Постанова 4804 № 266/1335/20

22-ц/804/2542/20 266/1335/20 Єдиний унікальний номер 266/1335/20 Номер провадження 22-ц/804/2542/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Шишиліна О.Г., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позову зазначила, що на підставі виконавчого документу, виданого Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області по праві №266/963/19 від 01.03.2019 року, з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку відповідача щомісяця, починаючи з 26.02.2019 року і до досягнення повноліття дитини. Однак, відповідач не сплачує аліменти, в результаті чого станом на 19.12.2019 року утворилася заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується розрахунком заборгованості, зробленого державним виконавцем в рамках виконавчого провадження. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 12018,24 грн. за період з 20.12.2019 року по 19.02.2020 року. Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 244,46 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 16 грн. 82 копійки. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її вимоги. В обґрунтування скарги вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Суд також невірно застосував механізм нарахування пені, не дотримався позицій Верховного Суду, викладених в постанові №333/6020/16 від 03.04.3019 року. Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.ч. 1,3 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Звертаючись до суду, позивач вказувала, що відповідач допустив прострочку по сплаті аліментів, просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 12018,24 грн. за період з 20.12.2019 року по 19.02.2020 року. Суд першої інстанції при вирішенні спору виходив з того, що відповідач здійснював частково погашення по аліментам, і в січні 2020 року повністю виконав свої обов`язки зі сплати аліментів, а відтак відсутня правова підстава для стягнення пені за цей період. Суд врахував, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання, та її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки, тому стягнув з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 244,46 грн., яку розрахував, виходячи з наступного. Відповідачем за грудень 2019 року допущена заборгованість 1438 грн. Отже, не сплачена частка місячного платежу за грудень 2019 року (1438,00 грн.) до 06 січня 2020 року. Тому 1438,00 грн. заборгованості суд помножив на кількість прострочених днів по сплаті аліментів у грудні 2019 року, яка становить 17 днів ( 12 днів з дня сплати частки місячного платежу) та у січні 2020 року 5 днів (5 січня 2020 р. день який передує погашенню заборгованості) , помножив на 1%, і розрахував суму пені, що підлягає стягненню, в розмірі 244,46 грн. З період січень - лютий 2020 року суд неустойку не нараховував, оскільки відповідачем у січні 2020 року сплачено 35256,00 грн., що в себе включає як нараховані аліменти у січні 2020 р. у розмірі 3834,00 грн. так і заборгованість у розмірі 27538,50 грн., що свідчить про відсутність будь-якої заборгованості по аліментам у січні 2020 р. переплата по аліментам склала 3838,50 грн., відповідно в лютому 2020 році відповідач, маючи обов`язок сплати аліменти у розмірі 3834, 00 грн., взагалі не допустив заборгованості. Не погодитися з таким висновком суду неможливо. Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що на примусовому виконанні в Приморському ВДВС у місті Маріуполі східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавчий документ, виданий Приморським районним судом м. Маріуполя №266/963/19 від 01.03.2019 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частини доходів, починаючи з 26.02.2019 року, АСВП №58577052. Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам, наданого державним виконавцем, заборгованість ОСОБА_2 за аліментами у грудні 2019 року становить 1438 грн., частково сплачені аліменти в розмірі 2396,00 грн., загальна сума заборгованості з 26 лютого 2019 року станом на 31 грудня 2019 року складає 27538,50 грн. (а.с.16). На підставі розрахунку заборгованості (а.с.16) судом встановлено, що після виникнення заборгованості у грудні 2019 р., аліменти були погашені частково у наступному місця у січні 2020 р.. Відповідачем повністю погашена заборгованість по аліментам, а саме сплачено 35256,00 грн. (суд при цьому врахував квитанції від 06.01.2020 - 4965,05 грн. та від 14.01.2020 р. - 28179,00 грн.) (а.с. 17). Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції застосував саме таке правило, дослідивши обставини справи, докази, надані сторонами, та здійснивши їх правову оцінку, відповідно до частини другої статті 196 СК України. І саме така правова позиція 03.04.2019 року висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 333/5466/19, яку суд першої інстанції врахував у відповідності до положень ч.4 ст.263 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що судом нібито не прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в вищевказаній постанові, нічим не обґрунтовані, не містять логічних аргументів, а зводяться до незгоди з рішенням суду. Розрахунок, наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, взагалі не відповідає наведеному алгоритму нарахування заборгованості, дані в ньому не обґрунтовані. Перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а рішення суду за своєю формою відповідає вимогам ст. 264 ЦПК України. Суд дав вірну оцінку наданим сторонам доказам, і до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, вбачається, що рішення суду першої інстанції постановлено згідно з вимогами чинного законодавства, належно обґрунтовано та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. За таких обставин на підставі п.1 ч.1 ст.374, ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 19 серпня 2020 року. Судді : Є.Є. Мальцева О.М. Пономарьова Т.Б. Ткаченко