LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд204/1805/18

від 24.02.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/166/21 Справа № 204/1805/18 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря - Солодової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про визначення заборгованості по сплаті аліментів, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення заборгованості по сплаті аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення заборгованості по сплаті аліментів. В обгрунтування ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24 травня 2006 року з нього стягнуто аліменти на утримання його дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, після винесення зазначеного рішення, позивач добровільно сплачував грошові кошти на утримання дітей. На початку 2017 року відносини між позивачем та відповідачкою погіршилися, внаслідок чого ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав позивача, надання дозволу на виїзд дітей за межі України без згоди батька. Під час розгляду зазначених судових справ, позивач дізнався, що державним виконавцем Чечелівського ВДВС, який виконував судове рішення про стягнення аліментів, 26.12.2017 року було здійснено розрахунок заборгованості за аліментами №7618 та визначено її суму станом на 01.12.2017 року у розмірі 84121,34 грн. в якому не було враховано здійснювані позивачем платежі протягом 2012-2017 року, новим розрахунком №7715/17, здійсненим держвиконавцем, після звернення до ВДВС адвоката позивача, було враховано лише 5 платежів, здійснених позивачем та визначено суму заборгованості вже у розмірі 110713,57 грн., на запитання щодо підстав неврахування решти квитанцій, держвиконавцем було повідомлено, що стягувач не визнає інші платежі. Окрім того, адвокатом позивача 05.03.2018 року було отримано новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 7721/17, відповідно до якого, виконавцем було враховано лише 5 платежів та визначено суму заборгованості вже у сумі 795891,52 грн. Позивач не згодний із зазначеним розрахунком заборгованості, оскільки в ньому безпідставно не враховані 29 інших аліментних платежів ОСОБА_1 , окрім того, державним виконавцем при обрахуванні заборгованості необґрунтовано взято відомості про доходи позивача, отримані ним, як ФОП, всупереч вимогам ст.195 СК України, яка прямо передбачає визначення суми заборгованості з аліментів для платників, що є ФОП на спрощеній системі оподаткування виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Враховуючи наведене, вважає, що дійсна сума заборгованості станом на 01 березня 2018 року має бути визначена у розмірі 18392,91 грн. З урахуванням уточненої позовної заяви від 17.05.2018, позивач просив визначити, що заборгованість по виконавчому листу 2-417 від 24.05.2006 року по стягненню аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 01 березня 2018 року складає 18392,19 грн. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2018 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 прийнята до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , та в якій, з урахуванням уточненої зустрічної позовної заяви від 27.10.2019 року, позивач за зустрічним позовом просила визначити заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 за виконавчим листом №2-214 станом на 01.10.2019 року у розмірі 1286450,05 грн.; стягнути з ОСОБА_1 суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з січня 2012 року по жовтень 2019 року у сумі 1284300,51 грн. В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначала, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо утримання дітей, участі у їх вихованні та розвитку була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів, після ухвалення рішення суду про їх стягнення, отримала виконавчий лист та звернулася до виконавчої служби для примусового стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Після відкриття виконавчого провадження, останнього було оголошено в розшук, майна чи доходів виконавцем не виявлено. 17 січня 2007 року держвиконавцем було складено розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого, за період з 23.02.2006 року по 17.01.2007 року заборгованість складала 4131,05 грн., яку було погашено батьками ОСОБА_1 . З 01.01.2007 року по 31.07.2007 року ОСОБА_2 було призначено допомогу з підстав ухиляння ОСОБА_1 від сплати аліментів. Зазначає також, що ОСОБА_1 були проігноровані всі вимоги держвиконавця щодо надання інформації про фактичне місце проживання, роботи, доходів, які ним отримуються, в свою чергу стороною стягувача було подане клопотання до уповноважених органів, з метою отримання інформації про всі види доходів, які приховувалися боржником, його місця проживання. Після отримання відповідної інформації з ДФС України про розмір доходів ОСОБА_1 , які ним було отримано від здійснення підприємницької діяльності як ФОП за період 2012-2018 роки, держвиконавцем було здійснено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з урахуванням виявлених доходів, зазначений розрахунок було зроблено з врахуванням платежів ОСОБА_1 , у яких було вказано їх призначення як «аліменти». Враховуючи ухиляння ОСОБА_1 від сплати аліментів, приховування доходів, позивач за зустрічним позовом, вимушена була звернутись до суду із зазначеною зустрічною позовною заявою. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листу № 2-417 від 24.05.2006 року по стягненню аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 01 березня 2018 року в розмірі 1025116 (один мільйон двадцять п`ять тисяч сто шістнадцять) грн. 50 (п`ятдесят) коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 352 (триста п`ятдесят дві) коп. 40 (сорок) коп., з кожного. Позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листу № 2-417 від 24.05.2006 року по стягненню аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 01 жовтня 2019 року в розмірі 1250206 (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч двісті шість) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за виконавчим листом № 2-417 від 24.05.2006 року за період з 01 січня 2012 року по 01 жовтня 2019 року в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Не погодившись із таким рішенням суду в частині, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду в частині визначення заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу № 2-417 від 24.05.2006 року по стягненню аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 01 жовтня 2019 року в розмірі 1007833 грн. 40 коп., та зменшити пеню за прострочення сплати аліментів за виконавчим листом № 2-417 від 24.05.2006 року за період з 01 січня 2012 року по 01 жовтня 2019 року до 20 000 грн. 00 коп., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та на неправильне застосування норм матеріального права. Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалися. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24 травня 2006 року у цивільній справі № 2-417/2006 з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2006 року і до їх повноліття або до зміни матеріального стану сторін, на користь матері дітей - ОСОБА_2 , допустивши по справі негайне виконання у межах суми платежу за один місяць. Вказане рішення суду скасоване не було і набрало законної сили 06 червня 2006 року. На підставі вищевказаного рішення, Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська 24.05.2006 року був виданий відповідний виконавчий лист № 2-417. Зазначений виконавчий лист за № 2-417 від 24.05.2006 року знаходиться на виконанні у Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується листом останнього від 25.10.2019 року за № 021-33/16056. Згідно рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24.01.2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 04.06.2019 року у цивільній справі №204/6372/18 за позовом ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та зміну розміру аліментів, з 04 червня 2019 року припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які стягнуті рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2006 року у цивільній справі № 2-417/2006, змінено розмір аліментів, визначений рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2006 року №2-417/2006, які стягувались з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини. Також встановлено, що зазначеною постановою Дніпровського апеляційного суду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Красногвардійським відділом ДРАЦС Дніпропетровського МУЮ у Дніпропетровській області 19.09.2012 року. Відповідно до останнього розрахунку заборгованості, здійсненого держвиконавцем, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, згідно виконавчого листа № 2-417 від 24.05.2006 року, заборгованість станом на 01.10.2019 року становить 818070,64 грн. Визначаючи розміри аліментних платежів, що підлягали сплаті в межах періоду з 01.2012 року по 07.2017 року, судом застосовувалися положення ч.1 ст.195 СК України, в редакції № 2677-VI від 04.11.2010, чинній в період нарахування аліментів з 2012 року по 08.07.2017 року, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. На виконання судового доручення про виконання окремих процесуальних дій Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27.08.2018 року, отримано відомості щодо доходів ОСОБА_1 в Республіці Болгарія (далі - Болгарія), зокрема, згідно відповіді Територіальної дирекції м.Софія Національного агентства з доходів Болгарії №10-00-1347 від 21.03.2019 року, гр. ОСОБА_1 зареєстрований як засновник ТОВ «Секвойя Інновація», окрім того, ОСОБА_1 було нараховано доходи в ТОВ «Роботек Груп» з 06.2017 по 02.2019 в сукупному розмірі 108587,56 болгарських левів, також надано дані, щодо задекларованих доходів ТОВ «Роботек Груп», зокрема за 2014 рік 1 лев., за 2015 рік 47679,01 лев., за 2016 рік 493229 лев., за 2017 рік 758856 лев. Також, на виконання ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27.08.2018 року про витребування доказів, ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області листом № 728/10/04-6-10-24 від 12.09.2018 року надано інформацію, згідно якої, з 01.01.2012 року по теперішній час ФОП ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування (2 група), сума доходів складає: за 2012 рік 198242 грн., за 2013 рік 281974 грн., за 2014 рік - 980050 грн., за 2015 рік 714298 грн., за 2016 рік 78660 грн., за 2017 рік 63800 грн. Враховуючи наведене, суд встановив, що доходи ОСОБА_1 , отримані ним з 01.2012 року по 07.2019 року у якості ФОП-спрощенця згідно даних ДФС та доходи, отримані за кордоном з 07.2017 по 02.2019 в сукупному розмірі склали 102587,56 болгарських левів. Визначаючи щомісячний обсяг аліментів, які мають бути утримані з доходів, в тому числі отриманих за кордоном, суд взяв до уваги відомості Державної служби статистики України щодо середньої зарплати в Дніпропетровській області за відповідні періоди, та керується формулою: Sn х Kn /3 = En, де: Sn розмір доходу, отриманий за кордоном в іноземній валюті за відповідний місяць; Kn офіційний курс болгарського лева до гривні у відповідному місяці за даними НБУ; 3 частка стягуваних аліментів (1/3); En - розмір щомісячного платежу за аліментами у відповідному році, що підлягає сплаті; За липень 2017 року = 6000 левів Х 15,54 = 93240; 93240/ 3 = 31080 грн.; За серпень 2017 року = 6000 левів Х 15,58 = 93480; 93480/ 3 = 31160 грн.; За вересень 2017 року = 6000 левів Х 15,97 = 95820; 95820 / 3= 31940 грн.; За жовтень 2017 року = 6000 левів Х 15,92 = 95520; 95520 / 3 = 31840 грн.; За листопад 2017 року = 6000 левів Х 16,33 = 97980; 97980 / 3 = 32660 грн.; За грудень 2017 року = 18000 левів Х 17,12 = 308160; 308160 / 3= 102720 грн.; За січень 2018 року = 8000 левів Х 17,78 = 142240; 142240 / 3= 47413 грн.; За лютий 2018 року = 8000 левів Х 16,94 = 135520; 135520 / 3= 45173 грн.; За березень 2018 року = 8000 левів Х 16,72 = 133760; 133760 / 3= 44586,67 грн.; За квітень 2018 року = 8000 левів Х 16,31 = 130480; 130480 / 3 = 43493,33 грн.; За травень 2018 року = 8000 левів Х 15,54 = 124320; 124320 / 3= 41440 грн.; За червень 2018 року = 8000 левів Х 15,62 = 124960; 124960 / 3= 41653,33 грн.; За липень 2018 року = 1090,91 левів Х 15,98 = 17449; 17449 / 3= 5816, 33 грн.; За серпень 2018 року = 755,65 левів Х 16,90 = 12770; 12770 / 3= 4256 грн.; За вересень 2018 року = 790 левів Х 16,93 = 13375; 13375 / 3= 4458,33 грн.; За жовтень 2018 року = 790 левів Х 16,37 = 12932; 12932 / 3= 4310,67 грн.; За листопад 2018 року = 790 левів Х 16,52 = 13051; 13051 / 3= 4350,33 грн.; За грудень 2018 року = 790 левів Х 16,21 = 12806; 12806 / 3= 4268,67 грн.; За січень 2019 року = 790 левів Х 16,21 = 12806; 12806 / 3= 4268,67 грн.; За лютий 2019 року = 790 левів Х 15,71 = 12411; 12411 / 3= 4137 грн.; При розрахунку аліментів з березня 2019 року, у зв`язку з відсутністю інших доходів, суд для розрахунку базової величини щомісячних платежів та величини заборгованості, керувався відомостями Державної служби статистики України, зокрема розмір платежу буде дорівнювати середній зарплаті за відповідний місяць, поділеній на 3 (1/3 доходів) та на 6 (щодо платежів в розмірі 1/6 частки доходів). Отже суд встановив, що розмір платежів за аліментами з 01.03.2019 року складає: За березень 2019 року 10327 / 3 = 3442,33 грн.; За квітень 2019 року 10590 / 3 = 3530 грн.; За травень 2019 року 10568 / 3 = 3522,67грн.; Згідно вищезгаданих рішень судів, з 04.06.2019 року розмір аліментів, присуджених з ОСОБА_1 зменшено до 1/6 частини доходів, а тому встановлено: За червень 2019 року (10882/ 30*3/3= 362,73) + (10882/30*27/6= 1632,3) = 1995,03 грн.; За липень 2019 року 11286 / 6 = 1881 грн.; За серпень 2019 року 11002 / 6 = 1833,67 грн.; За вересень 2019 року 11078 / 6 = 1846,33 грн.; За жовтень 2019 року 11157 / 6 = 1859,5 грн.; Суд взяв до уваги також платежі позивача на погашення аліментів, що підтверджені належними та допустимими доказами, а саме банківськими та поштовими квитанціями: В 2012 році: 31.03.2012 2500 грн., 25.07.2012 -2000грн., 25.07.2012 -2500грн., 04.10.2012 2000 грн., 13.12.2012 2000 грн.; В 2013 році: 16.01.2013 -2000 грн., 13.03.2013 2000 грн., 28.05.2013 2000 грн.; 14.08.2013 2000 грн., 24.10.2013 2000 грн., 14.12.2013 2000 грн. В 2014 році: 08.02.2014 2000 грн., 14.05.2014 2000 грн., 29.07.2014 2000грн., 07.10.2014 2000 грн., 22.12.2014 2000 грн. В 2015 році: 14.02.2015 2500 грн., 05.05.2015 2500 грн., 18.06.2015 2500 грн., 30.09.2015 2000 грн., 26.11.2015 2500 грн. В 2016 році: - 22.01.2016 2500 грн., 05.03.2016 2500 грн., 16.05.2016 2500 грн., 16.08.2016 2500 грн., 20.10.2016 2500 грн., 21.10.2016 2500 грн. В 2017 році: 21.03.2017 2500 грн., 04.05.2017 2500 грн., 27.07.2017 3200 грн., 26.09.2017 3100 грн., 20.12.2017 3800 грн. Визначаючи суму пені, за аліментами, суд керувався правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження №14-616цс18, відповідно до якої пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Таким чином, суд дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, давши їм належну оцінку, встановив, що дійсний розмір заборгованості по виконавчому листу 2-417 від 24.05.2006 року по стягненню аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 01.03.2018 року складає 1025116,5 грн., та за період з 01.01.2012 року по 01.10.2019 року складає 1250206,86 грн. Вирішуючи позовні вимоги зустрічного позову щодо стягнення пені по заборгованості з аліментів за період з 01.01.2012 року по 01.10.2019 року, судом встановлено, що розмір пені за вказаний період складає 1246183,77 грн. Відповідно до частини 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , на утриманні відповідача є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тому, враховуючи, що у відповідача існує суттєва заборгованість перед позивачем із сплати аліментів, враховуючи матеріальний стан відповідача, наявність іншої дитини на утриманні, розумність, доцільність стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, інтереси дітей, суд дійшов висновку про застосування ч. 2 ст. 196 СК України та зменшення розміру неустойки з 1246183,77 грн. до 500000,00 грн. Колегія суддів переглядає рішення суду в частині визначення заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу № 2-417 від 24.05.2006 року по стягненню аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 01 жовтня 2019 року та в частині стягнення пені, оскільки в іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржується. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано переказ коштів ОСОБА_1 на користь сина ОСОБА_6 від 05.12.2017 року на суму 7363,85 грн. та від 05.01.2017 року на суму 9919,25 грн. в якості аліментів. Також, апелянт не погоджується з розміром пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , яка на його думку є завищеною, враховуючи наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків та зважаючи на розмір його заробітної плати. Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з наступних підстав. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49ЦК України та ст.196СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов`язання. Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів. Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням. Обов`язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів. Статтями 12,81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення. Проте свої зобов`язання вчасно не виконував, а тому розмір заборгованості по виконавчому листу 2-417 від 24.05.2006 року по стягненню аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 01.03.2018 року склав 1025116,5 грн., та за період з 01.01.2012 року по 01.10.2019 року склав 1250206,86 грн. Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на переказ коштів на користь сина ОСОБА_6 від 05.12.2017 року на суму 7363,85 грн. та від 05.01.2017 року на суму 9919,25 грн. в якості аліментів, оскільки згідно рішення суду від 24.05.2006 року аліменти стягнуто саме на користь матері ОСОБА_2 на утримання двох дітей, а від так зазначені кошти є особистою власністю сина, що отримані ним за особистою ініціативою ОСОБА_1 та аліментами в розумінні ст. 179 СК України, визнані бути не можуть. Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. У статті 196СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі 333/6020/16-ц (провадження № 14-61цс18). Як вбачається з зустрічного позову, позивач просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів, починаючи з січня 2012 року по жовтень 2019 року у сумі 1284300,51 грн. Судом встановлено, що розмір неустойки (пені) за період з 01.01.2012 року по 01.10.2019 року, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, складає 1246183,77 грн. Відповідно до частини 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Враховуючи заборгованість перед позивачем із сплати аліментів, матеріальний стан відповідача, наявність іншої дитини на утриманні, розумність, доцільність стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, інтереси дітей, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування положень ч. 2 ст. 196 СК України та зменшення розміру неустойки з 1246183,77 грн. до 500000,00 грн. Підстав для зменшення розміру пені до 20 000 грн. 00 коп., враховуючи суттєву заборгованість із сплати аліментів, колегія суддів не вбачає. Безпідставними є посилання апелянта на необхідність утримання непрацездатних батьків та тяжкий матеріальний стан, оскільки такі обставини були вже враховані судом першої інстанції при визначенні розміру пені, а тому вдруге не можуть бути прийняті судом до уваги. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст судового рішення в оскаржуваній частині, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»