Постанова 4824 № 757/19354/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2021 року м. Київ справа №757/19354/19-ц провадження № 22-ц/824/8856/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач), суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА», державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року у складі судді Остапчук Т.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА», державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна про розірвання спадкового договору, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання спадкового договору. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 21 червня 2013 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було укладено спадковий договір, який посвідчено державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. та зареєстровано в реєстрі за № 3-996. Указувала, що відповідно до п. 2.1, 2.3 спадкового договору на набувачів покладалися обов`язки надавати як гуманітарну, так і грошову допомогу ОСОБА_5 , а у разі його смерті здійснити необхідні ритуальні заходи на кладовищі м. Києва, пов`язані з кремацією тіла відчужувача, та розвіяти його прах над р. Дніпро. Посилалася на те, що з ростом потреб ОСОБА_5 у допомозі та догляді, набувачі самостійно не могли постійно допомагати останньому, навідувати його та виділяти значні кошти на його утримання, у зв`язку з чим ОСОБА_5 вирішив звернутися з липня 2016 року за допомогою до третіх осіб, а саме до ТОВ «Пенсіон-ЮА», на яке в листопаді 2017 року склав заповіт. ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років внаслідок цереброваскулярної хвороби ОСОБА_5 помер. Зазначала, що 08 грудня 2017 року ОСОБА_3 уклав договір-замовлення на організацію та проведення поховання та сплатив необхідні платежі. У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 було поховано у грудні 2017 року на Північному кладовищі м. Києва, вважає, що дії ОСОБА_3 є грубим порушенням п.2.3 Договору, оскільки він не виконав розпорядження ОСОБА_5 на випадок його смерті. Також посилається на те, що ОСОБА_2 не приймала участі у наданні як гуманітарної, так і грошової допомоги ОСОБА_5 , який її так потребував, не цікавилася станом його здоров`я, що є порушенням п.2.1.1 Договору, а тому спадковий договір підлягає розірванню. На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року позовні вимоги задоволено. Розірвано спадковий договір, укладений 26 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , який було посвідчено Іваненко Р.С., державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, та зареєстровано в реєстрі за № 3-996. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з указаним рішенням, 11 травня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалено з неповним встановлення обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.. Зазначає, що позивачем не були заявлені, а судом першої інстанції не були досліджені та встановлені обставини щодо неможливості виконання набувачами розпорядження відчужувача, зазначеного у спадковому договорі. Зауважує, що позивач разом з відповідачами є набувачами за оспорюваним спадковим договором та мають солідарне зобов`язання щодо виконання розпоряджень померлого ОСОБА_5 . На думку апелянта, ОСОБА_1 сама діяла з порушенням права, а саме не виконала зобов`язання за спадковим договором, а тому безпідставно звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав. 16 липня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивача ОСОБА_6 , в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволенні, а оскаржуване рішення - без змін. Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. 19 липня 2021 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи за його відсутності. У клопотанні ОСОБА_3 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії, передбачені п. 2.3 спадкового договору, відповідачі після відкриття спадщини не вчинили та порушили істотну умову договору - розпорядження ОСОБА_5 на випадок смерті. Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що21 червня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було укладено спадковий договір, який посвідчено державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. та зареєстровано в реєстрі за №3-996. Відповідно до п. 1.1 спадкового договору набувачі зобов`язалися виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі його смерті набувають право власності на належну частину майна в рівних частках - на 1/2 частину належної відчужувачу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. 2.1 спадкового договору за життя відчужувача на набувачів покладалися обов`язки надавати як гуманітарну, так і грошову допомогу відчужувачу. За змістом п. 2.3 спадкового договору у разі смерті відчужувача набувачі повинні здійснити необхідні ритуальні заходи на кладовищі м. Києва, пов`язані з кремацією тіла відчужувача, та розвіяти його прах над р. Дніпро. Пунктом 2.2 спадкового договору передбачено, що набувачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виступають у складеному договорі довіреними особами ОСОБА_2 , які у разі, якщо ОСОБА_2 не може виконати свої обов`язки особисто, можуть представляти інтереси ОСОБА_2 в суді і наділені всіма тими же повноваженням, що і ОСОБА_2 , окрім права підписувати будь-які юридичні та фінансові документи, що можуть змінювати юридичні та фінансові умови Договору. Відповідно до п. 3.1 спадкового договору право власності на частину майна, що є предметом спадкового договору, у набувачів виникає в разі смерті відчужувача з моменту належного оформлення правовстановлюючих документів згідно з чинним законодавством України. Згідно свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років . За змістом договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 08 грудня 2017 року ОСОБА_3 сплатив необхідні платежі. ОСОБА_5 було поховано у грудні 2017 року на Північному кладовищі м. Києва. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про розірвання спадкового договору, посилалася на невиконання відповідачами пункту 2.3 спадкового договору, яким передбачено, що у разі смерті відчужувача набувачі повинні здійснити необхідні ритуальні заходи на кладовищі м. Києва, пов`язані з кремацією тіла відчужувача, та розвіяти його прах на р. Дніпро. А також пункту 2.1, за змістом якого за життя відчужувача на набувачів покладалися обов`язки надавати як гуманітарну, так і грошову допомогу відчужувачу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 1217 ЦК України визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до частини першої статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Таким чином спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором, змістом якого обумовлюються його істотні умови. Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України). Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування. Відповідно до частини другої статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. Оскільки закон не містить спеціальних застережень, то на вимогу набувача спадковий договір може бути розірвано судом як до смерті, так і після смерті відчужувача. Для цього має бути встановлена неможливість виконання ним розпоряджень відчужувача. За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України). Зобов`язання з множинністю осіб можуть мати солідарний характер. При чому солідарною може бути як вимога кредиторів, так і обов`язок боржників. Солідарні зобов`язання виникають тільки у випадках, встановлених договором або законом. Приватним випадком законного солідарного зобов`язання є ситуація, коли предмет зобов`язання є неподільним. Як установлено, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є набувачами за укладеним сторонами спадковим договором, які на однакових умовах зобов`язалися виконувати передбачені у договорі розпорядження відчужувача і в разі його смерті набувають право власності на належну відчужувачу частину майна в рівних частках. Таким чином, виконати розпорядження відчужувача, зазначені у пунктах 2.1, 2.3, якими передбачено, що за життя відчужувача на набувачів покладалися обов`язки надавати як гуманітарну, так і грошову допомогу відчужувачу; у разі смерті відчужувача набувачі повинні здійснити необхідні ритуальні заходи на кладовищі м. Києва, пов`язані з кремацією тіла відчужувача, та розвіяти його прах над р. Дніпро, зобов`язалися всі троє набувачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на рівних умовах та у рівній мірі. Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за даних обставин та за даним правочином виступають як солідарні боржники, тобто зобов`язання за спадковим договором мало бути виконано або всіма набувачами разом, або будь-ким з них окремо. Зважаючи на викладене, колегія доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував наведені вище норми матеріального права, не повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені при розгляді справи, у зв`язку з чим помилково вважав наявними правові підстави для розірвання спадкового договору, оскільки позивач ОСОБА_1 , як набувач за оспорюваним спадковим договором, мала такі ж самі зобов`язання, що й інші відповідачі та у разі невиконання або неможливості виконання розпорядження відчужувача будь-ким з набувачів, була зобов`язана виконати передбачені умовами спадкового договору розпорядження ОСОБА_5 або повідомити про неможливість виконати такі розпорядження. А отже, позивачем не доведено наявності факту порушення її прав з огляду на невиконання нею особисто, як солідарним боржником, волі померлого. Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження невиконання ОСОБА_3 умов пункту 2.1 спадкового договору. До того ж, матеріалами справи встановлено, що у листопаді 2017 року ОСОБА_5 склав заповіт на ТОВ «Пенсіон-ЮА». При цьому, співзасновником товариства є ОСОБА_3 , а керівником - позивач ОСОБА_1 . Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - задовольнити. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року - скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА», державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна про розірвання спадкового договору - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено «20» липня 2021 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик