Постанова 4857 № 460/2492/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції :Дудар О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/2492/20 пров. № А/857/1808/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання: Галаз Ю.А. представника позивача: Троцюка О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 460/2492/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним звернення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: 27.03.2020р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області в якому просив суд: - изнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019р. №Ф-21376-17-У в розмірі - 18573,72грн.; - визнати звернення до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019р. №Ф-21376-17-У в розмірі 18573,72грн. протиправним та зобов`язати утриматися від звернення до примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019р. №Ф-21376-17-У; - визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 24.01.2020р. про відкриття виконавчого провадження №60997442; - визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 24.01.2020р. про стягнення виконавчого збору в розмірі - 1857,37грн.; -визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 24.01.2020р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 200,00грн.; - стягнути моральну шкоду в розмірі - 236400,24грн. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2020р. прийнято позов до розгляду, відкрито провадження, роз`єднано позовні вимоги шляхом виділення в самостійне провадження вимоги до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправним звернення та зобов`язання утриматись від вчинення дій, відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2020р. закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.05.2019р. №Ф-21376-17-у про сплату боргу(недоїмки у сумі 18573,72). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Головного управління ДПС у Рівненській області щодо звернення до примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019р. №Ф-21376-17-у. Крім того, суд першої інстанції стягнув з Головного управління ДПС у Рівненській області в користь ОСОБА_1 суму в розмірі - 50000,00грн. за завдану моральну шкоду. Також, суд першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області, понесені витрати які пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі - 2201,84грн. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС У Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить апеляційний суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Представник позивача Троцюк О.С. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. В п.1 ч.1 ст.308 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, предметом апеляційного розгляду є перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме задоволення позову в частині вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Рівненській області щодо звернення до примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019р. №Ф-21376-17-у та стягнення суми в розмірі - 50000,00грн. за завдану моральну шкоду. В іншій частині судове рішення не оскаржується. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.03.2019р. у справі №460/126/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 13362,36 грн. від 08.01.2019р. № Ф-21376-17 задоволено. Рішення суду набрало законної сили 07.04.2019р. 23.07.2019р. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від у справі №460/1235/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18573,72 грн. № Ф-від 11.05.2019р. № Ф-21376-17 задоволено. Крім того, даним рішенням суд зобов`язав Головне управління ДФС у Рівненській області здійснити коригування особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 18573,72 грн. Рішення суду набрало законної сили 28.10.2019р. Листом від 13.12.2019р. №2452/17-00-50-07 Головне управління ДПС у Рівненській області повторно направило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-21376-17 як узгоджену, у Рівненський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області для виконання. Заява про примусове виконання вимоги зареєстрована органом виконавчої служби 16.01.2020р. за вх.№19653/15.1-31. 24.01.2020р. державний виконавець Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №60997442 (далі - ВП №60997442) з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019р. №Ф-21376-17 про стягнення з ОСОБА_1 (боржника) в користь Головного управління ДПС у Рівненській області (стягувач) заборгованості в сумі 18573,72 грн. Крім того, державний виконавець Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у виконавчому провадженні №60997442 виніс постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 , виконавчого збору у сумі 1857,37грн. Також, державний виконавець Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у виконавчому провадженні №60997442 виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника, ОСОБА_1 , мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 200,00 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2019р. у справі №460/2118/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.08.2019р. № Ф-21376-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 21327,90 задоволено. Рішення суду набрало законної сили 19.12.2019р. 20.11.2019р. Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято вимогу № Ф-21376-17 про сплату боргу ( недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі -24082,08 грн. Зазначена вимога визнана протиправною та скасована рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2020р. у справі №460/4004/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 20.11.2019р. №Ф-21376-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 24082,08грн. Рішення суду законної сили не набрало станом на 27.08.2020р. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 р. № 422 (в подальшому - Порядок № 422). Відповідно до положень п.1 п.1 розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. Згідно з абзацом другим підпункту 2 пункту 1 розділу VІ Порядку № 422 первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження). Аналіз вищевказаних норм вказує, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 р. у справі № 825/999/17, від 26.02.2019 р. у справі № 805/4374/15-а та від 25.03.2020 р. у справі № 826/9288/18. Із змісту рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2019р. у справі № 460/1235/19 видно, що суд визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18573,72 грн. від 11.05.2019р. №Ф-21376-17. Крім того, суд зобов`язав Головне управління ДФС у Рівненській області здійснити коригування особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 18573,72грн. Рішення набрало законної сили 28.10.2019р. ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, слід враховувати, що вищевказаним судовим рішенням у справі №460/1235/19 встановлено факт відсутності у позивача обов`язку із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18573,72 грн. згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019р. № Ф-21376-17. Крім того, даним рішенням у справі № 460/1235/19 встановлена відсутність обов`язку позивача щодо сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019р. №Ф-21376-17 та зобов`язано Головне управління ДФС у Рівненській області здійснити коригування особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 18573,72грн. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції що дії суб`єкта владних повноважень в особі Головного управління ДФС у Рівненській області, щодо звернення до виконавчої служби з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019р. №Ф-21376-17-у є протиправними, оскільки у зв`язку з скасуванням зазначеної вимоги в судовому порядку у податкового органу відсутні правові підстави для такого звернення. Тобто, відповідач діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України, адже скасування даної вимоги про сплату боргу в судовому порядку, фактично унеможливлювала фактичне, звернення її до виконання. Щодо доводів апелянта проте, що позивач зобов`язаний повідомити податковий орган про «припинення» або «зупинення» адвокатської діяльності, колегія суддів, вважає безпідставними, оскільки такі знаходяться поза межами предмету даного спору та охоплюють правовідносини, які виходять за межі даного спору та яким була надана оцінка при розгляді вищевказаної справи №460/1235/19 про визнання протиправною податкової вимоги від 11.05.2019р. №Ф-21376-17. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди - 50000,00грн. виходячи з наступних підстав. ст.56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Як роз`яснено у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Так, ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Як видно із матеріалів справи суму компенсації моральної шкоди у своїй позовній заяві ОСОБА_1 мотивує тим, що податковий орган своїми діями завдав йому душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку з триваючою протиправною поведінкою відповідача, які виражалися в порушенні його честі, достоїнства, ділової репутації адвоката, реальному ризику настання матеріальних наслідків та порушенні права на приватне життя фізичної особи, тривалому часі перебування у стресовій ситуації тощо. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 Цивільного кодексу України. Поряд з цим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Водночас, визначений позивачем розмір моральної шкоди (50000 грн.), колегія суддів вважає таким, що є надмірним та не відповідає засадам розумності і співмірності. Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини. Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, однак в значно меншому розмірі -5000 грн. замість -50000 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, та враховує ті обставини, що у позивача були порушенні нормальні життєві зв`язки, а саме моральні страждання в зв`язку з протиправними діями відповідача що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тощо. Щодо клопотання представника позивача Троцюка О.С. про стягнення понесених витрат на правову допомогу адвоката колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. ч.3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Як видно із матеріалів справи, що позивачу у справі №460/2492/20 надана правова допомога адвокатом Троцюком О.С. на підставі договору про надання правової допомоги від 20.11.2018р. №5цас та Додатку №1 до Договору №5-цас від 20.11.2018р. за змістом яких надано наступні послуги: вивчення клопотання представника ГУ ДПС у Рівненській області від 14.04.2021р. про прийняття участі в судовому засідання з використанням власних технічних засобів, вивчення інформації в ЄДРСР інформації щодо розподілу судових справ та судових рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду стосовно звернень ГУ ДПС у Рівненській області до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Рівненського міського суду від 27.08.2021р. у справі №460/2492/20, складення клопотання про відкладення розгляду справи та направлення документів від 16.04.2021р., складення заперечення на дії головуючого судді проти розгляду 12.05.2021р. апеляційної скарги ГУ ДПС у Рівненській області про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, складення клопотання від 29.04.2021р. про розгляд заяви ГУ ДПС у Рівненській області про строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, складення відзиву від 01.05.2021р. на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Рівненській області, складення заяви від 05.055.2021р. про відвід суддів Бруновської Н.В. та Глушка І.В., прийняття участі в судовому засіданні Восьмого апеляційного адміністративного суду 12.05.2021р. за межами регіону де знаходиться робоче місце, адвоката. Крім того, надано розрахунок сум необхідних для надання правничої допомого, а саме, вартість направлення зазначених клопотань поштовим відправленням в розмірі 154,50 грн. Всього 29 год. 6396,50 грн. ст.134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Таким чином, відповідно до змісту наведеної статті склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). В п.п. 1, 2, 6 ч.1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає неспівмірним наданий адвокатом обсяг послуг (підготовлених матеріалів) з їх вартістю, з врахуванням складністю справи, витраченим часом на надання таких послуг. Також, колегія суддів вважає, що підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Отже, заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру. Разом з цим, колегія суддів враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Вказані обставини у своїй сукупності дають підстави дійти висновку, що докази надані представником апелянта щодо заявленої суми відшкодування понесених витрат на правничу допомогу на переконання колегії суддів не підтверджують наявність підстав для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу саме у розмірі 6396,50 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає, що до відшкодування понесених витрат на правничу допомогу адвоката підлягає сума в розмірі - 2000 гривень замість - 6396,50 грн. з врахуванням складністю справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Інші доводи які викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновки колегії суддів та в іншій часині рішення суду першої інстанції не оскаржується. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Із змісту ч.4.ст.317 КАС України видно, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову однак, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення у справі що відповідно до ч.4 ст.317 КАС України є підставою для зміни судового рішення. Керуючись ст.ст.229,243,310,315,317,321,322,325 КАС України, суд- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 460/2492/20 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції. Стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. за завдану моральну шкоду В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 460/2492/20 - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська У зв`язку із перебуванням судді Матковської З.М. в період з 29.06.2021р. по 19.07.2021р. включно у щорічній відпустці, повний текст постанови складений строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 20.07.2021р.