Постанова 4857 № 300/683/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Остап`юк С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 року ЛьвівСправа № 300/683/20 пров. № А/857/5762/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М., Макарика В.Я. за участю секретаря судового засідання: Галаз Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про вирішення питання розподілу судових витрат у справі № 300/683/20, ВСТАНОВИВ: У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебувала на розгляді справа № 300/683/20 провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020р. 12.08.2020р. постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020р. у справі № 300/683/20 - без змін. 09.11.2020р. на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі № 300/683/20. Із змісту заяви видно, що позивач у зв`язку із переглядом рішення суд першої інстанції в суді апеляційної інстанції поніс витрати по оплаті послуг професійної правничої допомоги у розмірі 5100 грн. 00 коп., а саме за аналіз апеляційної скарги та підготовку відзиву на апеляційну скаргу. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. п.3 ч.1 ст.252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. ч.3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. 28.01.2021р. на адресу суду надійшло заперечення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 300/683/20 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому останній не погоджується із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу, вважає зазначену суму неспівмірною та необґрунтованою. Проте, колегія суддів не бере до уваги дане заперечення на заяву, оскільки на адресу суду воно надійшло 28.01.2021р., а розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення відбувся 27.01.2021р., тобто вже після винесення рішення щодо розподілу судових витрат. ст.134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Таким чином, відповідно до змісту наведеної статті склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч.1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги № 08/07 від 08.07.2020р., квитанцію № 418621 від 09.07.2020р., акт прийому-передачі послуг № 09/07 від 09.07.2020р. до договору про надання правничої допомоги № 08/07 від 08.07.2020р. по справі № 300/683/20. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає неспівмірним наданий адвокатом обсяг послуг (підготовлених матеріалів) з їх вартістю (5100,00 грн.), складністю справи, затраченим ним часом на надання таких послуг. Також, колегія суддів вважає, що підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. При цьому, відзив на апеляційну скаргу фактично дублює позицію позивача висловлену у позовній заяві, а тому заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру. Разом з цим, колегія суддів враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Вказані обставини у своїй сукупності дають підстави дійти висновку, що докази надані представником апелянта щодо заявленої суми відшкодування понесених витрат на правничу допомогу на переконання колегії суддів не підтверджують наявність підстав для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу саме у розмірі 5100 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що до відшкодування підлягає сума в розмірі 1000 гривень замість 5100 гривень, з врахуванням складністю справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Керуючисьст.ст.52, 139, 252, 306, 321, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Заяву ОСОБА_1 про вирішення питання розподілу судових витрат у справі № 300/683/20 задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 1000 (п`ятсот) гривень 00 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В.Бруновська Суддя С.М. Кузьмич Суддя В.Я. Макарик Постанова в повному обсязі складена 08.02.2021р.