Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/173/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Микуляк П.П. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2021 року ЛьвівСправа № 260/173/21 пров. № А/857/12704/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. за участю секретаря судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Суязової Галини Василівни яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом" про ухвалення додаткового рішення у справі № 260/173/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-, ВСТАНОВИВ: У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебувала на розгляді справа №260/173/21 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2021р. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2021р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0002750409 від 18.09.2020р. 24.11.2021р. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишено без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі № 260/173/21 залишене без змін. 08.12.2021р. Суязова Г.В. яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом" (далі по тексту ТзОВ «ТрансКом») подала заяву про ухвалення додаткового рішення. Просила суд, поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки такий пропущений з поважних причин. Зокрема, представник заявника Суязова Г.В. мала ознаки захворювання коронавірусною інфекцією «COVID-19», що підтверджується позитивним ПЛР тестом на «COVID-19». 28.12.2021р. на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду Головне управління ДПС у Закарпатській області направив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зокрема, сума витрат на професійну правничу допомогу, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст.134 КАС України. В судовому засіданні представник заявника Суязова Г.В. просила суд, заяву задовольнити. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. п.3 ч.1 ст.252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Представник позивача ТзОВ «ТрансКом» Суязова Г.В. на підтвердження понесених витрат пов`язаних із надання професійної правничої допомоги надав апеляційному суду договір про надання правової допомоги № ТК-2 від 20.01.2020р., акт ТК-2/39 здачі-прийняття наданих послуг за договором №ТК-2 від 20.01.2020р., рахунки фактури від 19.08.2021р. №162, від 25.11.2021р. №180, платіжні доручення від 20.08.2021р. №342, від 29.11.2021р. №393. Із змісту вказаних документів видно, що позивач ТзОВ «ТрансКом» поніс витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3200 грн., а саме, оплата здійснена за наступні послуги: (з`ясування фактичних обставин справи, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, участь в судовому засіданні представника позивача). Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що про ухвалення додаткового судового рішення та надання доказів понесених витрат на правничу допомогу, представник позивача Суязова Г.В. повідомила в судовому засіданні та зазначила, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляційного суду в порядку п.2 ч.7 ст.139 КАС. Так, ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, колегія суддів вважає, що строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає поновленню, оскільки останній пропущений з поважних причин і такі не залежали від волевиявлення особи, яка подала заяву. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В ст.134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). В п.п. 1, 2, 6 ч.1 та ч.2 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видно, що до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що сума в розмірі 3200 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг. Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. В матеріалах даної справи наявні належним чином складений договір про надання правової допомоги від 20.01.2020р., а також подані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката, зокрема акт ТК-2/39 здачі-прийняття наданих послуг за договором № ТК-2 від 20.01.2020р., рахунки фактури від 19.08.2021р. №162, від 25.11.2021р. №180, платіжні доручення від 20.08.2021р. №342, від 29.11.2021р. №393. Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що обґрунтований та підтверджений наданими суду доказами розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи складає 3200,00 грн., який відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), співмірності із складністю справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, і такий розмір витрат підлягає стягненню на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області. Як видно з практики Європейського суду з прав людини, у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що суд відшкодовує лише ті витрати які, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. За таких обставин, колегія суддів вважає, що до відшкодування підлягає сума в розмірі 3200 грн., з врахуванням складністю справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Керуючись ст.ст.52,139,252,306,321,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Заяву Суязової Галини Василівни яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом" про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Заяву Суязової Галини Василівни яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 260/173/21 - задовольнити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ ВП 44106694) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом (пл. Театральна, 9, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ:20463771) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький Повний текст постанови складний 10.01.2022р.