Постанова 4850 № 200/1900/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2021 року справа №200/1900/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Геращенка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Мирошниченко О.Л., за участю: представника позивача Пекареніної О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі № 200/1900/21-а (головуючий І інстанції Зеленов А.С., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року позов Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В. задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В. від 1 лютого 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадженню № 64334729 (т. 1 а.с. 202-204). 26 квітня 2021 року позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 54000 грн. (т.2 а.с. 1-8). Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2021 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - задоволено частково: стягнуто на користь Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області з Григорчука П.В. судові витрати на професійну допомогу у сумі 7000 грн (т. 2 а.с. 53-56). Позивач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 47000 грн., подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити заяву про розподіл судових витрат в сумі 54000 грн., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин. Суд не врахував, що відповідачем затягувався розгляд справи, що вплинуло на розмір витрат. Суд не врахував, що відповідачем не подано заяву про зменшення розміру витрат з правничої допомоги, в прохальній частині відзиву на заяву відповідач просив відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви, а не зменшити витрати на правничу допомогу (а.с. 61-70). Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Відповідач судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. 26 квітня 2021 року позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 54000 грн. (т.2 а.с. 1-8). Заява вмотивована тим, що представником позивача підготовлена позовна заява, відповідь на відзив на позовну заяву, додаткові письмові пояснення, приймав участь у 3 судових засіданнях. Відповідачем подано до суду відзив на заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, в яких заперечує проти задоволення заяви, оскільки розмір витрат на професійну допомогу є безпідставно завищеними, не підтвердженими належними та достатніми доказами (а.с. 45-49). Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 132 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже. на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позову було надано: договір про надання правової допомоги № 6-Ю/10/21 від 15 лютого 2021 року, додаткову угоду № 1 від 15 лютого 2021 року до договору, додаткову угоду № 2 від 2 квітня 2021 року до договору, акт прийняття-передачі послуг від 20 квітня 2021 року (надання усних консультацій 6000грн/год 6000 грн., аналіз судової практики 6000грн/год 6000 грн., підготовка та подання позову до суду 6000грн/год 18000 грн., складання відповіді на відзив 6000грн/год 6000 грн., представництво у 3 судових засіданнях 6000грн/год 18000 грн.), рахунок-фактура № 1 від 20 квітня 2021 року на суму 54000 грн. за послуги згідно договору про надання правової допомоги (т. 2 а..с 8-18). Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно розрахунку витрат на правову допомогу, наведеного в акті прийняття-передачі послуг від 20 квітня 2021 року, адвокат на виконання послуг про надання правової допомоги здійснив: надання усних консультацій 6000грн/год 6000 грн., аналіз судової практики 6000грн/год 6000 грн., підготовка та подання позову до суду 6000грн/год 18000 грн., складання відповіді на відзив 6000грн/год 6000 грн., представництво у 3 судових засіданнях 6000грн/год 18000 грн.) (а.с. 30-31). У той же час, аналізуючи здійснені адвокатом послуги за критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 134 КАС України та на предмет неминучості - критерію, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд зазначає наступне. Колегія суддів зазначає, що зазначений адвокатом розмір вартості години праці в сумі 6000 грн. є занадто завищеним. Крім того, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи представництво адвоката у 3 судових засіданнях протягом 3 годин, як вказано у вищезазначеному акті. Судове засідання 29.03.2021 року фактично тривало 10 хвилин, 12.04.2021 року - 20 хвилин, 19 квітня 2021 року - 1 год. 18 хв. (т.1. а.с. 56, 131, 200). Ця справа є справою незначної складності, розмір складеної адвокатом позовної заяви становить 11 сторінок, відповідь на відзив 8 сторінок. Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що вартість послуг правового характеру у розмірі 54000 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, із врахуванням незначної складності справи та беручи до уваги обсяг наданих послуг, є завищеною як в частині часу їх виконання, так і в частині суми оплати за одну годину роботи. Вказані витрати не можна вважати такими, що є неминучими. Враховуючи викладене, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає розміру ціни позову, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 7000 грн. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, суму витрат на правничу допомогу судом першої інстанції визначено правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення суду. Керуючись ст. ст. 134, 139, 242, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» - залишити без задоволення. Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі № 200/1900/21-а за позовом Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про визнання протиправною та скасування постанов- залишити без змін. Повний текст постанови складений 4 серпня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін І.Д. Компанієць