Постанова 4850 № 200/16910/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 року справа №200/16910/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/16910/21 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Нолбан С.Л. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення № 057050009117 від 13.10.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов`язати зарахувати до загально страхового стажу роботи всі періоди трудової діяльності, зазначені в трудовій книжки НОМЕР_1 від 23.07.1979 року: з 01.05.1990 року по 30.11.1990 року у виробничо-споживчому кооперативі «Еверест» склярем; з 26.12.1990 року по 10.09.1993 року у Маріупольському РСАП об`єднанні «Донецьк ремстройбит» склярем-піскоструминником 2 розряду; з 13.09.1993 року по 25.05.1998 року склярем у ДРСП «Сокіл»; зобов`язати зарахувати до загально страхового стажу всі періоди підприємницької діяльності з 26.05.1998 року по 31.12.2003 року згідно документів: свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01, №250591 від 11.03.1997, свідоцтва платника єдиного податку серія А № 789036, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 69511, витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; зобов`язати повторно розглянути заяву від 13.10.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2022 року позов задоволено частково: - визнано протиправним і скасовано рішення ГУПФУ в Донецькій області №057050009117 від 13.10.2021 року; - зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.10.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.05.1990 року по 30.11.1990 року, з 26.12.1990 року по 10.09.1993 року, з 13.09.1993 року по 25.05.1998 року; - в іншій частині позовних вимог - відмовлено; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 1954 грн., з яких 1500 грн. - витрати на правничу допомогу. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального права. Апелянт вважає, що відсутні підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового з підстав, визначених спірним рішенням про відмову в призначенні пенсії. Також, вважає необґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу складності справи та об`єму наданих послуг. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Позивач звернувся до відповідача із заявою № 9845 від 08.10.2021 року про призначення пенсії. Рішенням ГУПФУ в Донецькій області № 057050009117 від 13.10.2021 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону № 1058 - 28 років. Страховий стаж заявника - 22р.5м. 10д.; з урахуванням (за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу) періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування в 2004-2010 роках, за які сплачено страхові внески, згідно пункту 3-1 «Прикінцевих положень» Закону № 1058, страховий стаж для права на призначення пенсії - 26р. 5м. 7д. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 : - з 01.05.1990 по 30.11.1990 року - записи не посвідчено відтиском печатки організації; - з 26.12.1990 року по 10.09.1993 - дата прийняття (26.12.1990 року) не відповідає даті наказу про прийняття (24.12.1991 року), що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993 року, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку; - з 13.09.1993 року по 25.05.1998 року - наявне виправлення у записі дати прийняття на роботу, а також відсутня довідка про перейменування організації. Згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 : - записи №№ 12-13 позивач в період з 01.05.1990 року по 30.11.1990 року працював у Виробничо-споживчому кооперативі «Еверест» на посаді скляр (записи печаткою не скріплені); - №№14-15 з 26.12.1990 року по 10.09.1993 року працював в Маріупольському РСАП об`єднанні «Донецьк ремстройбит» склярем-піскоструминником 2 розряду (наказ щодо прийняття на роботу датовано 24.12.91); - №№16-17 з 13.09.1993 року по 25.05.1998 року працював у ДРСП «Сокіл» на посаді столяра (запис про звільнення скріплено ТОВ «Сокіл»). За випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 695111 від 28.08.2012 року, свідоцтвом про державну реєстрації фізичної особи-підприємця серія В01 № 250591 від 11.03.1997 року, витягом з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 26603146 станом на 01.03.2021 року позивач є фізичною особою-підприємцем з 11.03.1997 року. Згідно свідоцтва платника єдиного податку серія А № 789036 від 25.05.2012 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 року. За індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, форми ОК-7 відсутня інформація про сплату позивачем стразових внесків з 26.05.1998 року по 31.12.2003 року (спірний період реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця). Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. За пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. За п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно п. 18 постанови Ради Міністрів СРСР і Загальнорадянської центральної ради професійних спілок від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а у встановлених законом випадках іншу відповідальність. За п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, правильність і своєчасність заповнення трудових книжок покладалася саме на відповідальних посадових осіб роботодавця, а не на працівника. За правовою позицією Верховного суду в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. В рішенні відповідача не наведено обґрунтованих сумнівів щодо достовірності записів №№ 12-17. На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним і скасування рішення ГУПФУ в Донецькій області № 057050009117 від 13.10.2021 року; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.10.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.05.1990 року по 30.11.1990 року, з 26.12.1990 року по 10.09.1993 року, з 13.09.1993 року по 25.05.1998 року. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо витрат на правничу допомогу. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17. Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У той же час, аналізуючи здійснені адвокатом послуги за критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 134 КАС України та на предмет неминучості - критерію, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд зазначає наступне. За приписами ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. В якості доказів надання та оплати адвокатських послуг представником позивача до позову надано: договір про надання правової допомоги від 03.11.2021 року, акт прийому-передачі виконаних робіт № б/н від 11.11.2021 в якому зазначений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (юридична консультація і роз`яснення по справі у кількості 1 години на загальну суму 800 грн; повторна юридична консультація у кількості 1 години на загальну суму 800 грн; вивчення судової практики по аналогічним спорам та відпрацювання правової позиції по справі; підготовка та збирання необхідних документів і доказів по справі у кількості 2 годин на загальну суму 1600 грн; підрахунки і складання адміністративного позову у кількості 3 годин на загальну суму 2400 грн; копіювання та сканування документів у кількості 2 годин на загальну суму 1600 грн; формування позовної заяви та копіювання додатків до неї, та подання її до суду у кількості 3 годин на загальну суму 2400 грн. Всього сума за правову допомогу становить 5000 грн. Враховуючи викладене, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає розміру ціни позову, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1500 грн., враховуючи часткове задоволення позову. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/16910/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 29 травня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв