Постанова 4855 № 580/2950/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2950/21 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни, третя особа акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання дій неправомірними та скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни, в якій просив: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження; 2) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №65308137 від 29.04.2021. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження №65308137 від 29.04.2021 є протиправною, оскільки зареєстроване та фактичне місце проживання позивача є село Будище Черкаського р-ну, тобто територія виконавчого округу Черкаської області. Натомість, відповідач відкрив виконавче провадження на території виконавчого округу міста Києва, що не відноситься до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність, тобто виконання здійснюється не за місцем проживання позивача. З вказаних підстав вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що відповідач протиправно відкрив виконавче провадження на території виконавчого округу міста Києва, так як виконання здійснюється не за місцем проживання позивача. З вказаних підстав вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року на розумний строк. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 08.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4870, про звернення стягнення з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Будище) на користь акціонерного товариства "Банк Форвард" заборгованості у сумі 14567 грн 36 коп. 29.04.2021 акціонерне товариство "Банк Форвард" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Овсієнко Алли Вікторівни із заявою від 27.04.2021 №17/1-243/1 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Банк Форвард" заборгованості у сумі 14567 грн. 36 коп. Відповідачем винесено постанову від 29.04.2021 року ВП №65308137 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4870, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Банк Форвард" заборгованості у сумі 14567 грн. 36 коп. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Приписами пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Нормами частини першої статті 5 Закону 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII). Згідно частини першої статті 27 Закону №1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження". Частинами першої, другої статті 25 Закону №1403-VIIІ визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Відповідно до статті 24 Закону №1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Згідно частини п`ятої, третьої, сьомої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, визначено окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, розроблено Інструкцію затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5, далі - Інструкція). Згідно пунктів 6, 7 Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом, зокрема, винесення постанов. Постанова як окремий документ містить, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову. Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону. Вимогами статті 24 Закону №1404-VIII визначено, що суд, при наданні правової оцінки постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, повинен встановити не лише місцезнаходження боржника, а й місцезнаходження його майна. Так, в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України, враховуючи положення статті 24 Закону №1404-VIII, майном є саме грошові кошти, а не банківські рахунки. Судом встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни є місто Київ. Абзацом 4 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 визначено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Пунктом 4 Глави 16 розділу II Порядку №296/5 визначено зміст виконавчого напису, зокрема, найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб). У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження, оскільки виконавчий напис було пред`явлено за місцезнаходженням майна боржника, а саме грошових коштів, що знаходилися на рахунку в банку. Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, з огляду на наступне. Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. За статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 9, статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пунктом 1 розділом ІІ Інструкції № 512/5 відповідач був наділений можливістю перевірити відомості, зокрема, про місцезнаходження боржника та був зобов`язаний при відкритті виконавчого провадження пересвідчитися у наявності своєї компетенції на примусове виконання рішення за місцем знаходження боржника, виходячи із його зазначення стягувачем у заяві. Як вбачається з матеріалів справи, надсилаючи приватному виконавцю Овсієнко А.В. заяву про примусове виконання рішення, заявник просив відкрити за місцем знаходження майна боржника, зокрема, у заяві зазначено, що у боржника ОСОБА_1 у місті Києві наявне майно (грошові кошти). До заяви про примусове виконання рішення заявником додано довідку, в якій зазначається, що ОСОБА_1 є власником рахунку № НОМЕР_1 від 27.02.2013, відкритого в АТ "Банк Форвард", з наявним залишком власних коштів. В даному випадку виконавчий документ було прийнято не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а за місцезнаходженням його майна - грошових кошів на картковому рахунку № НОМЕР_1 від 27.02.2013, відкритого в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського,

105. Як вбачається з матеріалів справи, місцем проживання боржника, яким є ОСОБА_1 , є АДРЕСА_1 . Колегія суддів зазначає, що наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) не встановлено. Як вже зазначалось, в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України, враховуючи положення статті 24 Закону №1404-VIII, майном є саме грошові кошти, а не банківські рахунки. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №160/12729/19. Колегія суддів звертає увагу, що стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували, що боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на зазначеному вище рахунку, а відповідачем при прийнятті виконавчого документа до виконання це не перевірено. Крім того, на запит Шостого апеляційного адміністративного суду АТ "Банк Форвард" надано інформацію щодо залишку коштів на момент відкриття виконавчого провадження №65308137 від 29.04.2021 на рахунку № НОМЕР_1 із зазначенням походження таких коштів (за наявності), а саме: надав виписку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 25.04.2021 по 30.04.2021, з якої вбачається що на вказаному рахунку кошти відсутні (20 коп.). Тобто, слід наголосити на тому, що саме кошти боржника, які знаходяться на рахунку є майном, а не сам рахунок, відкритий боржником у банківській установі. Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, апеляційна скарга позивача знайшла своє підтвердження. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно платіжного доручення №Р24А879946469А31035 від 13.05.2021 позивачем сплачено судовий збір за подання позову у сумі 917,08 грн. грн. та згідно квитанції №0.0.2148205839.1 від 02.06.2021р. скаржник за подання апеляційної скарги на судове рішення сплатив 1362,00 грн. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни, третя особа акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання дій неправомірними та скасування постанови задовольнити. Визнати неправомірними дії приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни щодо відкриття виконавчого провадження. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №65308137 від 29.04.2021, постановлену приватним виконавцем Овсієнко Аллою Вікторівною. Стягнути з Приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 917,08 (дев`ятсот сімнадцять) гривень 08 копійок та судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 1362,00 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: Я.Б.Глущенко О.Є. Пилипенко