Постанова 4850 № 360/460/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 року справа №360/460/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Власова Вадима Юрійовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року (повне судове рішення складено 10 лютого 2021 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/460/21 (суддя в І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2019 № 60797982, УСТАНОВИВ: У січні 2021 року Власов Вадим Юрійович, який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі Приватний виконавець), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 05.12.2019 про відкриття виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем Павелків Т.Л. у виконавчому провадженні № 60797982 при примусовому виконанні виконавчого напису № 7302 від 09.11.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. Позовну заяву обґрунтовано тим, що 05.12.2019 Приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» заборгованості в розмірі 34 244,98 грн. Підставою для відкриття виконавчого провадження слугував виконавчий напис № 7302, виданий 09.11.2019 приватним нотаріусом КМНО Незнайко Є.В. Постанови від відповідача позивач не отримував. Про існування виконавчого провадження позивач дізнався 24.12.2020 від свого роботодавця ОСОБА_3 , яка повідомила позивача про те, що з його заробітної плати здійснюються відрахування у розмірі 20 відсотків на підставі постанови приватного виконавця від 25.02.2020. 28.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.02.2020 ВП № 60797982. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/5093/20 від 18.01.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а постанову про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 25.02.2020 ВП № 60797982 скасовано. Представник позивача вважав спірну постанову такою, що відкрита внаслідок порушення норм діючого законодавства, оскільки майна та грошових коштів у м. Києві позивач не має, тому підстави для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва відсутні. Крім того, про існування виконавчого напису № 7302, виданого 09.11.2019 приватним нотаріусом КМНО Незнайком Є.В., та про існування заборгованості позивачу не відомо. Згідно відомостей з Єдиного реєстру приватних виконавців України ОСОБА_4 є діючим приватним виконавцем, виконавчим округом діяльності якого є м. Київ. Позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює та отримує дохід у ФОП ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Представник позивача зазначив, що у відповідності до вимог п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку з пред`явленням його не за місцем виконання, чого зроблено не було, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву. Апелянт наголошує, що наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому жодних коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки саме матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення, а не рахунок у банку, який є засобом, механізмом, способом безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджуються копією паспорта (а.с.6-7). 04.12.2019 за акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» звернулося до Приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення (а.с.29 зв. 30). За змістом вказаної заяви стягувач - акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД», відповідно до вимог ст. ст. 3, 4, 5, 19, 24, 28, п. 1 ч. 1 ст. 26 та ч. 2 ст. 68 Закону № 1404-VIII, просив відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. № 7302 від 09.11.2019 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 34 244,98 грн. У своїй заяві стягувач зазначив місцезнаходження майна боржника рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «БАНК ФОРВАРД», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, індекс 01032. Також стягувачем надано Приватному виконавцю довідку, якою підтверджує, що у клієнта, яким є ОСОБА_1 , є рахунок № НОМЕР_1 UAH від 25.03.2013, відкритий в АТ «БАНК ФОРВАРД», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, індекс 01032 (а.с.33). 05.12.2019 Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 60797982 щодо примусового виконання виконавчого напису № 7302, виданого 09.11.2019 приватним нотаріусом КМНО Незнайком Є.В., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» заборгованості у розмірі 34 244,98 грн. (а.с.34 зв.- 35). Не погоджуючись з постановою відповідача про відкриття виконавчого провадження № 60797982 від 05.12.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, місцевий суд дійшов висновку, що оскільки в заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2019 зазначено, що майно боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва, то виконавець не має обов`язку перевіряти місцезнаходження майна боржника (та інші відомості про боржника, повідомлені стягувачем) на стадії відкриття виконавчого провадження. Отже, у відповідача не було підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, та повертати його стягувачу. Також суд зазначив, що наявність коштів на банківському рахунку не повинно бути встановлено саме на момент відкриття виконавчого провадження, оскільки відповідно до приписів пункту 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операцій за рахунками боржника. З такими висновками не може погодитись колегія суддів, з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані Законом № 1404-VIII та Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон № 1403-VIII). Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Частиною першою статті 25 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону № 1403-VIII). Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404-VIII визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону № 1404-VIII на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Згідно із частиною першою статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати (частина друга статті 68 Закону № 1404-VIII). Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII). Статтею 69 Закону № 1404-VIII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. Частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України). Разом з цим, відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (пункт 7.1.5 статті 7 Закону про платіжні системи). Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому жодних коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки саме матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення, а не рахунок у банку, який є засобом, механізмом, способом безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. З огляду на викладене, наявність рахунку в банку може бути підставою для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження банку лише за умови наявності коштів боржника на цьому рахунку. Відповідачем не надано суду доказів наявності у позивача на час відкриття спірного виконавчого провадження наявності коштів на рахунку в банку, розташованому в м. Києві. Колегією суддів встановлено, що постановою від 22 січня 2020 року Приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на рахунках в різних банках, зазначених у постанові (а.с.42 зв.-43, 51-52). При цьому арешт на рахунки ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Банк Форвард» приватним виконавцем не накладався, що також свідчить про відсутність коштів позивача на рахунках, відкритих в банку стягувача. З положень Закону № 1404-VIII вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17, від 30 квітня 2020 року в справі № 580/3311/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 460/3537/20. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Отже, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 05.12.2019 про відкриття виконавчого провадження, винесену Приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 60797982. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції на виконання положень ст. 317 КАС України та прийняти нове, про задоволення позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду за те, що вимоги позивача задоволені, витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 908,00 грн. та за подачу апеляційної скарги в сумі 1261,20 грн. підлягають стягненню в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в загальному розмірі 2169,20 грн. Керуючись статтями 139, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача Власова Вадима Юрійовича задовольнити. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 360/450/21 скасувати. Прийняти нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2019 № 60797982 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2019 № 60797982. Стягнути за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 55, офіс 61, 62) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати в сумі 2169 (двох тисяч ста шістдесяти дев`яти) гривень 20 коп. Повне судове рішення 25 березня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук