Постанова 4855 № 640/24600/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24600/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Державне підприємство "Завод 410 Цивільної авіації» (далі - позивач, ДП «Завод 410 ЦА») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПС України Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, ОВПП ДПС), в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати податкову вимогу за формою "Ю" №236-10 від 25 травня 2020 року (далі - оскаржувана вимога); - визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 26 травня 2020 №19475/10/28-10-10-02-23 (далі - оскаржуване рішення); - зобов`язати відповідача виключити дані з інтегрованих карток платника податків ДП "Завод 410 ЦА" про податковий борг з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 105 905 212,29 грн. Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням норм, зокрема, Податкового кодексу України, обставини відсутності податкового боргу у позивача встановлені трьома рішеннями суду, що набрали законної сили, у зв`язку з чим, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а оскільки податковий борг у позивача відсутній, дані з інтегрованих карток платника податків ДП "Завод 410 ЦА" про податковий борг з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 105 905 212,29 грн. підлягають виключенню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року даний позов задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем до спірних правовідносин, що виникли в період з 27 липня 2016 року по 27 вересня 2019 року положення ПК України, які вступили у силу 23 травня 2020 року, є порушенням приписів статті 58 Конституції України, оскільки закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що у позивача відсутній саме податковий борг з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 105 905 212,29 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Вважає, що ДП "Завод 410 ЦА" самостійно визначило суму грошового зобов`язання, яка підлягає сплаті, але не сплатило її, в результаті чого виникла заборгованість перед держбюджетом. На переконання апелянта, оскільки ДП "Завод 410 ЦА" зверталося до Офісу ВПП ДПС з заявою про розстрочення грошового зобов`язання (податкового боргу) зі сплати зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), то позивач узгодив суму такого зобов`язання. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він наполягає на безпідставності скарги та законності оскаржуваного рішення. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2020 року відповідачем було складено податкову вимогу за формою «Ю» № 236-10, згідно якої станом на 25 травня 2020 року сума податкового боргу позивача за грошовими зобов`язаннями з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) становила 105 905 212, 29 грн., а також сума боргу з екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення становив 3 190, 70 грн. 26 травня 2020 року відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 19475/10/28-10-10-02-23. Вважаючи оскаржувані вимогу та рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України. 13 липня 2020 року позивач отримав рішення Державної податкової служби України (далі - ДПС України) від 09 липня 2020 року № 21535/6/99-00-13-05-06 про результати розгляду скарги (далі - рішення про результати розгляду скарги), яким скаргу позивача про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна було залишено без задоволення, але при цьому було повідомлено, що за даними ІТС «Податковий блок», станом на 07 липня 2020 року у позивача відсутній податковий борг з екологічного податку, у в зв`язку із приведенням ІКП у відповідність до вимог чинного законодавства. Не погоджуючись з такими вимогою та рішенням, вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з такого. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; Згідно п. 54.1 статті 54 ПК України узгодженою сумою грошового зобов`язання є сума податкового та/або грошового зобов`язання, самостійно обчислена платником податків, яку він зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 статті 59 ПК України). За позицією позивача податковий борг у нього відсутній. При цьому, за позицією відповідача податковий борг у позивача є і виник він у зв`язку з несплатою ДП «Завод 410 ЦА» самостійно визначених грошових зобов`язань згідно «Розрахунків з частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями». Податковий борг ДП «Завод 410 ЦА» виник в період з 27 липня 2016 року по 27 вересня 2019 року. В обґрунтування правомірності своєї позиції апелянт у скарзі посилається на п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX (надалі - Закон № 466-IX), згідно якого розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства що контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації. Як вбачається з п. 1 розділу II Прикінцеві положення Закону № 466-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування Закону № 466-IX відбулось 22 травня 2020 року у випуску N 84 Голосу України. Таким чином, зміни до п. 46.1 статті 46 ПК України, на які посилається відповідач, вступили в силу наступного дня після офіційного опублікування Закону № 466-IX - 23 травня 2020 року. Для з`ясування наявності чи відсутності у позивача податкового боргу слід застосовувати законодавство, чинне на момент виникнення зобов`язань ДП «Завод 410 ЦА» зі сплати частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань. Статті 9 та 10 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення зобов`язань ДП «Завод 410 ЦА» зі сплати частини чистого прибутку (доходу)) визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів, серед яких відсутній такий вид податку (збору) як частина чистого прибутку (доходу). Як зазначено вище, податковий борг відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов`язання. Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове зобов`язання відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). З аналізу наведених понять можна дійти висновку, що частина чистого прибутку не відносилась до податкових платежів у розумінні норм ПК України в редакції, чинній на момент виникнення грошових зобов`язань ДП «Завод 410 ЦА» зі сплати частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань. Цей платіж не був віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, а тому зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку не могло вважатися податковим боргом. Відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» на контролюючі органи покладено обов`язок забезпечення відповідно до законодавства здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів доходів за кодом бюджетної класифікації 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету відповідно до закону), а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів. Між тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 13 жовтня 2020 року по справі № 640/19757/19, згідно якої враховуючи нормативні визначення понять «грошове зобов`язання», «податкове зобов`язання» (в редакції ПК України на час спірних відносин), частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків Покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу. Посилання відповідача на положення ПК України, які вступили у силу 23 травня 2020 року і застосування цих норм до зобов`язань, що виникли в період з 27 липня 2016 року по 27 вересня 2019 року є порушенням приписів статті 58 Конституції України, оскільки закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у рішенні N 1-рп від 09 лютого 1999 року по справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів визначив, що принцип, закріплений у ч.1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі, треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Крім того, при вирішенні даного спору судом було встановлено наявність рішень Окружного адміністративного суду міста Києва: у справі № 826/17676/17 від 14 травня 2018 року, у справі № 826/5814/18 від 18 жовтня 2018 року та у справі 826/6880/18 від 16 грудня 2019 року, що безпосередньо стосуються розглядуваного предмету спору. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року у справі № 826/17676/17 суд частково задовольнив позовні вимоги та зобов`язав відповідача виключити можливість поширення інформації щодо наявності заборгованості зі сплати частини чистого прибутку державного підприємства в якості податкового боргу. В мотивувальній частині рішення суд встановив, що, як зазначено вище, частина чистого прибутку не є податковим боргом у розумінні Податкового кодексу України. Як вбачається з Розрахунку боргу, наданого відповідачем, суд на момент прийняття рішення розглядав питання правомірності віднесення до податкового боргу заборгованості зі сплати частини чистого прибутку державного підприємства що виникла в період з 27 липня 2016 року по 25 квітня 2018 року. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року у справі № 826/17676/17 вступило в силу 22 грудня 2018 року після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду залишив ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду без змін своєю постановою від 23 квітня 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року у справі № 826/5814/18 у задоволенні позову Офісу великих платників податків ДФС (правонаступником якого є відповідач) до ДП «Завод 410 ЦА» про стягнення заборгованості на користь Державного бюджету України з ДП "Завод 410 ЦА" частини чистого прибутку (доходу), суму якого він самостійно визначив у розмірі 102 795 598,29 грн., з рахунків у банках, що обслуговують платника, відмовлено. В мотивувальній частині рішення суд встановив, що частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету державними підприємствами, хоча і є обов`язковою до сплати цими підприємствами, остання не включена до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 Податкового кодексу України, а тому вказаний платіж не є податковим платежем. Саме Державний концерн "УКРОБОРОНПРОМ", як орган управління, наділений повноваженням щодо погодження фінансових планів та вирішення питання щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу). Як вбачається з Розрахунку боргу наданого відповідачем, суд на момент прийняття рішення, відмовив у стягненні частини чистого прибутку (доходу) що виник в період з 27 липня 2016 року по 01 серпня 2018 року. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року у справі № 826/5814/18 вступило в законну силу 02 січня 2020 року після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 лютого 2020 року відмовив у відкритті касаційного провадження. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року у справі № 826/6880/18 позов ДП «Завод 410 ЦА» до Головного управління ДФС у м. Києві позов про зобов`язання вчинити дії задоволено. Як вбачається з Розрахунку боргу наданого відповідачем, суд на момент прийняття рішення, відмовив у стягненні частини чистого прибутку (доходу) що виник в період з 27 липня 2016 року по 27 вересня 2019 року, тобто весь період формування заборгованості, наданий відповідачем. В мотивувальній частині вказаного рішення суд встановив, що враховуючи нормативні визначення понять «грошове зобов`язання», «податкове зобов`язання», частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України. Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, а тому зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку не може вважатися податковим боргом. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року у справі № 826/6880/18 вступило в законну силу 27 лютого 2020 року після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови, якою рішення Окружного адміністративного суду міста було залишено без змін. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 березня 2020 року відмовив у відкритті касаційного провадження. Відповідно до ч. 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, питання віднесення зобов`язань з частини чистого прибутку ДП «Завод 410 ЦА», на підставі яких відповідач прийняв оскаржувані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, неодноразово були предметом розгляду у суді. При цьому, суди встановлювали протиправність віднесення зобов`язань з частини чистого прибутку, що сплачується до державного бюджету державними підприємствами ДП «Завод 410 ЦА», які стали підставою прийняття оскаржуваної вимоги та оскаржуваного рішення, до податкового боргу. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року у справі № 826/5814/18 Офісу великих платників податків ДФС (правонаступником якого є відповідач) було відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення з ДП «Завод 410 ЦА» на користь Державного бюджету України заборгованості з частини чистого прибутку (доходу), суму якого він самостійно визначив, на той момент у розмірі 102 795 598,29 грн. Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що не встановлено наявність у позивача саме податкового боргу з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 105 905 212,29 грн. Відповідно, безпідставним є складення оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна, про що вірно зазначено судом першої інстанції у своєму рішенні. Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій та обґрунтованості прийняття оскаржуваних вимоги та рішення. Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову. Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків