Постанова 4855 № 640/895/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/895/21 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК» (далі - ТОВ «ВБК», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.08.2020 №0764450411 та № 0764370411. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони ґрунтується на помилкових висновках контролюючого органу про порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, викладених в акті перевірки від 25.08.2020 №27976/26-15-04-11-13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 адміністративний позов задоволено: - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 26.08.2020 №0764450411 та № 0764370411. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач, зокрема зазначає, що при проведенні камеральної перевірки дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на прибуток, встановлено факт порушення ТОВ «ВБК» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язань, що призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 82150,55 грн. Також відповідачем зазначено, що відповідно до інтегрованої картки платника (ІКП) за кодом бюджетної класифікації 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) станом на 07.11.2017 (граничний термін сплати податкового повідомлення-рішення від 26.09.2017 №22071207) рахувалася заборгованість у розмірі 4872,06 грн. Сплата по вказаному рішенню відбулася лише 24.11.2017 та 24.04.2018. ГУ ДПС у м. Києві звертає увагу, що вказана заборгованість зумовлена спрямуванням коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу відповідно до статті 87 Податкового кодексу України. Тобто, кошти, які сплачувалися позивачем по податковим деклараціям, зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу з урахуванням черговості його виникнення. Відтак, відповідно до ІКП на кожну дату несплати узгодженого податкового зобов`язання згідно з черговістю, виникала сума податкового боргу. Таким чином, беручи до уваги факт порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірним. Водночас суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, ГУ ДПС у м. Києві заявлено клопотання, в якому заявник просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893. Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком., зокрема ГУ ДПС у Київській області. Пунктом 2 Постанови № 893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Відповідно до пункту 3 Постанови № 893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. N 227 (зі змінами), Державна податкова служба України видала наказ від 30.09.2020 р. № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ № 529), яким наказала утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи - подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів. Відповідно до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року № 755 розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №

893. Отже, з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у м. Києві як юридичної особи публічного права до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011). Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для заміни відповідача в порядку процесуального правонаступництва, а саме: з ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011). Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що за результатом камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «ВБК» складено акт від 25 серпня 2020 року № 27976/26-15-04-11-13, за висновками якого встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, зокрема: - за податковим повідомленням - рішенням від 26 вересня 2017 року №22071207 граничний термін сплати - 07 листопада 2017 року, фактично сплачено - 24 листопада 2017 року, кількість днів затримки - 17, сума боргу 1813,00 грн, сума штрафної санкції - 171,30 грн; - за податковим повідомленням - рішенням від 26 вересня 2017 року №22071207 граничний термін сплати - 07 листопада 2017 року, фактично сплачено - 24 квітня 2018 року, кількість днів затримки - 168, сума боргу 3059,05 грн, сума штрафної санкції - 611,81 грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9243346859, граничний термін сплати - 30 листопада 2017 року, фактично сплачено - 24 квітня 2018 року, кількість днів затримки - 145, сума боргу - 1813,00 грн, сума штрафної санкції - 362,60 грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9069705805 від 16 квітня 2018 року, граничний термін сплати - 30 квітня 2018 року, фактично сплачено - 25 травня 2018 року, кількість днів затримки - 24, сума боргу - 5216,80 грн, сума штрафної санкції - 521,68 грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9095577906 від 17 травня 2018 року, граничний термін сплати - 30 травня 2018 року, фактично сплачено - 30 серпня 2018 року, кількість днів затримки - 92, сума боргу - 5216,85 грн, сума штрафної санкції - 1043,37 грн; - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9191214737 від 07 серпня 2020 року, граничний термін сплати - 07 серпня 2020 року, фактично сплачено - 10 серпня 2020 року, кількість днів затримки - 3, сума боргу - 154 946,00 грн, сума штрафної санкції - 15 494,60 грн; - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9191214737 від 07 серпня 2020 року, граничний термін сплати - 07 серпня 2020 року, фактично сплачено - 20 серпня 2020 року, кількість днів затримки - 13, сума боргу - 639 351,90 грн, сума штрафної санкції - 63935,19 грн. 26 серпня 2020 року податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0764450411, яким ТОВ «ВБК» нараховано штраф у розмірі 80 132,77 грн. № 0764370411, яким ТОВ «ВБК» нараховано штраф у розмірі 2017,78 грн. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивачем оскаржено в адміністративному порядку, рішенням ДПС України від 09 грудня 2020 року №34654/6/99-00-06-02 скаргу позивача залишено без задоволення. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок проведення камеральної перевірки в частині дотримання строків прийняття податкових повідомлень-рішень та надання можливості позивачу подати заперечення на акт перевірки. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 36.1. статті 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5 статті 36 ПК України). Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України установлено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з підпунктом 14.1.39 пунктом 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Пунктом 54.1 статті 54 ПК України установлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. У відповідності до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Поряд з цим, пунктом 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Статтею 126 ПК України передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. Так, згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. З аналізу зазначеного вбачається, що за загальним правилом сума грошового зобов`язання визначена платнику податків до сплати контролюючим органом на підставі податкового-повідомлення рішення повинна бути сплачена ним протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання такого рішення. У протилежному випадку, положеннями ПК України передбачена відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у розмірах, установлених статтею 126 ПК України. Під час розгляду цієї справи по суті, судом першої інстанції установлено, що за податковими деклараціями №9243346859 від 17.11.2017, №9069705805 від 16.04.2018, №9095577906 від 17.11.2018 сплата суми податкових зобов`язань була здійснена з дотриманням, встановлених ПК України строків, що підтверджується відповідними банківськими виписками: №565 від 20.11.2017 на суму 1900 грн, №669 від 26.04.2018 на суму 17 489 грн, №691 від 15.05.2018 на суму 8000 грн. Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Жодні доводи на спростування вказаних висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі позивача відсутні. Що стосується порушення граничних строків сплати податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням № 22071207 від 26.09.2017 слід зазначити наступне. З матеріалів справи убачається, що позивач фактично заперечує наявність у нього будь-якої заборгованості за вказаним податковим повідомленням-рішенням, а також стверджує, що не здійснював жодних платежів у рахунок погашення заборгованості за цими рішеннями, про які зазначає відповідач. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень положеннями КАС України покладено обов`язок доведення правомірності прийнятих ним актів індивідуальної дії, шляхом подачі до суду належних, достовірних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача. Водночас як установлено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів існування у позивача податкового боргу зі сплати податкових зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.09.2017 №22071207, а також доказів здійснення позивачем оплати такого боргу на, які ГУ ДПС у м. Києві посилається в акті перевірки. Вказане свідчить про правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення цих позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції з цього приводу не спростовують. У такому разі колегія суддів констатує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень приймаючи оскаржувані акти індивідуальної дії діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що призвело до безпідставного застосування до товариства фінансових санкцій у вигляді штрафу. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у діях позивача складу податкового правопорушення щодо порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошових зобов`язань. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому обґрунтовано скасовані судом першої інстанції. У той же час, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Замінити у порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011). Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко