Постанова 4854 № 420/15348/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/15348/20 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідачаКравця О.О. судді Зуєвої Л.Є. судді Коваля М.П розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги старшого державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко Василя Олександровича та Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі № 420/15348/20, ухваленого у відкритому судовому засіданні у складі судді Потоцької Н.В., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко Василя Олександровича, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),за участю третьої особи: начальника Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Ноздратенка Олександра Михайловича про визнання дій протиправними, скасування постанови, стягнення моральної та матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ: 20 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до старшого державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка В.О., Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) , в якому просив: визнати дії відповідача у зволіканні власними посадовими обов`язками старшого державного виконавця, які полягають у здійсненні, виконавчого провадження з дотриманням передбачених Законом України «Про виконавче провадження» засад незаконними та такими, що суперечать Закону; визнати винесену відповідачем Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62939298 від 18.11.2020 р. незаконною та скасувати її; стягнути з відповідача, нанесену його незаконними діями моральну і матеріальну шкоду у розмірі 1 .500. 000 гривень за завдання позивачу значної моральної та матеріальної шкоди та вчинення знущання над позивачем, шляхом злочинного зволікання своїх службових обов`язків з метою приховування своєї бездіяльності. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року позов був задоволений частково : визнані протиправними дії ОСОБА_2 старшого державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не виконання у повному обсязі приписів Закону України «Про виконавче провадження», визнана протиправною та скасована Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62939298 від 18.11.2020 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року скасоване у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та у цій частині справи ухвалене нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди задоволені частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. У задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення моральної шкоди) відмовлено. II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що судом 1-ї інстанції невірно трактовано положення Закону України «Про виконавче провадження», а саме ч.4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. На думку апелянта рішення у справі № 420/5023/19 виконувалось у відповідності до частин першої - третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». Апелянт також вказує на відсутність у рішенні суду 1-ї інстанції доводів щодо того, що боржником рішення суду не виконано та не наведено підстав незаконності та протиправності постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оскільки боржником самостійно виконано рішення суду ще у процесі розгляду справи № 420/5023/19. Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено 10-денний строк розгляду справи, передбачений ст.287 КАС України. 18.06.2021 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу відповідача, а якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. 22.06.2021 року, не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог, ГУНП в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року по справі № 420/5023/19 у своїх поясненнях начальником Подільського ВП ГУНП в Одеській області зазначалося, що в даній справі відсутній предмет спору, оскільки Подільським відділом поліції вже було проведено службове розслідування відносно ОСОБА_3 . За результатами проведення службового розслідування 26.12.2019 року начальником Подільського ВП ГУНП в Одеській області було затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, відповідно до якого були підтверджені обставини, які були підставою для проведення службового розслідування та вказано про порушення, вчинені дільничним офіцером поліції ОСОБА_3 . В подальшому, на підставі виконавчого листа виданого Одеським окружним адміністративним судом 07.07.2020 по справі № 420/5023/19 було відкрито виконавче провадження № 62939298 про зобов`язання начальника Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 розглянути питання про призначення службового розслідування стосовно дільничного офіцера Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду. На думку апелянта, виконуючи рішення Одеського кружного адміністративного суду по справі № 420/5023/19, а саме розгляд питання про визначення службового розслідування стосовно дільничного офіцера Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду апелянтом його було позитивно розглянуто, та з висновків суду начальник Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 бачив, що службове розслідування, призначене за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_3 співпадає з позицією суду, викладеною у рішенні. III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу повернуто апелянту. 29 квітня 2021 року відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року призначено розгляд справи у режимі відеоконференції на 14 липня 2021 року о 12:00 годині. Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, позивач ОСОБА_1 під час судового засідання заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, інші учасники справи до судового засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомили, тому апеляційний суд вважає причини неявки неповажними та в порядку ст.311 КАС України продовжує розгляд справи в порядку письмового провадження. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУНП в Одеській області та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав: IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року по справі № 420/5023/19 , яке набрало законної сили 09.06.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Ноздратенко Олександра Михайловича, дільничного офіцера Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Кирилюка Руслана Олеговича про визнання дій відповідачів протиправними, зобов`язання провести службове розслідування, відсторонення відповідачів та стягнення моральної і матеріальної шкоди був задоволений частково : визнані протиправними дії дільничного офіцера Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_3 щодо неналежного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 та зобов`язано начальника Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 розглянути питання про призначення службового розслідування стосовно дільничного офіцера Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду. В іншій частині вимог відмовлено. Виконавчий лист за вказаним судовим рішенням був виданий 07.07.2020 року. ОСОБА_1 подав заяву (за вхід. № 5478 від 02.09.2020 р.) про прийняття до виконання виконавчого листа № 420/5023/19 від 09.06.2020 року. 03.09.2020 року старшим державним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В. О. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 420/5023/19 від 09.06.2020 року (ВП № 62939298) (а/с. 64) та було винесено: 03.09.2020 року постанову про стягнення виконавчого збору (ВП №62939298) (а/с. зворотній бік 65-66). 03.09.2020 року постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (ВП № 62939298) (а/с. 67). 16.09.2020 року постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних (ВП № 62939298) (а/с. зворотній бік 68-69). 16.09.2020 року постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних (ВП № 62939298) (а/с. 70). 01.10.2020 року за вхід. №6264 на адресу старшого державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В. О. надійшла заява ОСОБА_4 , в якій зазначалось, що 23.09.2020 розглянуто питання призначення службового розслідування за обставинами, що були предметом судового розгляду, та прийнято рішення про неможливість призначення повторного службового розслідування за одним і тим самим фактом. Розгляд вказаного питання здійснено мною на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5023/19 і доповідної записки від 24.09.2020 за № 46/12054, а рішення за результатами цього розгляду оформлено у вигляді резолюції від 24.09.2020 року. Тобто, вимога, викладена у постанові про відкриття виконавчого провадження, була виконана до відкриття виконавчого провадження ВП № 62939298, у зв`язку з чим просив закінчити виконавче провадження (а/с 71зб-72). До вказаної заяви додано: - Наказ № 433 від 04.12.2019 року «Про призначення службового розслідування» (а/с 72зб); - Доповідну записка за вихід. № 46/12054 від 24.09.2020 року (а/с 73). 18.11.2020 року старший державний виконавець Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В. О. із посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 62939298), якою встановлено, що 01.10.2020 року до відділу за вих. № 46/12072 від 25.09.2020 року надійшов лист від начальника Подільського ВП ГУНП в Одеській області, яким повідомлено про фактичне виконання рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження. На підтвердження виконання надано копію наказу про призначення службового розслідування від 04.12.2019 року № 133 (а/с. 74). V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ : Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права. Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч.1 ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Частинами першою, другою статті 75 вказаного Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Частиною третьою ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно ст.13 Конвенції , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37). Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32). Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37). У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; Sabin Popescu v. Romania (Sabin Popescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74). Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI). Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року). У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року). (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Відповідно до ч.4 ст.323 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Тобто, доводи заявлені в апеляційній скарзі старшого державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В.О. є відмінними від доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 . Апеляційний суд зазначає, що підстави для проведення службового розслідування у Наказі № 433 не відповідають зобов`язальній частині рішення суду у справі № 420/5023/19. Так, у поданій боржником заяві зазначається, що під час виконання судового рішення з`ясовано, що раніше наказом Подільського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 04.12.2019 року № 433 було призначено службове розслідування за фактом неналежного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення дільничним офіцером Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_3 . При цьому, зазначений наказ не містить інформації про призначення службового розслідування за фактом неналежного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно дільничного офіцера Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_3 , що встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року по справі № 420/5023/19 , яке набрало законної сили 09.06.2020 року, та не підлягає доказуванню відповідно до вимог ч.4 ст.78 КАС України . Також, боржник у поданій заяві вказує, що за результатами проведення службового розслідування (проведеного на підставі наказу № 433) було затверджено висновок службового розслідування, проведеного за фактом порушення службової дисципліни працівниками Подільською ВП ГУНП в Одеській області. Разом з тим, суд 1-ої інстанції у рішенні від 10.01.2020 року по справі № 420/5023/19 чітко окреслив, висновки, які повинні бути враховані під час прийняття рішення про призначення службового розслідування, що виключає факт виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, як на то вказує боржник. Отже, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта ГУНП в Одеській області, оскільки боржником фактично не вчинено вказаних у рішенні суду по справі №420/5023/19 дій, а державним виконавцем не доведено наявності підстав визначених п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" для закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 420/5023/19. Окрім того, апеляційний суд зауважує що предметом розгляду у даній справі є саме протиправність дій та рішення державного виконавця, а не висновки службового розслідування, проведеного апелянтом. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що оцінку вказаним обставинам в межах офіційного з`ясування обставин справи вже було надано судом в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у даній справі. Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта/відповідача щодо порушення судом 1-ї інстанції 10-денного строку розгляду справи, передбаченого ст.287 КАС України, оскільки вказане порушення жодним чином не вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення в частині задоволення позовних вимог. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. (2) Висновки апеляційного суду: В оскарженій частині судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні. Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційних скарг, та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6,8 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги старшого державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко Василя Олександровича та Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання, та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів. Повне судове рішення складене та підписане 21 липня 2021 року. Головуючий суддя О.О. Кравець Суддя Л.Є. Зуєва Суддя М.П. Коваль