Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 501/1145/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 501/1145/20 Головуючий в 1 інстанції: Смирнов В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С. представника апелянта - Головного управління Національної поліції в Одеській області Левенця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області - Лифара Олексія Миколайовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення від 02 квітня 2020 року серії БАА № 446464, - В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області - Лифара Олексія Миколайовича, в якому, з урахуванням доповнень, просив суд скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення від 02.04.2020 року серії БАА № 446464, В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що застосоване до стягнення є незаконним, неправомірним та необґрунтованим з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки, фактично транспортний засіб, яким він керував, віднесений до легкових автомобілів. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 січня 2021 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнана протиправною та скасована постанова від 02.04.2020 року, серії № БАА №446464 про накладення адміністративного стягнення. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив про помилковий висновок суду першої інстанції стосовно не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем правопорушення. Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, надав заяву про апеляційний розгляд справи за його відсутності. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що постановою про притягнення до адміністративної відповідальності серія БАА № 446464 від 02.04.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с. 11). Виходячи із змісту оскаржуваної постанови, особою, яка її винесла, встановлено, що 02.04.2020 року, о 15:25 годині, ОСОБА_2 , керував автомобілем ГАЗ 33023, р/н НОМЕР_1 , в м. Чорноморськ, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно не пройшов його, з зазначенням, про порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 11). Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що за обставинами справи копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути визнана належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вона не є самостійним беззаперечним доказом, являє собою рішення про притягнення до адміністративної відповідальності і обставини викладені в ній повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19). Так, відповідно до ч.3 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306. Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю, відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України». Положеннями ч. 8 цієї статті визначено, що на кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті. При цьому порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 р. № 137 (далі - Порядок № 137). Відповідно до п. 1 Порядку № 137, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. За приписами п. 3 Порядку № 137 періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тони, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік. У відповідності до пп. «б» п. 31.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Відповідно до матеріалів справи, копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 14), ГАЗ 33023, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , автомобіль, 2000 року випуску, зареєстрований 13.04.2006 року, та по типу є «загальним вантажним, бортовим малотоннажним» транспортним засобом, по типу кузову є фургоном, категорії В, повна маса якого складає 3500 тонн. Тому, з урахуванням вантажного типу транспортного засобу, апеляційний суд дійшов висновку, що автомобіль ГАЗ 33023 відповідно до наведених вимог частини шостої статті 35 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 Порядку підлягає обов`язковому періодичному технічному контролю. Разом з тим, станом на час винесення оскаржуваної постанови 02.04.2020 року позивач порушив вказані норми, не провівши вчасно технічний контроль. Відомості щодо проведення технічного контролю не були надані, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції. За таких обставин апеляційний суд зазначає про правомірність прийняття оскаржуваної постанови БАА № 446464 від 02.04.2020 року та наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 121 КУпАП. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 січня 2019 року (справа № 361/7761/15а). При цьому апеляційний суд звертає увагу, що категорія транспортного засобу «В», на що посилався позивач, не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто, по допустиму масу даним автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль призначений для перевезення вантажів і за зареєстрованими властивостями є вантажним, тому підпадає під вимоги закону щодо проведення обов`язкового технічного контролю. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Понесені апелянтом суб`єктом владних повноважень судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають, оскільки стаття 139 КАС України, передбачає відшкодування суб`єкту владних повноважень, у разі ухвалення судового рішення на його користь, з іншої сторони тільки здійснених таким суб`єктом владних повноважень документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Керуючись ст.ст. 2-12, 72-78, 242, 268, 269, 271, 272, 286, 294, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 січня 2021 року по справі №501/1145/20 - скасувати та ухвалити по справі нову постанову. Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області - Лифара Олексія Миколайовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення від 02 квітня 2020 року серії БАА № 446464. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.