Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/5137/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5137/22 пров. № А/857/5007/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача Рацин В.Й.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2023р. в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт (суддя суду І інстанції: Ващилін Р.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17.02.2023р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 16.11.2022р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Фізична особа-підприємець /ФОП/ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській обл. Державної служби України з безпеки на транспорті № 340451 від 28.10.2022р. про застосування адміністративно-господарського штрафу; стягнути з відповідача сплачений судовий збір (а.с.1-4). Згідно ухвали суду від 02.12.2022р. розгляд справи здійснений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.13-14). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2023р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.46-50). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ФОП ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.53-56). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що акт № 334445 від 25.10.2022р. був складений працівниками поліції. Згідно ліцензії серії АВ № 536949 апелянту дозволені роботи по внутрішньому перевезенню пасажирів на таксі. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Як слідує із змісту заявленого позову, ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги недотриманням відповідачем порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, зокрема, вказує на проведення рейдової перевірки працівниками поліції, а не Укртрансбезпеки. Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна перевірка була проведена уповноваженими особами відповідача, що спростовує твердження позивача про здійснення такої працівниками поліції. За результатами проведеної рейдової перевірки належного ФОП ОСОБА_1 транспортного засобу встановлено допущення порушення вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу, сервісної книжки та медичної довідки. Саме відсутність проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу враховано судом як належна і достатня підстава для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Що стосується відсутності у позивача інших документів, зокрема, медичної довідки та сервісної книги, то наявність таких не є обов`язковою для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі. Наведені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на фактичних обставинах справи і відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ФОП ОСОБА_1 зареєстрований суб`єктом господарювання, є платником єдиного податку, здійснює внутрішні перевезення пасажирів на таксі згідно отриманої ліцензії серії АВ № 536949 від 26.05.2010р. (строк дії необмежений) (а.с.9, 10, 40-41) 25.10.2022р. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській обл. Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку № 015883 від 25.10.2022р. та графіка проведення рейдових перевірок від 24.10.2022р. проведено перевірку транспортного засобу марки «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 ; водій ОСОБА_1 (а.с.38-39). За результатами рейдової перевірки складено акт № 334445 від 25.10.2022р., згідно якого виявлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 , який здійснював внутрішні пасажирські перевезення, протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу, сервісної книжки та медичної довідки, чим порушено вимоги абз.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.32). Від надання пояснень позивач відмовився, про що зроблено відповідний запис в акті. Після проведення перевірки посадові особи відповідача вручили водію транспортного засобу повідомлення про необхідність з`явитися 28.10.2022р. для участі у розгляді справи про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.37). За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 28.10.2022р. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській обл. Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову серії АО № 340451 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. (а.с.8). Відповідно до абз.4 п.1 постанови КМ України № 442 від 10.09.2014р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті. Постановою КМ України № 103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті. Згідно з п.1 цього Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному та залізничному транспорті. В частині виявлених порушень колегія суддів враховує наступне. Основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту, в тому числі щодо діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів, та його відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт регулюються нормами Закону України № 2344-III від 05.04.2001р. «Про автомобільний транспорт». Приписами ст.6 цього Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (ч.14). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч.17). Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р. Відповідно до п.2 цього Порядку рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Згідно п.4 зазначеного Порядку рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. В силу вимог п.15 наведеного Порядку під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Під час судового розгляду достовірно з`ясовано, що спірна рейдова перевірка проведена уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській обл. Державної служби України з безпеки на транспорті, що спростовує твердження позивача про здійснення такої працівниками поліції. За результатами проведеної рейдової перевірки належного ФОП ОСОБА_1 транспортного засобу встановлено допущення порушення вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу, сервісної книжки та медичної довідки. Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України. Однак, перелік документів, визначений ст.39 вказаного Закону, не є вичерпним, оскільки у вказаній нормі містяться посилання на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Отже, аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для перевезення пасажирів на таксі не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам. Згідно із ч.1 ст.22 вказаного Закону технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації. За нормами ст.35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті (ч.1). Обов`язковому технічному контролю не підлягають, зокрема, легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації (п.1 ч.2). На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті (ч.9). Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає КМ України (ч.16). Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджений постановою КМ України № 137 від 30.01.2012р. Згідно вказаного Порядку процедура проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, не стосується таких транспортних засобів: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. Пунктом 18 зазначеного Порядку передбачено, що перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки. У разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком

4. Оцінюючи в сукупності викладене, протокол перевірки технічного стану в розумінні ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» є іншим документом, передбаченим законодавством, який повинен бути пред`явлений фізичною особою, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Нормами ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зокрема, відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Верховним Судом у постановах від 17.07.2018р. у справі № 802/1836/17-а та від 01.07.2020р. у справі № 803/50/17 зазначено, що приписи закону зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення. Отже, відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників (фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі) застосовується адміністративно-господарський штраф. За таких обставин непред`явлення ФОП ОСОБА_1 посадовим особам відповідача під час проведення рейдової перевірки протоколу перевірки технічного стану є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено. Додатково колегія суддів наголошує, що із змісту позовної заяви слідує та обставина, що позивачем є фізична особа ОСОБА_1 . Водночас, належним є позивач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність позивача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним позивачем є особа, якій не належить право вимоги. Фактично спірні правовідносини виникли з участю суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , а не фізичної особи (громадянина та власника транспортного засобу) ОСОБА_1 у зв`язку із виявленим порушенням законодавства про автомобільний транспорт. В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що саме ФОП ОСОБА_1 як суб`єкт господарювання повинен бути належним позивачем в цій справі. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову (в межах його доводів), а тому заявлений позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ФОП ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2023р. в адміністративній справі № 260/5137/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Р. Б. Хобор Н. В. Бруновська Дата складання повного тексту судового рішення 11.05.2023р.