Постанова 4873 № 910/2287/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" липня 2021 р. Справа№ 910/2287/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Тищенко А.І. Скрипки І.М. секретар судового засідання: Білоус О.О. за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 13.07.2021, розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 за заявою Фізичної особи-підприємця Фільварків Оксани Романівни про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/2287/21 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Фізичної особи-підприємця Фільварків Оксани Романівни до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про визнання недійсною односторонньої відмови від договору, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог і підстави заяви про забезпечення позову Фізична особа-підприємець Фільварків Оксана Романівна (далі, позивач або ФОП Фільварків О.Р.) звернулась до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» із позовом про визнання недійсною односторонньої відмови від Договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-03/40 від 21.03.2019. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороння відмова КП «Київтранспарксервіс» від Договору, оформлена листом за №053/05-167 від 19.01.2021, є безпідставною та необґрунтованою, оскільки позивач не порушувала умови укладеного договору, не змінювала межі отриманої нею ділянки для паркування транспортних засобів, не порушувала встановлену схему організації дорожнього руху. 11.05.2021 ФОП Фільварків О.Р. подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони КП «Київтранспарксервіс» (вул. Леонтовича, буд. 6, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 35210739) та ТОВ «ВІП Охорона» (вул. Глибочицька, буд. 13, секція 1, офіс 1, м. Київ, 04052; код ЄДРПОУ 37405567) до набрання рішенням суду законної сили у справі №910/2287/21 чинити перешкоди ФОП Фільварків О.Р. в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 94 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, проспект Оболонський, 6, наданими їй за Договором №ДНП-2019-03/40 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019. Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що строк дії Договору №ДНП-2019-03/40 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 спливає 31.12.2022. 23.01.2021 ФОП Фільварків О.Р. отримала від КП «Київтранспарксервіс» лист за №053/05-167 від 19.01.2021 про розірвання договору в односторонньому порядку з 20.01.2021. Наразі одностороння відмова Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» від Договору оскаржується позивачем у даній справі, однак позивачу заблоковано доступ до паркувального майданчику, заблоковано проїзд транспортних засобів до місць для паркування, що унеможливило здійснення позивачем господарської діяльності з паркування транспортних засобів. Вказані обставини зафіксовані працівниками Національної поліції України. Дії відповідача спрямовані на фактичне розірвання договору ще до вирішення даного спору в судовому порядку, що може унеможливити ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/2287/21 клопотання про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, в тому числі Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» до набрання рішенням суду законної сили у справі №910/2287/21 чинити перешкоди Фізичній особі-підприємцю Фільварків Оксані Романівні в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 94 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, проспект Оболонський, 6, наданими їй за Договором №ДНП-2019-03/40 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21 березня 2019 року. Приймаючи вказану ухвалу, суд зазначив, що предметом розгляду справи №910/2287/21 є вирішення питання наявності правових підстав для дострокового розірвання Договору, при цьому, договір вважатиметься розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили (стаття 653 Цивільного кодексу України). Вказане свідчить про те, що до набрання рішенням законної сили позивач має право здійснювати господарську діяльність на визначеному в Договорі паркувальному майданчику, а відтак вчинення перешкод позивачу у користуванні ним паркувальним майданчиком до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Суд наголосив, що застосування такого заходу забезпечення позову як заборона чинити перешкоди ФОП Фільварків О.Р. в користуванні фіксованими місцями для паркування, наданими їй за Договором №ДНП-2019-03/40 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019, не спричинить жодних збитків третім особам (відповідачу), в той час як вчинення перешкод ФОП Фільварків О.Р. в користуванні фіксованими місцями для паркування призведе до завдання збитків останній, в зв`язку з припиненням здійснення господарської діяльності та може призвести до виникнення нових позовів про стягнення збитків. За висновками суду застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятою ухвалою, 02.06.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/2287/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Фізичній особі-підприємцю Фільварків Оксані Романівні у задоволенні заяви про забезпечення позову. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного: - скориставшись правом, наданим пунктом 7.7. Договору, відповідач правомірно направив позивачу повідомлення про розірвання Договору, у зв`язку з чим вжиті заходи забезпечення позову є вручанням в господарську діяльність відповідача, яка гарантується статтею 42 Конституції України; - вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову позбавили відповідача права ведення господарської діяльності на вказаному майданчику; - задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд порушив норми частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Узагальнені доводи заперечень позивача на апеляційну скаргу 05.07.2021 від позивача через відділ Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд відмовити у задоволенні вказаної апеляційної скарги відповідача та залишити без змін оскаржену ухвалу суду. Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного: - недобросовісні дії КП «Київтранспарксервіс» змусили ФОП Фільварків О.Р. звернутись до господарського суду із заявою про забезпечення позову, а заявлений захід забезпечення у цій заяві є обґрунтованим, адекватним та співмірним заявленим позовним вимогам; - відповідач в апеляційній скарзі не конкретизує, право на ведення якого ж саме виду господарської діяльності позбавив його суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою. Здійснюючи господарську діяльність та уклавши договір зі строком дії до 31 грудня 2022 року, КП «Київтранспарксервіс» розраховувало отримувати щомісяця прибуток у розмірі, визначеному пунктами 4.1. та 4.3. Договору. Після звернення до суду із позовом у даній справі позивачка продовжила добросовісно виконувати свої обов`язки та щомісяця сплачувати обумовлену договором плату, що підтверджується документами про оплату, копії яких долучені до відзиву на апеляційну скаргу. ФОП Фільварків О.Р. не змогла оплатити послуги за експлуатацію майданчика для паркування лише за травень 2021 року, оскільки у період з 23 квітня по 25 травня 2021 року не могла здійснювати господарську діяльність через протиправні дії КП «Київтранспарксервіс», яке фізично заблокувало доступ позивачці до паркувального майданчика. Отже, ухвала про забезпечення позову не спричинила жодних збитків відповідачу та не позбавила його права ведення господарської діяльності, як помилково стверджує представник відповідача в апеляційній скарзі, оскільки захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача; - недобросовісні дії КП «Київтранспарксервіс» змусили ФОП Фільварків О.Р. звернутись до господарського суду із заявою про забезпечення позову, а заявлений захід забезпечення у цій заяві є обґрунтованим, адекватним та співмірним заявленим позовним вимогам; - суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про забезпечення позову слушно зауважив, що застосування такого заходу забезпечення позову як заборона чинити перешкоди ФОП Фільварків О.Р. в користуванні фіксованими місцями для паркування не спричинить жодних збитків відповідачу, в той час як вчинення перешкод ФОП Фільварків О.Р. в користуванні фіксованими місцями для паркування призведе до завдання збитків останній у зв`язку з припиненням здійснення господарської діяльності та може призвести до виникнення нових позовів про стягнення збитків. Наведений висновок суду додатково підтверджується тим, що КП «Київтранспарксервіс», діючи недобросовісно, до закінчення розгляду справи уклало з іншою Фізичною особою-підприємцем Куликом Андрієм Анатолійовичем аналогічний Договір №ДНП-2021-04/23 від 27 квітня 2021 року (копія додається до відзиву), маючи намір у подальшому передати йому в експлуатацію майданчик для паркування. За умовами пунктів 4.1. та 4.3. договору, укладеного з ФОП Кулик А.А., плата становить 6 грн 50 коп. за одне місце платного паркування транспортних засобів за добу, що аналогічно розміру плати, передбаченому договором, укладеним з ФОП Фільварків О.Р.; - в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції правильно зазначив, що предметом спору є вирішення питання наявності правових підстав для дострокового розірвання договору, а не зобов`язання відповідача вчинити фактичні дії або утриматись від їх вчинення. В ухвалі про забезпечення позову суд першої інстанції заборонив відповідачу вчиняти певні дії в якості процесуального заходу, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а не примусив відповідача до виконання зобов`язання, яке є предметом позовних вимог у справі, що за своєю суттю не являється одним із способів захисту порушеного права, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України; - 29 червня 2021 року судом першої інстанції ухвалено рішення по суті спору в даній справі, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі та визнано недійсною односторонню відмову КП «Київтранспарксервіс» від договору. На сьогодні рішення ще не набрало чинності, оскільки відповідач має законне право на апеляційне оскарження. Однак, враховуючи те, що дії відповідача під час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції можуть порушити права та інтереси не тільки позивача, а й третіх осіб, які не є учасниками справи (наприклад, 94 користувача паркомісць, які сплатили кошти як абонплату за місяці вперед), забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії на час розгляду спору відповідає визначеному частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України обов`язковому для суду на підставі частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданню господарського судочинства, зокрема, справедливому вирішенню спору судом. У відзиві позивачем також зазначено, що він очікує понести під апеляційного розгляду скарги на ухвалу про забезпечення позову судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу розміром 14 000,00 грн. Докази понесення відповідних витрат та остаточний розрахунок буде надано протягом п`яти днів після ухвалення постанови апеляційним судом. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» у справі №910/2287/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М. 22.06.2021 електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Фільварків Оксани Романівни надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 поновлено Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/2287/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/2287/21, встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв, клопотань, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 13.07.2021. У судовому засіданні 13.07.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників учасників справи У судове засідання, призначене на 13.07.2021, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/2287/21 та прийняти постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову. Стислий виклад обставин справи, встановлених судом Позов у справі №910/2287/21 обґрунтовано наступним: 21 березня 2019 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проперті» укладено Договір №ДНП-2019-03/40 про надання в експлуатацію майданчика для паркування (далі, Договір). Угодою №10 про зміну сторони Договору від 10 червня 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проперті» замінено на Фізичну особу-підприємця Фільварків Оксану Романівну, якій було передано 94 місця для платного паркування транспортних засобів та 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів. 21 грудня 2020 року ФОП Фільварків О.Р. отримала від КП «Київтранспарксервіс» лист за №053/05-4556 від 14.12.2020, який містив інформацію про порушення нею умов договору, про що складено Акт обстеження майданчика для паркування від 09 грудня 2020 року. Зокрема, у листі зазначено, що межі ділянки перевищують встановлені схемою організації дорожнього руху (ОДР). 23 січня 2021 року ФОП Фільварків О.Р. отримала від КП «Київтранспарксервіс» лист за №053/05-167 від 19.01.2021, який містив інформацію про повторний виїзд співробітників КП «Київтранспарксервіс» з метою фіксації правопорушень та вказаним листом КП «Київтранспарксервіс» заявило про розірвання договору в односторонньому порядку з 20.01.2021. Позивач у позові зазначає, що не змінювала межі отриманої нею ділянки для паркування транспортних засобів і дотримується схеми ОДР, яка є невід`ємним додатком до договору; акти обстеження майданчика для паркування не відповідають дійсності, оскільки складені в односторонньому порядку за відсутності ФОП Фільварків О.Р., що унеможливило надання нею пояснень та усунення розбіжностей. За таких підстав позивач звернулася з позовом до суду про визнання недійсною односторонньої відмови Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» від Договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-03/40 від 21 березня 2019 року, викладеної у листі №053/05-167 від 19 січня 2021 року. В обґрунтування підстав заяви про забезпечення позову позивач послалась на те, що згідно умов пункту 7.1. Договору він вступив в силу 21.03.2019 та діє до 31.12.2022, отже є чинним по даний час. Однак, незважаючи на наведені обставини, 23.04.2021 на території паркувального майданчика, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 6, з`явилися два представники КП «Київтранспарксервіс» та 8 працівників ТОВ «ВІП Охорона» (останні діяли на підставі Договору про надання послуг з охорони, укладеного із відповідачем), які в усному порядку повідомили представників позивача, що не будуть чекати рішення суду та почали чинити перешкоди у користуванні паркувальним майданчиком, зокрема, фізично заблокували доступ позивачу до нього, шляхом погроз застосування фізичної сили примусили працівників позивача припинити надавати послуги з паркування, захопили приміщення охорони, заблокували проїзд (виїзд) транспортних засобів до місць паркування, чим повністю унеможливили належне виконання зобов`язань за договором. Зазначені обставини, як наголошує позивач, зафіксовані працівниками Національної поліції України, що прибули на місце події за викликом позивача, від якого відібрали письмові пояснення та прийняли заяву про вчинене кримінальне правопорушення, про що складено відповідний протокол від 23.04.2021. Позивач наголошує, що такі дії відповідача спрямовані на фактичне розірвання договору ще до вирішення даного спору в судовому порядку, що може унеможливити ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову. Наслідком недобросовісних дій відповідача є повне припинення господарської діяльності позивача з паркування транспортних засобів. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у даній справі з огляду на наступне. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Приписами частин 5 та 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Разом із тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Предметом позову в даній справі є вимога про визнання недійсною односторонньої відмови від Договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування №ДНП-2019-03/40 від 21.03.2019, тобто вимога немайнового характеру, а відтак судове рішення у разі її задоволення не вимагатиме примусового виконання. Отже, у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18. Застосовуючи при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. У ході вирішення справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. У поданій заяві про забезпечення позову ФОП Фільварків О.Р. просить суд забезпечити позов шляхом заборони КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «ВІП Охорона» до набрання рішенням суду законної сили у справі №910/2287/21 чинити перешкоди ФОП Фільварків О.Р. в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 94 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, проспект Оболонський, 6, наданими їй за Договором №ДНП-2019-03/40 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019. При цьому позивач у поданій заяві наголошує, що відповідачем, попри наявність судового спору щодо законності односторонньої відмови відповідача від Договору, чиняться перешкоди позивачу у користуванні паркувальним майданчиком, що повністю заблокувало господарську діяльність позивача щодо паркування. Колегія суддів зазначає, що предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для дострокового розірвання договору за ініціативою відповідача та, як наслідок, встановлення правомірності чи неправомірності такого розірвання. Водночас, вчинення наразі перешкод позивачу у користуванні ним паркувальним майданчиком до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі встановлення судом незаконності односторонньої відмови відповідача від договору та задоволення позову. Так, невжиття відповідних заходів забезпечення позову, про які заявлено позивачем, може призвести, у разі задоволення позову, до неможливості позивача захистити свої права в межах даного судового провадження, оскільки відповідач, вважаючи наразі оспорюване дострокове розірвання договору законним, не буде позбавлений права передавати спірний паркувальний майданчик у користування інших осіб. Судом при цьому враховано, що позивачем до апеляційної скарги додана копія Договору №ДНП-2021-04/23 від 27 квітня 2021 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Куликом Андрієм Анатолійовичем та КП «Київтранспарксервіс» після звернення позивача до суду із позовом у даній справі, з якого вбачається, що 27.04.2021, попри наявність судового спору про законність одностороннього розірвання Договору із позивачем, відповідач вирішив передати спірний майданчик для паркування третій особі, що безумовно свідчить про можливість ускладнення виконання судового рішення в даній справі у разі задоволення позову. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що застосування такого заходу забезпечення позову як заборона чинити перешкоди ФОП Фільварків О.Р. в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 94 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, проспект Оболонський, 6, наданими їй за Договором №ДНП-2019-03/40 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21 березня 2019 року, не спричинить жодних збитків відповідачу, в той час як вчинення перешкод ФОП Фільварків Оксані Романівні в користуванні фіксованими місцями для паркування призведе до завдання збитків останній, в зв`язку з припиненням здійснення господарської діяльності та може призвести до виникнення нових позовів про стягнення збитків. Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову позбавили відповідача права ведення господарської діяльності на вказаному майданчику, оцінюються судом критично, оскільки відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що вжиті заходи забезпечення позову унеможливлюють здійснення ним повноцінної господарської діяльності та призводять до збитків, а відтак погіршують фінансовий стан відповідача. Колегія суддів у даному контексті приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що укладаючи Договір відповідач фактично мав на меті отримувати щомісяця прибуток у розмірі, визначеному умовами пунктів 4.1. та 4.3. Договору. При цьому, як вбачається із доданих до апеляційної скарги платіжних доручень, позивачка навіть після звернення із позовом до суду в даній справі (у лютому-червні 2021 року) продовжувала сплачувати платежі за Договором. ФОП Фільварків зазначає, що не змогла оплатити послуги за експлуатацію майданчика для паркування лише за травень 2021 року, оскільки у період з 23.04.2021 по 25.05.2021 не могла здійснювати господарську діяльність через дії КП «Київтранспарксервіс» щодо блокування паркувального майданчику. Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів, ухвала про забезпечення позову не спричинила збитків відповідачу, а захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача. Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд порушив норми частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, якою не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, колегія суддів зазначає наступне. Як уже зазначалося, частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. В ухвалі про забезпечення позову суд першої інстанції заборонив відповідачу вчиняти певні дії в якості процесуального заходу, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а не примусив відповідача до виконання зобов`язання, яке є предметом позовних вимог у справі, що за своєю суттю не являється одним із способів захисту порушеного права, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України. Із оскаржуваної ухвали вбачається, що на етапі вжиття заходів забезпечення позову суд не здійснював правову оцінку умов спірного договору або обґрунтованості заявлених позовних вимог та не вирішував спір по суті, отже й не порушив вимоги частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів зазначає, що обраний захід забезпечення позову за своїм змістом не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки у такому випадку - до вирішення спору по суті про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору, лише зупиняється процедура розірвання такого договору, з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, тому твердження апелянта про порушення судом першої інстанції частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд визнає безпідставними. Таким чином, у даному випадку за висновками суду першої інстанції, які колегія суддів визнає правомірними, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання. Враховуючи доводи позивача, пов`язаність заходів забезпечення з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про реальну можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вжитих місцевим господарським судом заходів до забезпечення позову та правомірність задоволення клопотання позивача. Усі інші доводи та міркування сторін, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не є такими, що спростовують висновки суду про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у даній справі підлягає залишенню без змін. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/2287/21 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/2287/21 залишити без змін. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/2287/21 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2021. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.І. Тищенко І.М. Скрипка