Постанова 4873 № 910/2444/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" вересня 2024 р. Справа№ 910/2444/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Тищенко А.І. Михальської Ю.Б. за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М. представники: від позивача: Сабадин А.В. (посвідчення адвоката № 6332/10 від 08.12.2017) від відповідача: Булгаков В.С. (довіреність, посвідчення адвоката № 8142/10 від 18.07.2019) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/2444/24 (суддя Щербаков С.О.) за позовом фізичної особи-підприємця Зарочинцева Сергія Сергійовича до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про стягнення 388 477,20 грн, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Зарочинцев Сергій Сергійович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (відповідача) про стягнення шкоди завданої порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 388 477,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за право укладання з відповідачем договору для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів, було сплачено одноразовий платіж у розмірі 194 238,60 грн Однак як встановлено рішенням Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20 відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві. Внаслідок цього, на думку позивача, відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" він набув право на стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 388 477,20 грн, що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем, у зв`язку із порушенням останнім законодавства про захист економічної конкуренції. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/2444/24 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на користь фізичної особи-підприємця Зарочинцева Сергія Сергійовича 388 477,20 грн - шкоди внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, 5827,16 грн - судового збору та 12 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/2444/24, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що місцевим господарським судом: - не враховано, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідний для настання цивільно-правової відповідальності, зокрема факт завдання відповідачем збитків, оскільки за твердженням відповідача, одноразовий платіж сплачений позивачем, відшкодовані йому третіми особами за послуги з пакування транспортних засобів; - не досліджено умови договору № ДНП-2019-09/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, які є чинними та підписані позивачем без заперечень, а тому на думку відповідача, здійснена останнім оплата одноразового платежу не може вважатися збитками позивача; - безпідставно враховано, що наявність рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 надає позивачу підстави для стягнення відповідача, шкоди відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки на переконання відповідача, вказане рішення Антимонопольного комітету України не має преюдиційного значення для розгляду даної справи - неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/2444/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. Через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про долучення доказів сплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2444/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/2444/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.09.2024. До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов детальний розрахунок судових витрат та приєднання доказів підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги, яке мотивоване тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, на думку відповідача, не є співмірними з предметом позову та є надмірними. В судовому засіданні, яке відбулося 04.09.2024, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача до суду апеляційної інстанції подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку зі зміною представника відповідача та для надання новому представнику відповідача часу на підготовки заперечень на детальний розрахунок позивача щодо судових витрат та приєднання доказів підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представників сторін з цього приводу, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні вищезазначеного клопотання представника відповідача, виходячи з того, що: - зміна представника учасника судового процесу відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України не є підставою для відкладення розгляду справи; - за приписами ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником відповідача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано; - участь представника відповідача в судовому засіданні не визнана обов`язковою, а власну правову позицію відповідач виклав у апеляційній скарзі. Таким чином вказані обставини у їх сукупності свідчать про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції через неналежне повідомлення відповідача про судове засідання та відмову у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи. Крім викладеного, судова колегія констатує, що від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги. В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги. Також представником позивача у судовому засіданні заявлено усне клопотання в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (надалі - рішення) визнано, що Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (відповідач) у період з 05.03.2019 - по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 1 резолютивної частини рішення). Визнано дії відповідача, які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 - по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (п. 2 резолютивної частини рішення). За порушення, зазначене в п. 2 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на відповідача штраф у розмірі 2 605 133,00 грн (п. 3 резолютивної частини рішення). Зобов`язано відповідача припинити порушення, зазначене в п. 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Антимонопольний комітет України протягом 10 календарних днів з дня його припинення з наданням підтвердних документів (п. 4 резолютивної частини рішення). У вказаному рішенні Антимонопольним комітетом України встановлено, що відповідач у період з 05.03.2019 - по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 50 рішення). Положенням про порядок реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування із застосуванням електронних торгів, затвердженого наказом директора відповідача від 06.08.2019 № 70 (надалі - Положення), встановлені загальні вимоги, правила та єдиний порядок ведення роботи при застосуванні систем електронних торгів для реалізації іншими суб`єктами господарювання прав на експлуатацію майданчиків для паркування. Так, відповідно до п. 5.2 зазначеного Положення, загальна вартість договору складається з двох основних компонентів: вартість експлуатації паркувального майданчика на весь період, що підлягає оплаті на умовах договору; та одноразовий платіж за право укладення договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування). Пунктом 56 рішення Антимонопольного комітету України встановлено, що за інформацією відповідача, одноразовий платіж сплачується переможцем торгів на користь відповідача впродовж трьох банківських днів із дня підписання протоколу про результати проведення торгів та не підлягає поверненню. Відповідно до п. 74 рішення Антимонопольного комітету України, за інформацією відповідача, всі грошові кошти, які надходять до підприємства від сплати переможцями торгів, зокрема одноразового платежу відповідач використовує для забезпечення власної господарської діяльності, сплати податків і зборів, виконання зобов`язань підприємства із забезпечення надходжень до бюджету м. Києва. Отже, необхідність стягнення відповідачем з переможців торгів одноразового платежу жодним чином не пов`язана з підготовкою або проведенням торгів (п. 76 рішення). Антимонопольний комітет України у п. 86 рішення зазначив, що встановлення відповідачем для переможців торгів обов`язку зі сплати одноразового платежу призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які виявили бажання здійснювати діяльність на відповідному ринку. Наведені дії відповідача були б неможливими за умови наявності значної конкуренції на відповідному ринку, адже в такому випадку споживачі мали б можливість обирати між кількома продавцями таких товарів та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого продавця (п. 87 рішення). Відповідно до п. 88 рішення у випадку ж відсутності конкуренції на відповідному ринку та, як наслідок, відсутності у споживачів відповідача альтернативи щодо придбання прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві інакше, ніж у підприємства, вищезазначені дії призвели до настання негативних наслідків для споживачів. Таким чином, Антимонопольним комітетом України встановлено, що дії відповідача, які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку. Як зазначив позивач у позові, за результатами аукціону № UA-PS-2019-07-29-000015-2 по лоту право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, проспект Ватутіна (Північний міст), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено відповідачем 09.08.2019, позивача визнано переможцем аукціону. У протоколі електронного аукціону №UA-PS-2019-07-29-000015-2 визначено, що сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону складає 194 238, 60 грн. 11.09.2019 позивачем було сплачено на користь відповідача одноразовий платіж у розмірі 194 238,60 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.14606704811. З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2019 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (стороною-1, відповідачем) та фізичною особою-підприємцем Зарочинцевим Сергієм Сергійовичем (стороною-2, позивачем) укладено договір № ДНП-2019-09/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, відповідно до якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, проспект Ватутіна (Північний міст), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 255 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 28 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів. Також, 09.09.2019 між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика до договору № ДНП-2019-09/02 від 09.09.2019. Спір у даній справі виник, внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, що свою чергу завдало позивачу шкоду у вигляді втрат, пов`язаних із сплатою одноразового платежу за право укладення договору № ДНП-2019-09/02 від 09.09.2019, які з урахуванням положень ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складають 388 477, 20 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/2444/24 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на користь фізичної особи-підприємця Зарочинцева Сергія Сергійовича 388 477,20 грн - шкоди внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, 5827,16 грн - судового збору та 12 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Причиною спору в даній справі стало питання про наявність та/або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача шкоди, заподіяної порушенням законодавства про захист економічної конкуренції на підставі ст. 55 Закону. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п.п. 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 цього Закону України "Про захист економічної конкуренції", відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. З системного аналізу Закону України "Про захист економічної конкуренції"не передбачено порядку (механізму) відшкодування шкоди, а тому слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України. За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно із п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення збитків викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (подібний за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11). Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції. Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці (стаття 1 вказаного Закону). При розгляді справи тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України під час розгляду справи № 75-р/тк від 15.07.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" встановлено, що дії відповідача, які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку. Вказаним рішенням встановлені протиправні дії відповідача, які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, а тому позивач не мав сплачувати одноразовий платіж у розмірі 388 477,20 грн за право укладення договору, що свідчить про заподіяння відповідачем позивачу шкоди внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Під час розгляду справи №910/16055/21 обставини неправомірності дій Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов`язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання-передачі майданчиків в експлуатацію. Зазначене є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку. Колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини не підлягають повторному доказуванню відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлена наявність елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка відповідача полягає у порушені законодавства про захист економічної конкуренції - зловживання монопольним (домінуючим) становищем та, як наслідок, встановлення позивачу одноразового платежу за право укладання договору у розмірі 388 477,20 грн; причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою позивачу, розмір якої складає 388 477,20 грн; вина заподіювача шкоди - відповідача (презумпція вини особи, яка допустила порушення). Отже, позивачем доведено суду наявність елементів цивільного правопорушення для стягнення з відповідача завданої шкоди у подвійному розмірі згідно ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції за зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що складає 388 477,20 грн, що є підставою для задоволення позову про відшкодування шкоди у повному обсязі. Згідно із ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи скаржника про недоведеність позивачем завданої шкоди не заслуговують на увагу з огляду на вищевикладене у даній постанові. Посилання скаржника на недослідження судом першої інстанції умов договору № ДНП-2019-09/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, які є чинними та підписані позивачем без заперечень, а тому на думку відповідача, здійснена останнім оплата одноразового платежу не може вважатися збитками позивача, колегією суддів відхиляється оскільки спірні правовідносини, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, та спосіб відшкодування, регулюється нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме ч. 2 ст. 50, ст. 55 Закону, а не умовами договору. Твердження щодо скаржника щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, колегією суддів оцінюється критично так, як заявляючи клопотання про витребування доказів відповідач висловив припущення, що оскільки позивач надає послуги з паркування транспортних засобів, то сплачений позивачем одноразовий платіж за право укладення договору мав бути компенсований (повернутий) третіми особами, яким позивач надавав послуги з паркування. Крім того, судова колегія зауважує на тому, що умовами договору не передбачено, що одноразовий платіж за право укладення договору компенсується (повертається) чи відшкодовується відповідачем, фізичними та юридичними особами, яким надаються послуги з паркування транспортних засобів. Відповідно до ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, зокрема: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем поставлено вимогу в клопотанні витребувати: - інформацію про кількість укладених договорів з паркування транспортних засобів на майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський район, просп. Ватутіна (Північний міст) з юридичними та фізичними особами з паркування транспортних засобів за період з 05.03.2019 по 05.01.2021; - копії договорів з паркування транспортних засобів на майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський район, просп. Ватутіна (Північний міст) укладених між фізичною особою-підприємцем Зарочинцевим Сергієм Сергійовичем та юридичними і фізичними особами за період з 05.03.2019 по 05.01.2021. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, з огляду на предмет позову у даній справі щодо стягнення з відповідача шкоди у розмірі 388 477,20 грн на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшов вірного висновку про те, що документи які просить витребувати відповідач не стосуються предмету спору, а тому правомірно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Інші викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача. В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки за результатами апеляційної скарги За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим. Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається. Судові витрати У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/2444/24 - без змін. Матеріали справи № 910/2444/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови підписано 10.09.2024 після повернення головуючого судді Іоннікової І.А. з відпустки. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді А.І. Тищенко Ю.Б. Михальська