Постанова Дніпровський апеляційний суд № 187/1538/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6187/21 Справа № 187/1538/19 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Петриківської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частку майна, придбаного в період шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову долю за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , третьої особи Петриківської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частку майна, придбаного в період шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову долю, просивши визнати за нею право на обов`язкову долю після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_4 на ј частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,25 га та земельних паїв площею 1,53 га та 2,5281 га які розташовані на території Єлизаветівської ради Петриківського району. 18.03.2021 року від ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про залучення її в якості правонаступника позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (а.с.169-170). Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2021 року в задоволення клопотання ОСОБА_3 про залучення її до участі в справі правонаступника позивача у справі відмовлено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Петриківської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частку майна, придбаного в період шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову долю закрито (а.с.179-180). Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила, скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.184-186). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити. Встановлено, що 17.09.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , третьої особи Петриківської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частку майна, придбаного в період шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову долю, просивши визнати за нею право на обов`язкову долю після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_4 на ј частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,25 га та земельних паїв площею 1,53 га та 2,5281 га які розташовані на території Єлизаветівської ради Петриківського району. 18.06.2020 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі у зв`язку із смертю позивачки ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 із посиланням на те, що вона є спадкоємицею за заповітом ОСОБА_1 і необхідно визначити коло правонаступників при розгляді цивільної справи. Ухвалою суду від 18.06.2020 року було зупинене провадження по справі відповідно до ст. 253 п.1 ч.1 ЦПК України . 21.10.2020 року до суду надійшов лист від нотаріальної контори. Петриківського району про те, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 подали заяви від онучки померлої ОСОБА_3 про прийняття спадщини за заповітом та від дочки померлої ОСОБА_5 про прийняття спадщини. Ухвалою від 22.10. 2020 року було поновлено провадження по справі. 18.03.2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про залучення її в якості правонаступника позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про залучення правонаступника та закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах законодавства, з огляду на наступне. Так, ч. 1 ст. 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Пунктом 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, означає зміну персонального складу учасників спору. Процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб`єктів права або обов`язку в матеріальних правовідносинах. Смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. У тих випадках, коли матеріальні правовідносини тісно пов`язані з особою суб`єкта, правонаступництва матеріального, а відтак, і процесуального не може бути. Статтею 1219 ЦК України визначено перелік прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини. Зокрема, згідно даної норми, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а саме: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Аналіз наведеної норми закону приводить до висновку, що право спадкоємця на спадкове майно, не є таким, що нерозривно пов`язане з особою спадкоємця, та може бути предметом подальшого наслідування у випадку його смерті. Однак, закриваючи провадження, судом першої інстанції не враховано, що в тому разі, коли спадкоємцем пред`явлено до суду позов про визнання права власності на квартиру, смерть позивача до вирішення справи не може бути підставою для застосування правил п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, якою передбачено закриття провадження у справі, якщо у позивача є спадкоємці за законом або заповітом. Предметом позовних вимоги є захист права на нерухоме майно, яке в разі обґрунтованості позову може бути успадковано. З матеріалів справи вбачається, що апелянт ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом, а тому в зазначених правовідносинах, згідно з положеннями ст. 55 ЦПК України, допускається процесуальне правонаступництво. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції наведених обставин та положень закону не врахував, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, оскільки є особа, яка вважає себе спадкоємцем. Колегія суддів зазначає, що за вказаних вище обставин суд першої інстанції повинен був діяти у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, якою передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі смерті особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Враховуючи наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі є помилковою та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2021 року скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: