Постанова 4814 № 525/482/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 525/482/20 Номер провадження 22-ц/814/1229/21Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро» на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року (ухвалене суддею Ячало Ю.І., повний текст рішення складено суддею 12.02.20021 року) у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро», про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації і запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, припинення права приватної власності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Білагро», про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації і запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, припинення права приватної власності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Великобагачанського районного суду від 17 червня 2016 року у справі №525/1004/14-ц за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, заповіт ОСОБА_3 від 10.03.2006 року на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Опацькою С.А., зареєстрований в реєстрі за № 28, визнано недійсним та визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 3,58 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010655100034, та право власності на земельну ділянку площею 3,31 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010655100035. 16 жовтня 2019 року Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року, додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарова Людмила Іванівна, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування відмовлено. 02 березня 2020 року листом №152/01-16 приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області Сахарова Людмила Іванівна на звернення позивача щодо можливості отримання свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки площею 3,31 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, та площею 3,58 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194 повідомила, що йому необхідно звернутися до суду з питанням про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на вищевказані земельні ділянки та звернутися до органів державної реєстрації з питання припинення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 . 12 березня 2020 року листом № 498/02-22 державний реєстратор виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Полтавської області Андріященко С.Д., посилаючись на положення абзацу 2 частини З статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», указав, що позивачу необхідно звернутись до суду з питанням припинення речових прав, зареєстрованих відповідно чинного законодавства. Станом на теперішній час позивач не має можливості отримати правовстановлюючі документи про право на спадщину на указані земельні ділянки, оскільки спочатку необхідно провести державну реєстрацію припинення речових прав ОСОБА_1 на вищевказані земельні ділянки. Тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року (з урахуванням ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року про виправлення описки) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро», про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації і запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, припинення права приватної власності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Полтавської області Андріященка Сергія Дмитровича від 09.12.2016 року, індексний номер: 32813486, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 , на нерухоме майно земельну ділянку площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1111139053202), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 30 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білагро», ідентифікаційний код юридичної особи 32353457, відносно земельної ділянки площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, дата державної реєстрації 30.03.2017 року. Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області Ставицької Валентини Петрівни від 03.04.2017 року, індексний номер: 34582944, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права за ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білагро», ідентифікаційний код юридичної особи 32353457, на нерухоме майно земельну ділянку площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Зобов?язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Білагро» повернути земельну ділянку площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, власнику ОСОБА_2 , місце проживання: село Матяшівка Великобагачанського району Полтавської області, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Полтавської області Андріященка Сергія Дмитровича від 08.12.2016 року, індексний номер: 32806220, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 , на нерухоме майно земельну ділянку площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1110714353202), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 30 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білагро», ідентифікаційний код юридичної особи 32353457, відносно земельної ділянки площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, дата державної реєстрації 25.01.2017 року. Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області Череп Христини Сергіївни від 30.01.2017 року, індексний номер: 33625800, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права за ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білагро», ідентифікаційний код юридичної особи 32353457, на нерухоме майно земельну ділянку площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Зобов?язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Білагро» повернути земельну ділянку площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, власнику ОСОБА_2 , місце проживання: село Матяшівка Великобагачанського району Полтавської області, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Стягнуто на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати в сумі 3725,00 (три тисячі сімсот двадцять п?ять гривень 00 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено. З вказаним рішенням суду не погодився генеральний директор ТзОВ «Білагро» - Ю.В. Кордубан та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав частково скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року та змінити його в частині: встановлення ТОВ «Білагро» відповідачем; зобов?язання ТОВ «Білагро» повернути земельні ділянки площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5220282900:00:001:0186, та площею 3,5817 гектара кадастровий номер 5220282900:00:002:0194 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, власнику ОСОБА_2 . Вирішити питання щодо стягнення з ОСОБА_2 на копристь ТОВ «Білагро» судові витрати понесені останнім в суді апеляційної інстанції. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що суд першої інстанції при розгляді вказаної справи всупереч положенням ст. 13 та ст. 264 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2 . Вказує, що позивач ОСОБА_2 зазначив неналежний склад відповідачів у позові, чим порушив вимоги ст. 175 ЦПК України. Посилається на те, що позивачем не надано доказів вини ТзОВ «Білагро», а судом не встановлено обгрунтованість позову щодо ТзОВ «Білагро» як відповідача. Крім того, ОСОБА_2 пред?явив позов до неналежного відповідача ОСОБА_1 зазначивши її РНОКПП НОМЕР_3 , проте ТзОВ «Білагро» 30.11.2016 року уклало договір зі ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 . Посилається на те, що позивач ОСОБА_2 позовних вимог щодо зобов?язання ТОВ «Білагро» повернути йому земельні ділянки: площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5220282900:00:001:0186, та площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5220282900:00:002:0194 не заявляв, тому суд першої інстанції в порушення положень ст. 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2 . Окрім того, з вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 , та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохала скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки суд не мав права зазначати у судовому рішенні, що визнається за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності, та мав право визнавати тільки за ОСОБА_2 без « ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ». Тобто, суд вийшов за межі передбачені в заповіті, а позивач не звернувся з відповідною вимогою про визнання юридичного факту. Вказує, що скасовуючи рішення державного реєстратора, суд першої інстанції також вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимоги позивача не містили дати проведення реєстраційних дій та індексного номера, про що зазначено у судовому рішенні. Крім того, вважає, що вказані вимоги є помилковими та не підлягають до задоволення, оскільки державний реєстратор вносить зміни до державного реєстру шляхом внесення нового власника землі, а потім скасовує те, чого немає. Вказує, що визнаючи недійсними договори оренди землі суд першої інстанції також вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовні вимоги не містили ідентифікаційний код юридичної особи та дати державної реєстрації. Також зазначила, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту права, так як при укладенні договору оренди землі, сторони договору не порушили вимоги статтей 203-205, 207, 215, 229-233 ЦК України, а факт скасування рішення рішення суду не є нормою права. Крім того, вважає, що скасування рішення державного реєстратора від 03.04.2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права за ОСОБА_1 та ТОВ «Білагро» є також неправомірним, та спростовується фактом неправомірного прийняття рішення суду в частині визнання права власності за позивачем на об?єкт оренди. Також, зазначила, що рішення суду в частині зобов?язання ТОВ «Білагро» повернути спірні земельні ділянки ОСОБА_2 не відповідають предмету позову, оскільки позов не містить таких вимог взагалі. Від позивача ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 , то ТОВ «Білагро», в яких останній спростовуючи доводи викладені в апеляційних скаргах, та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохав апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представники позивача та відповідача ОСОБА_1 , інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи у судове засідання не з?явились. Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті якого відкрилася спадщина (а.с. 124). За життя померлий набув у власність наступне майно. Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010655100035, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 3,31 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, на підставі розпорядження Великобагачанської районної державної адміністрації від 29 серпня 2004 року, за № 357 (а.с. 176), зазначена обставина визнається учасниками цивільної справи. Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010655100034, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 3,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, на підставі розпорядження Великобагачанської районної державної адміністрації від 29 серпня 2004 року, за № 357 (а.с. 176), зазначена обставина визнається учасниками цивільної справи. 10 березня 2006 року в селі Матяшівка Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , склав заповіт, який посвідчений секретарем Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Опацькою С.А., зареєстрований в реєстрі за № 28, на ім`я ОСОБА_2 та заповів останньому належні спадкодавцеві паї (а.с. 19). Відповідно до інформаційної довідки із Спадкового реєстру вище вказаний заповіт є чинний на час розгляду справи (а.с. 126, зворотний бік). Відповідно до спадкової справи № 59/2014 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , спадщину після померлого ОСОБА_3 , шляхом подачі заяв до органів нотаріату, прийняли ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 121-129). Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що право власності на земельні ділянки: загальною площею 3,31 га кадастровий номер 5320282900:00:001:0186 та загальною площею 3,58 га кадастровий номер 5320282900:00:002:0194 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, зареєстровані за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року № 525/1004/14-ц (а.с. 20-23), яким було визнано заповіт від 10 березня 2006 року на користь позивача недійсним. Матеріалами справи також встановлено, що 30 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білагро» укладено Договір оренди землі № б/н. В оренду передана земельна ділянка площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (а.с. 86-88). На підставі даного договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 30.03.2017 року внесено відомості про реєстрацію іншого речового права, а саме право оренди земельної ділянки площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, відомості про орендаря зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Білагро» (а.с. 90). Крім того, 30 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білагро» укладено Договір оренди землі № б/н. В оренду передана земельна ділянка площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (а.с. 91-93). На підставі даного договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 25.01.2017 року внесено відомості про реєстрацію іншого речового права, а саме право оренди земельної ділянки площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, відомості про орендаря зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Білагро» (а.с. 95). З наданих матеріалів справи вбачається, що право власності на земельні ділянки із кадастровим номером 5320282900:00:001:0186 та відповідно кадастровим номером 5320282900:00:002:0194 ОСОБА_1 набула 31.10.2016 року відповідно до рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року, цивільна справа № 525/1004/14-ц, яке в подальшому було скасовано відповідно до Постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (а.с.113-120). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач на даний час не має можливості оформити право власності на земельні ділянки із кадастровим номером 5320282900:00:001:0186 та відповідно кадастровим номером 5320282900:00:002:0194, які йому заповів ОСОБА_3 відповідно до заповіту від 10.03.2006 року, тому слід усунути інші перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання за позивачем права власності на вказані земельні ділянки за заповітом, скасування рішення державної реєстрації щодо реєстрації права власності на них за ОСОБА_1 , визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Білагро», а також скасування їх реєстрації, та зобов?язання ТОВ «Білагро» повернути вказані ділянки позивачу. Проте, з таким висновком суду, колегія суддів не може погодитися виходячи з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Тобто, право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Згідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що заповіт від 10 березня 2006 року складений ОСОБА_3 на ім?я ОСОБА_2 є чинний на час розгляду справи, та спадкодавець заповів на користь позивача дві належні йому земельні ділянки, кадастрові номери земельних ділянок: 1) 5320282900:00:001:0186; 2) 5320282900:00:002:0194. Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивач прийняв спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , що підтверджено відомостями із спадкової справи № 59/2014. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Аналіз змісту вказаної норми права вказує на те, що її положення спрямовані на не породження, а підтвердження наявного в особи права власності, набутого раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо інші особи не визнають, заперечують або оспорюють наявне в неї право власності, а також у разі втрати особою документа, який посвідчує його право власності. Беручи до уваги викладене вище та зміст правовідносин, якими врегульовано питання спадкового права та права власності, за встановлених обставин право позивача на захист порушено права у спосіб визнання права власності за земельні ділянки (ст. 392 ЦК України), які входять до складу спадщини, виникло б в разі втрати документа, який посвідчує його право власності або якщо дане право не визнають, заперечують або оспорюють інші особи. Зібраними по справі доказами наявність вказаних умов не підтверджується. Роз`яснення приватного нотаріуса про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину до скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 , є технічною тимчасовою причиною неможливості оформлення спадщини, яка не виключає можливість після її усунення, провести вказані дії у передбаченому законом порядку. За таких обставин та зважаючи на те, що суд не може підміняти інші органи до компетенції яких входять спірні питання, вимоги позивача в цій частині є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. Вирішуючи вимоги позивача в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності та скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року № 525/1004/14-ц, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав на земельні ділянки площею 3,31 га, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, та 3,58 га, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, за відповідачем ОСОБА_1 , скасовано відповідно до Постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, тобто скасовано рішення на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, то зазначені рішення державного реєстратора слід скасувати. Проте, з такими висновками суду колегія суддів не може погодитися виходячи з наступних підстав. Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Зі змісту наведених норм закону та обставин справи вбачається, що державний реєстратор після отримання даних проте, що Верховним Судом скасовано документ (судове рішення суду першої інстанції), на підставі якого проведено державну реєстрацію прав відповідача, повинен був провести державну реєстрації припинення даного речового права. З матеріалів справи вбачається, що на заяву позивача про припинення речових прав відповідача, останній отримав лист роз`яснення з рекомендацією звернення до суду. При цьому державним реєстратором будь-яких рішень по поданій заяві не приймалося. Позивач в свою чергу дій реєстратора не оскаржував, як до Міністерства юстиції України так і до суду. За таких обставин, фактично порушення прав позивача відбулося у звязку з усуненням державного реєстратора від виконання покладених на нього функцій, а не від дій відповідачів, а тому звернення останнього до суду з данною вимогою є наслідком нерозуміння вірного способу захисту своїх прав, що вказує на його передчасність та відсутність підстав для їх задоволення. Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання договорів оренди землі укладених між ОСОБА_1 та ТзОВ «Білагро» недійсними та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір оренди землі міг бути підписаний тільки орендодавцем, у власності якого перебуває/перебувала земельна ділянка, а ОСОБА_1 в кінцевому результаті не набула у власність зазначені вище земельні ділянки, тому є всі підстави для визнання вказаних договорів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України. Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитися не може, враховуючи наступне. Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами 1, 3, 5, статті 203ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. За приписами частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що Відповідач по справі ОСОБА_4 набула права власності на зазначені вище земельні ділянки в порядку спадкування на підставі рішення суду першої та апеляційної інстанції, та в подальшому уклала договори оренди спірних земельних ділянок та відповідно провела їх державну реєстрацію. Тобто, на момент укладення спірних договорів (30.11.2016 року) ОСОБА_4 була повноправним власником вказаних земельних ділянок, отже підстав для визнання їх недійсними з тих підстав, що в подальшому рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, не вбачається. Це при тому, що позивач не навів доводів того, як факт перебування спірних ділянок у оренді порушує його права. Чинним законодавством врегульовано питання зміни розірвання, припинення договорів оренди землі, при цьому за загальним правилом припинення права власності на землю не є підставою для розірвання чи припинення договору, а тому позивачу після визначення з тим, чим порушує його право факт перебування земельних ділянок в оренді ТОВ «Білагро», необхідно буде здійснювати їх захист в порядку встановленому даними правовідносинами. Крім того, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині витребування його власності (земельних ділянок) із незаконного володіння є похідними від попередніх вимог, тому враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід також відмовити. Доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог є необгрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу. Згідно вимог п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Також, з наданих матеріалів справи вбачається, що ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року виправлено описки на які посилаються скаржники у апеляційних скаргах. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові покладаються на позивача. При подачі апеляційних скарг до суду відповідачами ТзОВ «Білагро» та ОСОБА_4 сплачено судовий збір по 5587,50 грн з кожного. Враховуючи, що вказаною постановою суду у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Білагро», ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 5587,50 грн кожному. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро» задовольнити. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро», про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації і запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, припинення права приватної власності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Білагро» судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 5587,50 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 » судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 5587,50 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2021 року. Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин Судді: _______________ С.Б. Бутенко ______________ О.Ю. Кузнєцова