Постанова КЦС ВС № 525/482/20

Постанова Іменем України 10 травня 2022 року м. Київ справа № 525/482/20 провадження № 61-14075св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Білагро», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Бутенко С. Б., Кузнєцової О. Ю. та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Бутенко С. Б., Кузнєцової О. Ю., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро» (далі - ТОВ «Білагро») про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації і запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, припинення права приватної власності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Великобагачанського районного суду від 17 червня 2016 року у справі № 525/1004/14-ц, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року, визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 від 10 березня 2006 року на ім`я ОСОБА_1 та визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3,58 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, та на земельну ділянку площею 3,31 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186. Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року, додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарова Л. І., про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування відмовлено. 02 березня 2020 року листом № 152/01-16 приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області Сахарова Л. І. на звернення позивача щодо можливості отримання свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки площею 3,31 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, та площею 3,58 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194 повідомила, що йому необхідно звернутися до суду з питанням про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на вищевказані земельні ділянки та звернутися до органів державної реєстрації з питання припинення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 12 березня 2020 року листом № 498/02-22 державний реєстратор виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Полтавської області Андріященко С. Д., посилаючись на положення абзацу 2 частини З статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вказав, що позивачу необхідно звернутись до суду з питанням про припинення речових прав, зареєстрованих відповідно чинного законодавства. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року, з урахуванням ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Полтавської області Андріященка С. Д. від 09 грудня 2016 року, індексний номер: 32813486, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 , на нерухоме майно - земельну ділянку площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1111139053202), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 30 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Білагро» відносно земельної ділянки площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, дата державної реєстрації 30 березня 2017 року. Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області Ставицької В. П. від 03 квітня 2017 року, індексний номер: 34582944, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права за ОСОБА_2 та ТОВ «Білагро» на нерухоме майно - земельну ділянку площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Зобов?язано ТОВ «Білагро» повернути земельну ділянку площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, власнику ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Полтавської області Андріященка С. Д. від 08 грудня 2016 року, індексний номер: 32806220, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 , на нерухоме майно - земельну ділянку площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1110714353202), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 30 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Білагро» відносно земельної ділянки площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, дата державної реєстрації 25 січня 2017 року. Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області Череп Х. С. від 30 січня 2017 року, індексний номер: 33625800, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права за ОСОБА_2 та ТОВ «Білагро» на нерухоме майно - земельну ділянку площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Зобов?язано ТОВ «Білагро» повернути земельну ділянку площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, власнику ОСОБА_1 . Стягнуто на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3725,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач на даний час не має можливості оформити право власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 5320282900:00:001:0186 та 5320282900:00:002:0194, які йому заповів ОСОБА_3 відповідно до заповіту від 10 березня 2006 року, тому слід усунути інші перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання за позивачем права власності на вказані земельні ділянки за заповітом, скасування рішення державної реєстрації щодо реєстрації права власності на них за ОСОБА_2 , визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Білагро», а також скасування їх реєстрації, та зобов?язання ТОВ «Білагро» повернути вказані ділянки позивачу. Короткий зміст постанови та ухвали суду апеляційної інстанції Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ТОВ «Білагро» задоволено, рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Білагро» та ОСОБА_2 по 5587,50 грн. Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання права власності на земельні ділянки за позивачем, апеляційний суд виходив з того, що за встановлених обставин право позивача на захист порушеного права у спосіб визнання права власності за земельні ділянки (стаття 392 ЦК України), які входять до складу спадщини, виникло б в разі втрати документа, який посвідчує його право власності або якщо дане право не визнають, заперечують або оспорюють інші особи, проте зібраними по справі доказами наявність вказаних умов не підтверджується. Зважаючи на те, що суд не може підміняти інші органи, до компетенції яких входять спірні питання, вимоги позивача в цій частині є передчасними. Вирішуючи вимоги позивача в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності та скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з того, що державний реєстратор після отримання даних про те, що Верховним Судом скасовано документ (судове рішення суду першої інстанції), на підставі якого проведено державну реєстрацію прав відповідача, повинен був провести державну реєстрації припинення даного речового права. Фактично порушення прав позивача відбулося у зв`язку з самоусуненням державного реєстратора від виконання покладених на нього функцій, а не від дій відповідачів, а тому звернення останнього до суду з даною вимогою є наслідком нерозуміння вірного способу захисту своїх прав, що вказує на його передчасність та відсутність підстав для їх задоволення. Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права, апеляційний суд врахував, що на момент укладення спірних договорів ОСОБА_2 була повноправним власником вказаних земельних ділянок, отже підстав для визнання їх недійсними з тих підстав, що в подальшому рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, не вбачається. Чинним законодавством врегульовано питання зміни розірвання, припинення договорів оренди землі, при цьому за загальним правилом припинення права власності на землю не є підставою для розірвання чи припинення договору, а тому позивачу після визначення з тим, чим порушує його право факт перебування земельних ділянок в оренді ТОВ «Білагро», необхідно буде здійснювати їх захист в порядку, встановленому даними правовідносинами. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині витребування його власності (земельних ділянок) із незаконного володіння є похідними від попередніх вимог, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід також відмовити. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року виправлено описку у мотивувальній та резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року та доповнено текст постанови: «Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги у сумі 11 000,00 грн». Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційні скарги У касаційній скарзі на постанову апеляційного суду від 15 липня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що до спірних правовідносин не застосовується положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що він, як належний власник, не має права вимагати припинення договорів оренди, оскільки на час укладання договорів оренди орендодавець не набула права власності на спірні земельні ділянки. Зазначає, що на даний час він не має можливості отримати правовстановлюючі документи про право на спадщину на указані земельні ділянки, оскільки спочатку необхідно провести державну реєстрацію припинення речових прав ОСОБА_2 на ці земельні ділянки. Вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки в ньому наведені фактичні обставини справи, встановлені судом, мотиви, з яких відхилено чи прийнято доводи сторін, та норми права, які застосував суд. Також у касаційній скарзі на ухвалу апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 671/1957/20, провадження № 61-9039св21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Посилається на те, що ані в оскаржуваній постанові суду, ані в ухвалі апеляційного суду про виправлення описки апеляційний суд не вказав про дослідження доказів, наданих заявником на підтвердження розміру та підстав стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду від 15 липня 2021 року, в якій остання просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Вказувала, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою і підстав для її скасування не має. Також, у листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Білагро» щодо розгляду справи за відсутності його представника, у якій він зазначає, що касаційну скаргу не визнає у повному обсязі. У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Сенкевича В. І., в якому він також просив залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду від 15 липня 2021 року та ухвалу цього ж суду від 05 жовтня 2021 року - без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина. Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010655100035, ОСОБА_3 був власником земельної ділянки загальною площею 3,31 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, на підставі розпорядження Великобагачанської районної державної адміністрації від 29 серпня 2004 року, за №

357. Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010655100034, ОСОБА_3 був власником земельної ділянки загальною площею 3,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, на підставі розпорядження Великобагачанської районної державної адміністрації від 29 серпня 2004 року, за № 357. 10 березня 2006 року в селі Матяшівка Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_3 склав заповіт, який посвідчений секретарем Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Опацькою С. А., зареєстрований в реєстрі за № 28, на ім`я ОСОБА_1 та заповів останньому належні спадкодавцеві паї. Відповідно до інформаційної довідки із Спадкового реєстру вище вказаний заповіт є чинним на час розгляду справи. Відповідно до спадкової справи № 59/2014 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадщину після померлого шляхом подачі заяв до органів нотаріату прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що право власності на земельні ділянки: загальною площею 3,31 га кадастровий номер 5320282900:00:001:0186 та загальною площею 3,58 га кадастровий номер 5320282900:00:002:0194 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року № 525/1004/14-ц, яким було визнано заповіт від 10 березня 2006 року на користь позивача недійсним. 30 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Білагро» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого остання передала в оренду земельну ділянку площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186. На підставі даного договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 30 березня 2017 року внесено відомості про реєстрацію іншого речового права, а саме право оренди земельної ділянки площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, відомості про орендаря зазначено ТОВ «Білагро». Крім того, 30 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Білагро» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого остання передала в оренду земельну ділянку площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194. На підставі даного договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 25 січня 2017 року внесено відомості про реєстрацію іншого речового права, а саме право оренди земельної ділянки площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, відомості про орендаря зазначено ТОВ «Білагро». Судами також установлено, що право власності на вказані земельні ділянки із кадастровими номерами 5320282900:00:001:0186 та 5320282900:00:002:0194 ОСОБА_2 набула 31 жовтня 2016 року на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року у справі № 525/1004/14-ц, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року, яке в подальшому було скасовано постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року. 02 березня 2020 року листом № 152/01-16 приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області Сахарова Л. І. на звернення позивача щодо можливості отримання свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки площею 3,31 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, та площею 3,58 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194 повідомила, що йому необхідно звернутися до суду з питанням про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на вищевказані земельні ділянки та звернутися до органів державної реєстрації з питання припинення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 12 березня 2020 року листом № 498/02-22 державний реєстратор виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Полтавської області Андріященко С. Д., посилаючись на положення абзацу 2 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вказав, що позивачу необхідно звернутись до суду з питанням припинення речових прав, зареєстрованих відповідно чинного законодавства. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу. Касаційні скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова та ухвала апеляційного суду у повній мірі не відповідають. Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За приписами статей 1216, 1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Судами попередніх інстанцій установлено, що заповіт від 10 березня 2006 року, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 , є чинним. Позивач прийняв спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , що підтверджено відомостями із спадкової справи № 59/2014. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Як вбачається з матеріалів справи, на звернення позивача щодо можливості отримання свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки приватний нотаріус повідомила, що йому необхідно звернутися до суду з питанням про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на вищевказані земельні ділянки та звернутися до органів державної реєстрації з питання припинення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 . Разом з тим, 12 березня 2020 року листом № 498/02-22 державний реєстратор виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Полтавської області Андріященко С. Д., посилаючись на положення абзацу 2 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вказав, що позивачу необхідно звернутись до суду з питанням припинення речових прав, зареєстрованих відповідно чинного законодавства. З огляду на вказані обставини справи та намагання позивача у досудовому порядку захистити свої порушенні права, а також беручи до уваги, що позивач прийняв спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , що підтверджено відомостями із спадкової справи № 59/2014, проте фактично його право власності не визнається, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що за позивачем слід визнати право власності на спірні земельні ділянки, що належали спадкодавцю на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку. Щодо вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності та скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що: «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи». У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) вказано, що: «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц)». У постанові Верховного Суду у складі колегії судді Другої судової палати Касаційного цивільного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 635/1216/16 (провадження № 61-5421св19) зроблено висновок про те, що «Оскільки позивач є спадкоємцем, а рішення суду, на підставі якого право власності на ці об`єкти зареєстровано за іншою особою скасовано, то скасування державної реєстрації права власності відповідача, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, є ефективним способом захисту права позивача». Схожий за змістом висновок міститься й у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 643/14392/16-ц (провадження № 61-42725св18). Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельні ділянки загальною площею 3,31 га та загальною площею 3,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастрові номери 5320282900:00:001:0186, 5320282900:00:002:0194, зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року № 525/1004/14-ц. Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року, додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарова Л. І., про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування відмовлено. За таких обставин, враховуючи, що рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав на спірні земельні ділянки за відповідачем ОСОБА_2 , скасовано постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, тобто скасовано рішення на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені рішення державного реєстратора слід скасувати. При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що з 16 січня 2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак застосований позивачем спосіб захисту у практичному аспекті не може забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже, не спроможний надати особі ефективний захист її прав. Апеляційний суд вказаного не врахував, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку, що фактично порушення прав позивача відбулося у зв`язку з усуненням державного реєстратора від виконання покладених на нього функцій, а не від дій відповідачів, а тому звернення останнього до суду з даною вимогою є наслідком нерозуміння вірного способу захисту своїх прав, що вказує на його передчасність та відсутність підстав для їх задоволення. Щодо позовних вимог про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права Як передбачено частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України слідує що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача. Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17). Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором оренди землі № б/н від 30 листопада 2016 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Білагро», в оренду передана земельна ділянка площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. На підставі даного договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 30 березня 2017 року внесено відомості про реєстрацію іншого речового права, а саме право оренди земельної ділянки площею 3,3093 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, відомості про орендаря зазначено ТОВ «Білагро». Згідно з договором оренди землі № б/н від 30 листопада 2016 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Білагро», в оренду передана земельна ділянка площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. На підставі даного договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 25 січня 2017 року внесено відомості про реєстрацію іншого речового права, а саме право оренди земельної ділянки площею 3,5817 гектара, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, відомості про орендаря зазначено ТОВ «Білагро». Враховуючифактичні обставини цієї справи, а також те, що ОСОБА_2 не є власником зазначених вище земельних ділянок, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання вказаних договорів оренди недійсними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права за ОСОБА_2 , що в даному випадку буде ефективним способом захисту порушених прав позивача та відновить його відповідні права. Разом з тим, враховуючи, що позивачем не заявлялись позовні вимоги про зобовязання ТОВ «Білагро» повернути спірні земельні ділянки ОСОБА_1 (витребування із незаконного володіння), колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права в частині вирішення позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом права власності на земельні ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 , визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права за ОСОБА_2 та ТОВ «Білагро», постанова апеляційного суду в цій частині згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі. В іншій частині постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін. Щодо касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року виправлено описку у мотивувальній та резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року та доповнено текст постанови: «Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги у сумі 11 000,00 грн». Відповідно до частин першої, другої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. Під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови апеляційного суду від 15 липня 2021 року судом оголошено про стягнення з позивача судових витрат за надання правової допомоги в сумі 11 000,00 грн, проте допущено описку у резолютивній частині скороченого тексту та мотивувальній і резолютивній частинах повного тексту постанови шляхом видалення відповідної частини тексту. З огляду на вказане, апеляційний суд мав підстави для задоволення заяву ОСОБА_2 про виправлення цієї описки. Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з висновком суду в частині визначення розміру судових витрат за надання правової допомоги. Частина перша статті 133 ЦПК Українипередбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі щодо всіх позовних вимог, заявлених у позовній заяві, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат за надання правової допомоги у сумі 11 000,00 грн. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, сплачений ОСОБА_1 за подання касаційної скарги судовий збір підлягає стягненню на його користь з ТОВ «Білагро» у розмірі 3 363,20 грн та з ОСОБА_2 у розмірі 10 089,60 грн. Керуючись статтями 400, 409, 413, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року та на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року задовольнити частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом права власності на земельні ділянки, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 , визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права за ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Білагро» скасувати. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року, з урахуванням ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року про виправлення описки, в частині вирішення позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом права власності на земельні ділянки, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 , визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права за ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Білагро» залишити в силі. Постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про виправлення описки, в частині вирішення вимог про стягнення судових витрат за надання правової допомоги скасувати. В іншій частині постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про виправлення описки, залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10 089,60 грн. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 363,20 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович