Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/19560/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/19560/19Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 22-ц/817/766/21 Суддя - доповідач - Парандюк Т.С. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Парандюк Т.С. суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М., за участі секретаря - Стецюк М.А. та сторін - представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Кавійчик В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/19560/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2021 року, постановлену суддею Грицай К.М., повний текст ухвали виготовлено 12 квітня 2021 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Юлії Миронівни та зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа ОСОБА_2 , В С Т А Н О В И В: у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії Головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. та зобов`язати вчинити дії, заінтересована особа ОСОБА_3 . Скаргу обґрунтовує тим, що у провадженні Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 607/19560/19, виданого 15 жовтня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до розрахунку заборгованості від 11 вересня 2020 року № 74304, за період з серпня 2019 року по серпень 2020 року, станом на 01.09.2020 року за ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 78049,38 грн. Із вказаним розрахунком скаржник не погоджується, вважає його неправомірним, а дії державного виконавця незаконними, оскільки заборгованість за аліментами ОСОБА_1 , який є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для м. Тернополя. Разом з тим, здійснюючи розрахунок заборгованості по аліментах ФОП ОСОБА_1 , державний виконавець не дотрималася вимог Закону України "Про виконавче провадження" та СК України, і виходила не із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а з повного доходу боржника. З врахуванням наведеного, просить суд визнати розрахунок заборгованості по аліментах від 11.09.2020 року № 74304 ОСОБА_1 у виконавчому провадженні неправомірним, та зобов`язати головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Хомик Юлію Миронівну здійснити перерахунок вказаної заборгованості по аліментах з урахуванням сплачених ним аліментів по виконавчому провадженню. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. та зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа ОСОБА_2 - відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кавійчик В.П. просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 06 квітня 2021 року та постановити нову, якою його скаргу на дії державного виконавця задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 адвокат Кавійчик В.П. зазначила, що ні державним виконавцем, ні судом першої інстанції не взято до уваги норми ч. 1 ст. 179 СК України якими передбачено, що неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України. Тобто, норми СК України, надають право сплачувати аліменти на рахунок доньки ОСОБА_4 . ОСОБА_1 за період з 03.09.2019 року по 01.05.2020 року перерахував на картковий рахунок неповнолітньої дитини ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 13250 грн., зазначивши на платіжному платежу "аліменти", які судом першої інстанції неправомірно не взято до уваги. Головний державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кавійчик В.П. в якому зазначила, що ухвала суду винесена законно з дотриманням норм матеріального та процесуального права. 07 грудня 2020 року державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості по аліментах у відповідності до ст. 195 СК України, згідно якого заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.12.2020 становить 26566,38 грн. ОСОБА_2 у своїй заяві від 27.05.2020 року повідомила, що з 19 серпня 2019 року по 27 травня 2020 року, аліментів від ОСОБА_1 не отримувала. У виконавчому провадженні ВП № 60642646, що відкрите на підставі виконавчого листа № 607/19560/19 від 15.10.2019 року, стягувачем є ОСОБА_2 , а згідно квитанцій на які посилається апелянт отримувачем коштів є зовсім інша особа, ОСОБА_4 . Представник ОСОБА_3 адвокат Бригідир І.В. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кавійчика В.П., в якому зазначив, що боржнику законом ніхто не надавав прав самовільно вирішувати кому саме він бажає виплачувати аліменти на дитину. Рішенням суду не передбачено можливості виконання рішення про сплату суми аліментів особисто дитині, саме виходячи із того, що неповнолітня дитина в силу свого віку та рівня розвитку не може належно використати суму утримання. Тільки в разі встановлення нецільового використання коштів отримувачем аліментів, судом отримувач коштів може бути змінений. Службою у справах неповнолітніх та дітей чи рішенням суду не було встановлено нецільове використання стягувачем суми аліментів. Жодним судовим рішенням не змінено отримувача аліментів із ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Ніхто не забороняв апелянту сплачувати аліменти в користь стягувача, а додатково на особисті витрати надавати кошти неповнолітній дитині. Всі кошти надані дитині без відома матері, були дитиною ж і витрачені не за цільовим призначенням. Вказане призводило до непорозумінь і конфліктів в сім`ї, оскільки матір не знала де в дитини беруться кошти. Боржник спеціально не надавав кошти особисто дитині, хоча вони обоє живуть в місті Тернополі. А тихенько, без повідомлення матері, домовившись із дитиною, що це її особисті кошти, які вона сама може витрачати як їй забажається, оплачував їй на картку з єдиною метою - мати платіжний документ із записом в графі "мета платежу - аліменти". Отже, із самого початку таких платежів ОСОБА_1 планував використати такі "кишенькові кошти" дитини як щит від претензій виконавчої служби та стягувача щодо несплати аліментів. А тому, як би боржник не намагався сам собі назвати "аліментами" кишенькові кошти дитини, які він їй надавав без відома матері, невиконання рішення суду щодо способу та порядку сплати ним аліментів, правомірно призвело до виникнення заборгованості. Вказана заборгованість правильно вирахувана державним виконавцем. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Кавійчик В.П. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в них. Головний державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М., ОСОБА_3 , а також її представник ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується надсиланням на їх електроні адреси судових повісток. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи. Клопотань від учасників процесу про відкладення розгляду справи не поступило. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не доведено, що кошти, які він перераховував на картковий рахунок неповнолітньої дочки ОСОБА_4 за період з 03.09.2019 року по 01.05.2020 року на загальну суму 13250,00 грн., були по сплаті аліментів на підставі виконавчого листа № 607/19560/19, який виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 15 жовтня 2019 року, оскільки, згідно виконавчого провадження № 60642646 стягувачем є ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 . З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Судом встановлено, що 15 жовтня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 33-34). На підставі вказаного рішення 15 жовтня 2019 року видано виконавчий лист № 607/19560/19 (а.с. 66). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02 серпня 2019 року зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . (звор. а.с. 68) 19 листопада 2019 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. відкрито виконавче провадження № 60642646 про примусове виконання виконавчого листа № 607/19560/19, який виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 15.10.2019 року, боржником у якому є ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_3 (а.с.67). 27 травня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Банаха В. із заявою про те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів на утримання дочки. Згідно наданого головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. розрахунку заборгованості по аліментах № 74304 від 11 вересня 2020 року, ОСОБА_1 станом на 01.09.2020 року - 78049,38 грн (а. с. 73). Скаржник ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області, Тернопільському управлінні, Тернопільській ДПІ, як фізична особа-підприємець, діяльність здійснює на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. 07 грудня 2020 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. здійснено повторний перерахунок заборгованості ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа № 607/19560/19, де станом на 01.12.2020 року заборгованість за ОСОБА_1 становить 26566,38 грн (а.с. 79). ОСОБА_1 з серпня 2019 року по червень 2020 року не сплачував стягувачу ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 . Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 4N8A1NU7JNB9OFEC від 17.09.2020 року, ОСОБА_1 була відкрита карта юніора на дочку ОСОБА_4 (а.с. 86). Як вбачається з дублікатів квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» від 18.09.2020 року, ОСОБА_1 перераховував ОСОБА_4 03.09.2019 року, 23.09.2019 року, 03.10.2019 року, 01.11.2019 року, 28.11.2019 року, 06.12.2019 року, 16.12.2019 року, 27.12.2019 року, 02.01.2020 року, 04.02.2020 року, 04.03.2020 року, 02.04.2020 року та 01.05.2020 року грошові кошти на загальну суму 13250,00 грн. (а.с. 88-90) В порядку розділі VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», ст. 447 ЦПК України, передбачено право сторін виконавчого провадження звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 7 Постанови № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року, роз`яснює, що у разі визнання неправомірними рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону одним із видів виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Скаржник посилається на те, що державний виконавець неправомірно визначив заборгованість за аліментами, оскільки не врахував переказ грошових коштів (аліментів) на рахунок неповнолітньої дочки, колегія судів з такими доводами скаржника не погоджується виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України, що передбачено ч. 3 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження". Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) регламентовано статтею 195 СК України, відповідно до якої, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Згідно із ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Згідно листів Головного управління статистики у Тернопільській області № 61883, №56429, № 78547, середньомісячна заробітна плата штатного працівника по місту Тернополю у третьому кварталі 2019 році становить 8934 грн., у четвертому кварталі 2019 року становить 9412 грн., у першому кварталі 2020 року становить 8803 грн., у другому кварталі 2020 року становить 8618 грн. Як вбачається із розрахунку заборгованості № 96413 від 07.12.2020 року, загальна сума заборгованості становить 26566,38 грн, державний виконавець визначав розмір аліментів враховуючи середню заробітну плату працівника для м Тернополя щоквартальна за 2019-2020 роки., а саме: за ІІІ квартал 2019 року в сумі 2233,50 грн., виходячи із суми 8934 грн., середньої заробітної плати штатного працівника по м. Тернопіль; за ІV квартал 2019 року в сумі 2353,00 грн., виходячи із суми 9412 грн., середньої заробітної плати штатного працівника по м. Тернопіль; І квартал 2020 року в сумі 2200,75 грн., виходячи із суми 8803 грн., середньої заробітної плати штатного працівника по м. Тернопіль; ІІ -4 квартали 2020 року в сумі 2154,50 грн., виходячи із суми 8618 грн., середньої заробітної плати штатного працівника по м. Тернопіль (а.с.79). Таким чином, аналіз вищевказаних норм права та матеріалів справи свідчить про те, що повторний розрахунок по аліментах зроблено державним виконавцем відповідно до вимог статті 195 СК України, виходячи з розміру середньої заробітної плати для даної місцевості, оскільки платник аліментів є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними. Також не заслуговує на увагу посилання апелянта про те, що проведений державним виконавцем розрахунок заборгованості за аліментами є неправомірним, оскільки він сплачував аліменти на утримання дитини у добровільному порядку перераховуючи кошти на особистий рахунок дочки. Як суд першої інстанції, так і колегія суддів даний платіж розглядає як власний вияв скаржника ОСОБА_1 допомоги дитині та носить особисте волевиявлення батька, але не розцінюється, як спосіб виконання аліментних зобов`язань ОСОБА_1 . Крім того, слід звернути увагу, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2019 року був визначений спосіб виконання рішення щодо стягнення аліментів, який полягав у здійсненнях щомісячних платежів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , про що апелянту було відомо. В апеляційній інстанції представник апелянта адвокат Кавійчик В.П. підтвердила, що ОСОБА_1 не повідомляв ні ОСОБА_3 , ні працівника ДВС про те, що він перераховує кошти на карточку відкриту на ім`я дочки. Згідно з п.4 Інструкції примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісячно (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Отже, вимога скаржника ОСОБА_1 щодо зобов`язання державного виконавця включити в суму заборгованості добровільно ним сплачених дочці 13250 грн є необгрунтованою та безпідставною, оскільки повноваження складання довідки-розрахунку входить до обов`язку державної виконавчої служби, який керуючись вимогами закону, діє в межах наданих йому повноважень та документів. Крім того, всі ці платежі проведені скаржником після нарахування йому заборгованості станом на 11.09.2020 року. Разом з тим, суд звернув увагу на те, що матеріали справи не містять і самим представником скаржника не заперечувався факт не надання державному виконавцю станом на 11.09.2020 року, де сума заборгованості становила 78049,38 грн, документів, підтверджуючих, що саме кошти, які сплачені скаржником на особовий рахунок дочки ОСОБА_4 , мають характер аліментних зобов`язань із зазначенням призначення платежу, та на виконання саме виконавчого документу по виконавчому провадженню № 43189026. Платежі, перераховані на карточку дочки в сумі 13250 грн, колегія суддів розглядає як власний вияв ОСОБА_1 допомоги дитині та носить особисте волевиявлення батька, але не розцінює як спосіб виконання аліментних зобов`язань скаржником і не є підтвердженням виконання ним обов`язку щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів. Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що у відповідності до вимог ст. 179 СК України неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпоряджатись ними на свій розсуд, оскільки згідно рішення суду отримувачем аліментів є мати дочки подружжя ОСОБА_1 , а не дитина. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, державним виконавцем було здійснено вірно перерахунок заборгованості по аліментах, а тому колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвалу суду є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги її не спростовують. У зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кавійчик Віти Петрівни - залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2021 року - без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 липня 2021 року. Головуючий Судді