Постанова 4813 № 495/8040/21

Номер провадження: 22-ц/813/6796/22 Справа № 495/8040/21 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.05.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, які стягуються на утримання малолітньої дитини, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, які стягуються на утримання малолітньої дитини. Позовна заява мотивована тим, що сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано у січні 2010 року. Дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Згідно виконавчого листа, виданого 07.03.2012 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі 450 гривень на місяць, починаючи з 26.10.2011 року до повноліття дитини. Однак, на теперішній час змінилося матеріальне становище позивача в бік погіршення, вона ніде не працює, намагається знайти роботу, але тих коштів, які вона може заробити, не вистачає для забезпечення нормального існування дитини. Аліменти, які сплачує відповідач у розмірі 450 гривень на місяць є вкрай замалими, та не покривають тих мінімальних витрат, які потребує дитина. Позивачу стало відомо, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність - займається виробництвом і продажем меблів, в 2019 році став власником квартири в м.Білгород-Дністровський Одеської області, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу своєї дитині у більшому, понад 450 грн. розмірі. З урахуванням наведеного, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання дитини за рішенням суду від 09.12.2011 року з твердої грошової суми на ј частку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач позов визнав частково, просив стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 2000 грн на місяць, посилаючись на те, що на його утриманні перебуває ще одна малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та він ніде не працює (а.с.23). Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.12.2011 року по справі № 2-5010/11, наступним чином: Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку /доходу/ ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 , суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що її звернення з цим позовом до суду спонукають обставини зміни її матеріального стану в бік погіршення. Вона офіційно ніде не працює, перебувала в центрі зайнятості, але роботу знайти не змогла. Для забезпечення дитини, намагається знайти будь-який заробіток, але він є нестабільним та його не вистачає на нормальне утримання дитини. Натомість, матеріальний стан відповідача змінився в бік покращення. В жовтні 2019 році він став власником квартири в м.Білгород-Дністровський Одеської області, займається господарською діяльністю - виробництвом і продажем меблів, однак намагається приховати свій дохід, про що свідчить той факт, що господарську діяльність відповідач припинив з 15.01.2019 року, а з 15.03.2019 року сплачував кошти за будівництво нерухомості згідно договору про спільну пайову участь у будівництві. Однак, при ухваленні рішення, суд цих обставин не врахував. Крім того, наявність у відповідача ще однієї дитини не є доказом її утримання. Враховуючи, що відповідач є працездатним, аліменти більше нікому не платить, має у власності власне житло, то він має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, оскільки його майновий стан свідчить лише про зміни в бік покращення. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Задовольняючи частково вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми 450 гривень на 1/6 частку від заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальне становище позивачки погіршилося, вона ніде не працює, допомогу по безробіттю не отримує, розмір стягнутих за рішенням суду від 09.12.2011 року аліментів в 450 гривень на місяць не забезпечують гідний рівень життя дитини, разом з тим матеріальне становище відповідача покращилося, він працездатний, здоровий, в жовтні 2019 року став власником квартири у м.Білгород-Дністровський. З урахуванням того, що відповідач має на утриманні ще одну малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у січні 2019 року припинив підприємницьку діяльність, але при цьому згоден сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 2000 гривень на місяць, суд вважав за правильне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача. Однак, колегія суддів не може погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції. Матеріалами справи встановлено, що позивач та відповідач, мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_1 (а.с.07). 14 січня 2010 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 (а.с.08). Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю, позивачем по справі - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 15.09.2021 року (а.с.11). На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.12.2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 450 гривень на місяць, починаючи з 26.10.2011 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно копії трудової книжки позивача, 08.10.2020 року позивача звільнено з роботи за угодою сторін, з 23.11.2020 року по 19.08.2021 року позивачка отримувала допомогу по безробіттю, а з 20.08.2021 виплати припинено (а.с.12-13). На теперішній час позивачка офіційно ніде не працює, тому у вересні 2021 року й звернулася до суду про зміну розміру аліментів. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після ухвалення 09.12.2011 року рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 450 грн на місяць, у відповідача змінився майновий стан в бік покращення. Так, відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав, відповідач з 28.10.2019 року став власником квартири АДРЕСА_2 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 17.10.2019 року та договору про спільну пайову участь у будівництві від 15.03.2019 року (а.с.14). Відомості про доходи відповідача в матеріалах справи відсутні. Однак, відповідач згоден сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 2000 гривень на місяць, що також свідчить про покращення його майнового стану. Колегія суддів також вбачає, що крім майнового стану відповідача, у останнього змінився і сімейний стан, він має на утриманні ще одну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24). Також матеріалами справи встановлено, що з 15 січня 2019 року відповідач припинив свою підприємницьку діяльність (а.с.15). Проте, незважаючи на припинення у січні 2019 року підприємницької діяльності та народження у грудні 2017 року у відповідача ще однієї дитини від іншого шлюбу, колегія суддів вважає, що позивач спроможній сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі ј частини від свого доходу. Судова колегія виходить з такого. Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2021 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень. Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2022 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; Згідно статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Так, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05.02.2014 року по справі № 6-143цс13. Схожа правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року по справі № 415/4386/16-ц (провадження № 61-21056св18). Згідно із роз`ясненнями, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. При цьому у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (абзац 4 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). При визначені розміру аліментів враховуються зобов`язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов`язання. Колегія суддів вважає, що позивачка довела, а відповідач не спростував зміну матеріального стану позивача в бік погіршення, а відповідача в бік покращення та можливість останнього сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини від свого доходу (заробітку). Звертаючись із заявою про визнання позову частково, та погоджуючись сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 2000 гривень щомісяця, відповідач посилався на своє безробіття та на народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ще однієї доньки ОСОБА_5 від іншого шлюбу, яка перебуває на його утриманні. При цьому доказів про джерело доходу, з якого він погодився сплачувати аліменти у розмірі 2000 гривень на дочку ОСОБА_3 та джерело доходу, з якого він утримує доньку ОСОБА_5 , себе та інших членів родини, за умови що він ніде не працює, відповідач не надав. Також колегія суддів звертає увагу, що донька ОСОБА_5 народилася до придбання відповідачем у власність квартири, що свідчить про хороше матеріальне становище відповідача. Колегія суддів зауважує, що з віком дитини зростають і потреби дитини в нормальному харчуванні, розвитку, одязі, тощо. Позивачка не може самостійно забезпечити гідний рівень життя дитини, оскільки на теперішній час не може знайти роботу. Законом покладено обов`язок на обох батьків забезпечити нормальний та гідний рівень життя дитини. Наявність у відповідача другої дитини від іншого шлюбу не звільняє його від обов`язку утримувати дитину від попереднього шлюбу, за умови, що відповідач може надавати матеріальну допомогу. Позивач здоровий, з жовтня 2019 року є власником квартири в м.Білгород-Дністровський, до цього здійснював підприємницьку діяльність, доказів про неможливість працевлаштуватися або що він вже стоїть на обліку, як безробітній, матеріали справи не містять, тому заявлений до стягнення розмір аліментів ј частини від доходу відповідача, повністю буде відповідати інтересам дитини. Відповідно до ст..71 ЗУ «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Відповідно до ст..195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Таким чином, за відсутності доказів про доходи відповідача, виконавець буде нараховувати суму аліментів у частці, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проживає в м.Білгород-Дністровський Одеської області, середньомісячна заробітня плата штатних працівників в 2021 році для даної місцевості, в 1 кварталі складає - 8 393 грн, в 2 кварталі - 9 180 грн, в 3 кварталі - 9 452 грн, в 4 кварталі - 10 582 грн. Таким чином, ј частина від середньомісячної заробітної плати працівника для даної місцевості по місту Б.Дністровський в 4 кварталі 2021 року складає 2 645 грн 50 коп., що є ненабагато більшою за суму, з якою погодився відповідач. В будь-якому випадку, ј частина від середньомісячної заробітної плати працівника для даної місцевості не є значною сумою, що може вплинути на матеріальний стан відповідача та складає приблизно 1 мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину відповідного віку. Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що у разі представлення ним доказів про свої доходи, сума стягнення буде розраховуватися із фактичного доходу платника аліментів, з урахуванням мінімального розміру аліментів на дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення першої інстанції змінити. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2022 року- змінити. Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.12.2011 року по справі № 2-5010/11, наступним чином: Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку /доходу/ ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, у випадках, передбачених ст..389 ЦПК України Повний текст постанови складено: 28.05.2022 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О.Погорєлова