Постанова 4813 № 501/3338/18

Номер провадження: 22-ц/813/3931/20 Номер справи місцевого суду: 501/3338/18 Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.04.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М. суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, які стягуються з нього за судовим наказом Іллічівського міського суду Одеської області від 08 червня 2018 року, з ј частини до 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до повноліття дитини. Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що у ОСОБА_2 змінився матеріальний та сімейний стан. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилася друга дитина, ОСОБА_4 , на яку за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2018 року він сплачує аліменти у розмірі 2 525 грн., щомісячно, до повноліття дитини. Крім того, ОСОБА_2 не має постійного місця роботи, у нього мінливий, нерегулярний дохід, який не дозволяє йому сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом розмірі, у зв"язку з чим він звернувся з позовом до суду. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 - задоволено. Зменшено розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , встановлений судовим наказом Іллічівського міського суду Одеської області від 08.06.2018 року на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до розміру 1/6 частини з усіх видів його доходів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 вересня 2019 року та ухвалити нове, яким вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що на утриманні позивача перебуває ще одна малолітня дитина, на яку рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2018 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти у розмірі 2 525 грн. Крім того, ОСОБА_2 не має постійної роботи та регулярного доходу, що є підставою для зменшення розміру аліментів. Проте колегія суддів з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 23 вересня 2003 року. Дитина ОСОБА_5 , 2003 року народження, проживає разом з матір"ю, відповідачем по справі, ОСОБА_1 . Судовим наказом Іллічівського міського суду Одеської області від 08 червня 2018 року стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2019 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2020 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року становить - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Судом встановлено, що у позивача ОСОБА_2 під час проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 , на яку рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2018 року стягуються аліменти у розмірі 2 525 грн. на місяць, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.67). Крім того, судом встановлено, що позивач на праві власності має квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 122,6 кв.м. та транспортні засоби: Камаз 5410 ( НОМЕР_1 ), ( НОМЕР_2 ), ( НОМЕР_3 ), (НОМЕР_9), SNVI SR 32T (НОМЕР_10), ОДАЗ 9385 П ( НОМЕР_5 ), ( НОМЕР_6 ), MITSUBISHI PAJERO ( НОМЕР_7 ), SUZUKI GRANG VITARA ( НОМЕР_8 ). Разом з тим, судом встановлено, що донька ОСОБА_5 хворіє, перебуває на „Д" обліку у дільничого педіатра з діагнозом хронічний пієлонефрит, потребує дієтичного харчування та санаторно-курортного лікування. Крім того, донька ОСОБА_5 навчається в КЗ „Одеське обласне базове медичне училище" на фалультеті „Сестринська справа". Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до положень ч.3 ст.70 ЗУ „Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України та роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що підставою для зменшення розміру аліментів є наявність на утриманні ОСОБА_2 ще однієї доньки, на яку рішенням суду стягуються аліменти, оскільки судовий наказ про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 видано 08 червня 2018 року та на цей час у ОСОБА_2 вже була на утриманні донька ОСОБА_4 , а тому посилання суду на ці обставини, як на підставу зміни розміру аліментів є помилковими, оскільки такі вже існували на час видачу судового наказу про стягнення аліментів. Крім того, наявність на утриманні ОСОБА_2 доньки ОСОБА_4 , на яку він погодився сплачувати аліменти у розмірі 2 525 гривень не звільняє ОСОБА_2 від обов"язку забезпечувати належне утримання доньки ОСОБА_5 , яка враховуючи її вік, стан здоров"я та навчання в училищі, потребує матеріальної допомоги не менше. Посилання на те, що позивач не має постійного місця роботи, має мінливий, нерегулярний дохід не підтверджено жодними належними і допустимими доказами. Позивач є працездатним і не позбавлений можливості працевлаштуватись на роботу. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач є матеріально забезпеченою людиною, має квартиру, декілька автомобілів, в 2009 році був приватним підприємцем (станом на листопад 2018 рік перебуває в стані припинення), а тому на думку суду має можливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судовим наказом від 08 червня 2018 року. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1-2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1057, 20 грн. за перегляд рішення в апеляційній інстанції. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 вересня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1057, 20 грн. за перегляд рішення в апеляційній інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст судового рішення складено: 27.04.2020 року Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова