Постанова 4854 № 420/13409/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13409/20 Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Час і місце ухвалення: 14:23, м. Одеса Дата складання повного тексту: 29.03.2021 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. при секретарі Сузанській І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Одеській області, в якому позивач просить: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, виходячи з 68% суддівської винагороди; - зобов`язати ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, та здійснити виплати з урахуванням фактичного отриманих сум; - відповідно до ст. 371 КАС України допустити звернення рішення до негайного виконання у межах сум за один місяць; - стягнути з ГУПФ України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір 840,80 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що при звільненні у відставку йому було призначене довічне грошове утримання у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. З 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 у позивача, як судді у відставці, виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначеного Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон №1402-VIIІ). Проте ГУПФ України в Одеській області відмовило позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом. рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі №420/2387/20 визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо нездійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року та зобов`язано здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі зазначеної довідки, починаючи з 19 лютого 2020 року. Однак, перерахунок здійснено з розрахунку 68% суддівської винагороди працюючого судді, що порушує конституційні права та законні інтереси позивача, в зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. На переконання позивача, його стаж, відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90%, встановлені та призначені йому на підставі діючого на час призначення законодавства, не може бути змінено чи не враховано при перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке проводиться в зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що на виконання рішення суду з урахуванням стажу роботи на посаді судді (29 років 6 місяців 18 днів) ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% (50+9*2) суддівської винагороди згідно довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року. Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ГУПФ України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% суддівської винагороди, зобов`язання вчинити дії,- задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, виходячи з 68% суддівської винагороди. Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року у розмірі 78% (сімдесят вісім відсотків) від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено. В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розрахунок стажу позивача, здійснений судом першої інстанції, суперечить вимогам ст. 137 Закону №1402-VIII, де зазначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (в частині відмови у задоволенні позову), в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, розмір щомісячного довічного грошового утримання у відсотках, право на які суддя набув на момент виходу у відставку відповідно до наявного стажу, не може бути зменшений змінами в законодавстві. Тож, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі ч.4 ст. 142 Закону №1402-VIII має застосовуватися норма, що визначає розмір щомісячного довічного грошового утримання у відсотках, яка діяла на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання. Також, ОСОБА_1 зазначає, що передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду №3-1 від 30 січня 2007 року процедури призначення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці є різними за змістом та механізмом їх проведення. Тому, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди працюючих суддів, змінною величиною є лише розмір суддівської винагороди, натомість відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні у зв`язку з виходом у відставку відповідно до наявного стажу роботи на посаді судді, є незмінним. У відзиві ГУПФ України в Одеській області на апеляційну скаргу вказується, що підстави для розрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% суддівської винагороди згідно довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року відсутні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 , ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року за №243-VI, ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, №25, ст. 242). Згідно наказу голови апеляційного суду Кіровоградської області №110 від 07 квітня 2008 року, на підставі постанови Верховної Ради України від 20 березня 2008 року №243-VI, ОСОБА_1 07 квітня 2008 року звільнено з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області. Відповідно до протоколу 4236 від 14 квітня 2008 року, ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання у розмірі 90% від заробітку. 06 березня 2020 року позивач звернувся до Чорноморського ОУПФ України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді. До заяви позивач додав довідку Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні /перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 219 658 грн. Рішенням ГУПФ України в Одеській області №9 від 11 березня 2020 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви від 06 березня 2020 року щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі №420/2387/20 визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року; зобов`язано ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року та здійснити виплати з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі №420/2387/20 ГУПФ України в Одеській області з урахуванням стажу роботи на посаді судді (29 років 6 місяців 18 днів) ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% (50%+9*2) суддівської винагороди згідно довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посаді судді належить враховувати весь календарний період проходження строкової служби та половину строку навчання у вищому навчальному закладі. Враховуючи положення ч.2 ст. 142 Закону №1402-VIII та суддівський стаж позивача (34 роки), з 19 лютого 2020 року щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому суд зазначає, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону, чинного на час виходу судді у відставку. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 19, 21, 22, 126 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 35 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, ч.4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII, ч.ч.3, 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII. Як вбачається з матеріалів справи, ГУПФ України в Одеській області, на виконання рішення суду від 19 червня 2020 року у справі №420/2387/20, з урахуванням стажу роботи на посаді судді (29 років 6 місяців 18 днів), позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% (50%+9*2) суддівської винагороди згідно довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/96/2020 від 28 лютого 2020 року з урахуванням наведених вимог Закону №1402-VIII. Водночас, при здійсненні такого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем не зараховано до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоди: проходження військової служби в Радянській армії з 16 травня 1971 року по 28 червня 1973 року, половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01 вересня 1973 року по 01 липня 1978 року. Колегія суддів вважає необґрунтованим довід апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області про те, що здійснений судом першої інстанції, суперечить вимогам ст. 137 Закону №1402-VIII, з огляду на викладене. відповідно до ч.4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Статтею 35 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (чинного та в редакції на момент прийняття Вищою радою юстиції рішення про відставку позивача) визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби. При цьому, згідно п.11 Перехідних положень вказаного Закону (чинного та в редакції на момент роботи позивача на посаді судді) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Аналогічні вимоги містить і п.34 розділу XII Закону №1402-VIII, чинний на теперішній час, відповідно до якого судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Також, відповідно до абз.3 п.1 Указу Президента України №584 від 10 липня 1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Згідно абз.2 п.3-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005 року "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч.1 ст. 55 Конституції України. Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавством, яке діяло на момент призначення (обрання) позивача суддею та в період роботи позивача на посаді судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та період проходження строкової військової служби. При цьому, з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу позивача, який дає йому право на відставку, вбачається, що позивачу зараховано до стажу на посаді судді час проходження військової служби в Радянській армії з 16 травня 1971 року по 28 червня 1973 року, половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01 вересня 1973 року по 01 липня 1978 року. Колегія суддів наголошує, що з урахуванням вищенаведеного, розрахунку загальний стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 34 роки. З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії та рішення відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 68% його суддівської винагороди без урахування його стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, - половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та період проходження строкової військової служби є протиправними. Враховуючи, що в ході розгляду справи підтверджено наявність у позивача загального стажу роботи, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, - 34 роки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 19 лютого 2020 року позивач набув право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі Закону №1402-VIII з розрахунку 74% від суддівської винагороди. Доводи апеляційної скарги позивача щодо наявності у нього права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку 90% від суддівської винагороди, колегія суддів відхиляє, з огляду на викладене. Так, суд першої інстанції у даній справі дійшов висновку, що з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді саме відповідно до Закону №1402-VIII. В свою чергу, згідно ч.ч.3, 4 ст. 142 Закону №1402-VIII, в редакції на вказану дату, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Тобто, з огляду на суддівський стаж позивача (34 роки), з 19 лютого 2020 року відповідно до Закону №1402-VIII позивач набув право на щомісячне довічне грошове утримання виходячи з 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50%+14*2). Посилання позивача на наявність у нього права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку 90% від суддівської винагороди з огляду на положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-V колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з 18 лютого 2020 року (з моменту проголошення Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року) Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI в частині регулювання щомісячного грошового утримання судді у відставці втратив чинність, а тому, правові підстави для обрахунку розміру довічного грошового утримання позивача згідно цього Закону відсутні. Колегія суддів зазначає, що позивач намагається отримувати довічне грошове утримання судді у відставці одночасно за положеннями одразу двох нормативно-правових актів: Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (в частині визначення відсотку суддівської винагороди) та Закону №1402-VIII (в частині визначення розміру суддівської винагороди діючого судді). Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що використання для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання судді у відставці є неможливим, оскільки це призведе до неоднакового визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку до набрання чинності Закону №1402-VIII, та після цього. Вказане буде суперечити положенням ч.1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України та рішенню Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року. Також, вирішуючи справу, суд першої інстанції вірно виходив з того, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону №2453-VI, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача щодо звуження його прав. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 липня 2021 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.