Постанова 4851 № 480/8847/20

Головуючий І інстанції: М.М. Шаповал ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2021 р. Справа № 480/8847/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2021, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 14.01.21 по справі № 480/8847/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ( далі відповідач, ГУ ПФУ в Сумській обл.), в якому просив суд: - визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.09.2018 по 13.07.2020 протиправною; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.09.2018 по 13.07.2020 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії з розрахунку суми заборгованості 140059,89 грн, починаючи з 01.09.2018 по 13.07.2020. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 позов задоволено у повному обсязі. Визнано бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській обл. щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.09.2018 по 13.07.2020 протиправною. Зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.09.2018 по 13.07.2020 з суми заборгованості 140059,89 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що на виконання рішення суду по справі № 480/4456/20 від 18.09.2020 ОСОБА_1 здійснено нарахування компенсації за період з 01.01.2016 по 13.07.2020, як було визначено у зобов`язальній частині рішення. При обчисленні компенсації були враховані кошти у сумі 140059,89 грн нараховані за січень 2016 року - серпень 2018 (на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 818/1923/18), виплата коштів здійснена у липні 2020 року. Отже, розрахунок здійснено в повному обсязі, згідно затвердженого Порядку від 21.02.2001 № 159 та після виділення коштів Пенсійним фондом України, після їх надходження до головного управління. Крім того, даний розрахунок проведений по кожному місяцю, а саме за період з 01.01.2016 по 13.07.2020 як і зобов`язано було управління рішенням суду. Пояснив, що в період з вересня 2018 по липень 2020 розмір суми заборгованості по пенсії відсутні, так як позивач в цей період уже отримував новий перерахований розмір пенсії. Проте при розрахунку компенсації в розрахунок взяті за цей період індекси інфляції, як і передбачено та визначено Порядком та Постановою 159.Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. 16.03.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Сумській обл. залишено без руху. 09.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ у Сумській обл. 19.04.2021 на адресу Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 12.07.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Сумській обл. призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається у скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 818/1923/18 зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській обл. здійснити перерахунок пенсії та провести виплату ОСОБА_1 різниці між фактично отриманою пенсією та належної до сплати суми пенсії, починаючи з 01.01.2016 на підставі наданої ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Сумській обл. довідки від 07.05.2018 за № 11/396. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі № 480/4456/20 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській обл. про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено і зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 13.07.2020, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №

159. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі № 480/4456/20 ГУ ПФУ в Сумській обл. нарахувало належну позивачу компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 по серпень 2018 - дату набрання законної сили рішення у справі № 818/1923/18. 22.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Сумський області з заявою здійснити розрахунок та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по д13.07.2020. Листом від 20.11.2020 № 7669-9624/Н-02/8-1800/20 ГУ ПФУ в Сумській обл., зокрема, зазначено, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 818/1923/18 набрало законної сили 15.08.2018. На його виконання нараховані кошти у сумі 140059,89 грн по дату набрання ним чинності, тобто по 15.08.2018. Починаючи з 16.08.2018 позивачу на виконання рішення суду здійснюється виплата пенсії в перерахованому розмірі. Таким чином, починаючи з вересня 2018 року компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням терміну виплати пенсії не нараховується. Однак, позивач вважав, що відповідач неправильно нарахував йому компенсацію втрати частини доходів внаслідок чого він звернувся для захисту своїх прав до суду із позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача з приводу зменшення розміру компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням терміну виплати пенсії з 01.01.2016 по 16.07.2018 (до дати набрання рішенням у справі № 818/1923/18 законної сили), а також після цього до виплати сформованої суми заборгованості - 13.07.2020. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159). Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Виходячи з вищенаведеного колегія суддів зазначає, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 у справі №523/1124/17. Проаналізовавши наведені вище правові норми, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу компенсації за порушення строків виплати пенсії, нарахованої та виплаченої на підставі судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, оскільки суму пенсії, нарахованої на виконання судового рішення, позивачу виплачено 13.07.2020. Невиплата пенсії в належних розмірах тривала з 01.01.2016 по 16.07.2018 (до дати набрання рішенням у справі № 818/1923/18 законної сили), невиплата перерахованої суми заборгованості - по 13.07.2020. Таким чином, період протягом якого не було виплачено компенсацію тривав з 01.01.2016 по 13.07.2020. Враховуючи те, що відповідачем здійснено розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 15.08.2018, а фактично заборгованість виплачено 13.07.2020, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській обл. нарахувати та виплатити дану компенсацію за період з 01.09.2018 по 13.07.2020. Посилання апелянта на те, що розрахунок компенсації проведено за період з 01.01.2016 по 13.07.2020, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до Витягу розрахунку компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, згідно з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 у справі №480/4456/20 ОСОБА_1 , компенсація нарахована за період з січня 2016 по серпень 2018 року. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року по справі № 480/8847/20 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова