Постанова 4855 № 620/1089/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1089/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : 16.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050 від 11.02.2003 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21 лютого 2001 р. № 159 у зв`язку з порушенням строків виплати належних сум пенсійного забезпечення починаючи з листопада 2018 року по січень 2021 року. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 належних сум компенсації втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050 від 11.02.2003 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21 лютого 2001 р. № 159 починаючи з 01.11.2018 січень 2021 року по року у сумі 19295,46 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію втрати належних йому сум пенсійного забезпечення починаючи з листопада 2018 року по січень 2021 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції. Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу роки відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України №2262). Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 грудня 2017 року у справі № 750/11748/17, що набрало чинності 06.02.2018 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 № 900-VIII, а також статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 починаючи з 01.01.2016 року. Разом з тим, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у справі №825/1659/18, що набрало чинності 12 червня 2018 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаних вище судових рішень Головним управлінням було здійснено перерахунок пенсії, нарахована доплата до пенсії, проте враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виплата перерахованої пенсії здійснювалась: - з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абз. 1 цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017; - з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абз. 1 цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої пенсії. Не погодившись з таким порядком виплати заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 11.02.2003 р. № 2050 та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 р. № 159 у зв`язку з порушенням строків виплати належних сум пенсійного забезпечення, починаючи з січня 2016 року по жовтень 2018 року; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу належних сум компенсації втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 11.02.2003 р. № 2050 та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 р. № 159, починаючи з 01.01.2016 р. по жовтень 2018 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справа № 620/3774/18 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 11.02.2003 р. № 2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 р. № 159, у зв`язку з порушенням строків виплати належних сум пенсійного забезпечення, за період з 01.01.2016 р. до 01.10.2018 р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 11.02.2003 р. № 2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 р. № 159, за період з 01.01.2016 р. до 01.10.2018 р. При цьому, даною постановою не було встановлено порядок здійснення пенсійних витрат. Вважаючи, що на його користь має бути здійснені нарахування та виплата належних сум компенсації втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати №2050 від 11.02.2003 та постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати від 21.02.2001 № 159, починаючи з 01.11.2018 по січень 2021 року у сумі 19295,46 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом. Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними. Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, спірним питанням, у даному випадку, є право Позивача на нарахування та виплату належних сум компенсації втрати частини грошових доходів, починаючи з 01.11.2018 по січень 2021 року у сумі 19295,46 грн. Відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутні законні підстави для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів з 01.11.2018. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати передбачено, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159 (далі - Порядок), для реалізації згаданого Закону. Згідно ст. 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Пунктом 3 Порядку передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткові пенсії, цільові грошові допомоги на прожиття, щомісячної державної допомоги та компенсаційних виплат. Згідно абз. 1 п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Таким чином, за змістом наведеної норми, компенсація провадиться у разі затримки виплати нарахованих доходів. При цьому, судом першої інстанції було вірно зазначено, що у випадку коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а визначальними обставинами для виплати компенсації є дата нарахування та фактична виплата вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Як свідчать матеріали справи, на виконання рішень суду відповідачем перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24 лютого 2018 року. Отже, фактично позивач вважає затримкою саме поетапну виплату пенсії та нараховану на підставі Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 620/3774/18 компенсацію за затримку виплати нарахованих доходів. При цьому, Головне управління здійснило розрахунок суми компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 , розмір якої склав 6441,86 грн. (22,23 грн + 25,14 грн. + 721,38 грн. + 5673,11 грн.), та ще судовим рішенням у справі 620/3774/18 було встановлено виконання Головним управлінням судових рішень у справах №750/11748/17 та №825/1659/18 в повному обсязі, нарахована заборгованість по зазначеним рішенням суду виплачена, що підтверджується інформацією про дату зарахування коштів на особистий рахунок Позивача, наявна в матеріалах справи. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. У силу ст. 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Отже, положення зазначених статей Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації. Таким чином, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Отже, Закон №2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. Однак, як вже було зазначено вище основну суму доходу після перерахунку пенсії на виконання рішень суду позивачу було виплачено та Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 620/3774/18 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» з 01.01.2016 р. до 01.10.2018 р. Виходячи з вищевикладеного, відсутні підстави для компенсації позивачу втрати частини доходу з 01.11.2018 року. З урахуванням зазначеного та приймаючи до уваги висновок Верховного Суду, викладеного в постанові від 11.07.2018 у справі № 487/6923/16-а, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести компенсацію втрати частини доходів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, всі наведені апелянтом аргументи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови. Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування. Повне судове рішення складено 27.10.2021 р. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до ст. 263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Кузьменко