Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/19343/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/19343/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 23 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 і з 26.05.2023 року був звільнений зі служби і виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що під час проходження військової служби Позивачу грошове забезпечення за період з 04.04.2022 по 19.05.2023 року виплачувалося в неповному обсязі, що стало предметом судового розгляду в адміністративній справі № 240/24219/23. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2024року у цій справі № 240/24219/23 позов задоволено частково та зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 04.04.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу, які повинні обчислюватись шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні, та розмірів окладу за військовим званням, які повинні обчислюватись шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481 гривень (за період з 04.04.2022 по 31.12.2022), 2684 гривень (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Вказане судове рішення набуло чинності відповідно до Постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024 року. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання вказаного судового рішення Відповідачем нараховано і 09.07.2025 року виплачено позивачу грошове забезпечення за період з 04.04.2022 по 19.05.2023 на загальну суму 171 694,25 грн. Суд вважає безпідставними доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, що вказані кошти виплачені на виконання судового рішення, а тому не можуть вважатися доходами в розумінні вимог Закону № 2050-III. Так, судовим рішенням підтверджено право Позивача на перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за спірний період. Такі виплати у вигляді посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення не мають разового характеру і в розумінні вимог Закону № 2050-III є грошовими доходами, що підлягають компенсації зв`язку з порушенням термінів їх виплати - у разі затримки на один і більше календарних місяців. Разом з тим, визначена судовим рішенням в даній справі (№ 240/24219/23) частина грошового забезпечення у вигляді одноразових додаткових видів грошового забезпечення є разовими виплатами, а тому в розумінні вимог статті 2 цього Закону № 2050-III не є доходами, що підлягають компенсації у зв`язку з порушенням строків їх виплати, так як мають разовий характер. Зазначене свідчить про наявність порушеного права позивача, зумовленого невиплатою Відповідачем компенсації зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 04.04.2022 по 19.05.2023 року. Суд вважає також безпідставними доводи Позивача, наведені у позові, щодо права на нарахування компенсації втрати доходу саме в розмірі 171 694,25 грн. за період з 04.04.2022 року по день їх фактичної виплати (09.07.2025 року) з огляду на таке. По-перше, як вже зазначалося судом, визначена судовим рішенням у справі № 240/24219/23 частина грошового забезпечення у вигляді одноразових додаткових видів грошового забезпечення є разовими виплатами, а тому в розумінні вимог статті 2 цього Закону № 2050-III не є доходами, що підлягають компенсації у зв`язку з порушенням строків їх виплати, так як мають разовий характер. По-друге, суд враховує, що відповідно до вимог ст.3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до вимог п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 (надалі - Порядок N 159), сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Таким чином, станом на 04.04.2022 року у Позивача було відсутнє право на дохід в розмірі 171 694,25 грн. Вказаний дохід на загальну суму 171 694,25 грн. - це сумарне визначення частини грошового забезпечення Позивача (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 04.04.2022 по 19.05.2023 року, включаючи суми одноразових додаткових видів грошового забезпечення за цей же період. В розумінні вимог Закону № 2050-III та Порядку N 159 у Позивача право на компенсацію доходу у зв`язку з порушенням терміну виплати індексації грошового забезпечення за відповідний місяць виникло лише з наступного календарного місяця за умови відповідного індексу інфляції за відповідний календарний місяць. Таким чином, вказане порушене право підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у вигляді посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 04.04.2022 по 19.05.2023 року у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.