Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/33733/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2026 р. Справа № 520/33733/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, по справі № 520/33733/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, яка нарахована та виплачена у жовтні 2024 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду в від 04.09.2020 у справі №520/8617/2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.09.2008 по день фактичної виплати частини основного розміру пенсії у жовтні 2024 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, яка нарахована та виплачена у жовтні 2024 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду в від 04.09.2020 по справі №520/8617/2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.09.2008 по день фактичної виплати частини основного розміру пенсії у жовтні 2024 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно з п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги тощо). Також, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/113-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважтися невиконанням судового рішення без поважних причин. Згідно зі статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 20.12.2007, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 у справі №520/8617/2020. Відповідач листом від 03.12.2024 №2000-0203-В/209483 повідомив позивача, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 у справі №520/8617/2020 головним управлінням з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2014 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Різницю в пенсії за період з 01.09.2008 по 31.12.2017, нараховану на виконання рішення суду, було виплачено в жовтні 2024. Враховуючи викладене, для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку №159, немає підстав. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за вислугу років, звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог виходив з того, що оскільки з вини відповідача нарахована пенсія за період з 01.09.2008 до жовтня 2024 не була виплачена своєчасно, і лише в жовтні 2024 відбулася її виплата без суми компенсації, невиплата компенсації у тому ж місяці, в якому здійснено погашення заборгованості по пенсії, порушує права позивача на отримання компенсації.. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 №

159. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання. Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159). Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення); - сума індексації грошових доходів громадян; -суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; - суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №520/8617/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377 з 01.09.2008, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014 та наказу Міноборони від 14.02.2017 № 94 з 01.05.2017 та зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) пенсію на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) для перерахунку пенсії з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 відповідно до наказів Міноборони від 28.07.2008 № 377, від 27.11.2013 № 814 та від 14.02.2017 № 94, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 На виконання зазначеного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснило перерахунок основного розміру пенсії позивачу з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахував позивачу суму доплати пенсії за період з 01.09.2008 по 31.12.2017 року в розмірі 117734,56 грн. Частина основного розміру пенсії яка протиправно не виплачена в розмірі 117734,56 грн., була виплачена позивачу лише у жовтні 2024 року, про що відповідач повідомив листом від 03.12.2024 №2000-0203-8/209483. Зазначеним листом Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області також відмовив позивачу в нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №520/8617/2020 Враховуючи, що повний розмір пенсії позивачу був нарахований та виплачений лише 29.10.2024, а не в день нарахування позивачу суми доплати пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем встановлених строків виплати нарахованих доходів та, як наслідок, наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III. Стосовно доводів апелянта, що оскільки нараховані позивачу пенсійні виплати здійснювалися і здійснюються своєчасно у відповідності до норм та вимог чинного законодавства, то підстави для нарахування і виплати компенсації відсутні, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 11.07.2017 у справі №21-2003а16 використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 указаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 0840/3175/18(пр/280/36/18). Також необхідно зазначити, що виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17), від 14.05.2019 (справа №804/2994/18) та від 10.10.2024 (справа №280/5397/19). Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, яка нарахована та виплачена у жовтні 2024 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду в від 04.09.2020 по справі №520/8617/2020 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.09.2008 по день фактичної виплати частини основного розміру пенсії у жовтні 2024 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим вважає відсутніми підстави для її задоволення. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 року по справі № 520/33733/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частиною 5 статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій