Постанова 4824 № 357/386/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Орєхов О.І. Єдиний унікальний номер справи № 357/386/2020 Апеляційне провадження № 22-ц/824/ 3809/ 2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Верланова С.М., Савченка С.І., секретар - Тютюнник О.І. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис ) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, В с т а н о в и в : У січні 2020 року позивач ТОВ Агрофірма «Матюші» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області . ОСОБА_1 06 серпня 2014 року уклала з товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" Договір оренди землі № б/н, за яким передала в оренду позивачу земельну ділянку строком на 10 років . Державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного правління юстиції Київської області Кулик В.О. 08 лютого 2015 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 19175738, яким зареєстрував право оренди на земельну ділянку за ТОВ « Агорофірма «Матюші». До лютого 2018 року позивач користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував ОСОБА_1 орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року відповідачка вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ Агрофірма "Матюші" права користування земельною ділянкою за Договором оренди. Так , відповідачка ОСОБА_1 26 грудня 2017 року направила позивачу повідомлення про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку, яке було мотивоване тим, що нібито ТОВ Агрофірма "Матюші" не виконало належним чином зобов`язання щодо виплати їй орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв`язку з чим остання розірвала Договір оренди в односторонньому порядку на підставі п. 33 цього Договору. На підставі цього повідомлення 28 грудня 2017 року державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С.В, провела державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку. Наступного дня, 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала з товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" договір оренди землі № б/н, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку, а державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. здійснила державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТДВ « Шамраївський цукровий завод» . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року у справі № 357/11290/18 позов ТОВ Агрофірма «Матюші» був задоволений частково. Визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди та договір оренди землі № б/н від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ « Шамраївський цукровий заврод» . Вказаним рішенням встановлено , що ТОВ « Агрофірма «Матюші» належним чином виконувало свої зобов`язання за договором оренди з виплати орендної плати ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання не мала правових підстав для розірвання Договору оренди в односторонньому порядку. Водночас, після звернення позивача до суду з метою ускладнення виконання судового рішення у справі № 357/11290/18 між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис ) № б/н від 05 січня 2019 року .Згідно умов договору ТДВ «Шамраївський Цукровимй звавод» фактично повторно отримав право використовувати земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності. Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко В,В. 07 березня 2019 року прийняв рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис ) за ТДВ «Шамраївський цукровий завод», індексний номер: 45860556, у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за № 30604647 . Позивач вважає , що оспорюваний договір від 05 січня 2019 року укладений з порушенням норм законодавства та договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 , а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки за ТДВ « Шамраївський цукровий завод» проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. З огляду на це, з метою відновлення своїх прав на земельну ділянку ТОВ Агрофірма "Матюші" просить суд - визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за № 30604647, внесений щодо земельної ділянки площею 2.1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457242132204), дата, час державної реєстрації: 05 березня 2019 11:53:00, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" та державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євка В.В. на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" понесені ним судові витрати . Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2020 року вжито заходи по забезпеченню позову, шляхом встановлення заборони на відчуження земельної ділянки площею 2,1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457242132204) ( а. с. 81-85 том 1 ). Ухвалою судді від 06 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16 березня 2020 року . Надано строк для подання відзиву . ( а. с. 94-95 том 1 ). В подальшому , 12 березня 2020 рку позивач подав заяву про зміну предмету позову мотивуючи тим, що 16 січня 2020 року, тобто після подання Товариством позовної заяви, набрав чинності Закон України № 340-ІХ від 05 грудня 2019 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", зокрема, до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (, яка регулює порядок внесення відомостей до ДРРПНМ.) Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про права, обтяження речових прав, внесені до ДРРПНМ, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відтак, у зв`язку з внесенням до Закону змін, якими було виключено можливість скасування записів ДРРПНМ про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно, ТОВ Агрофірма "Матюші" вважає за необхідне змінити свою позовну вимогу у частині скасування запису про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ТДВ « Шамраївський цукровий завод» щодо спірної земельної ділянки на іншу вимогу - скасувати у Державному реєєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ « Шамраївський цуковий завод» щодо земельної ділянки площею 2,1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1457242132204) номер запису про інше речове право 30604647, дата , час державної реєстрації 05.03.2019 11:53:00 і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цуковий завод» ( ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. З урахуванням змін до позову просили : визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасувати у Державному реєєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ « Шамраївський цуковий завод» щодо земельної ділянки площею 2,1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1457242132204) номер запису про інше речове право 30604647, тада , часм державної реєстрації 05.03.2019 11:53:00 і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ « Шамраївський цуковий завод» ( ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської одласті від 30 липня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», третя особа: товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, повернуто ОСОБА_1 та роз`яснено право звернутися з вказаним позовом в загальному порядку ( а. с. 75-77 том 2 ). Ухвалою суду від 30 липня 2020 року протокольно було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті ( а. с. 78-81 том 2 ). Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав, здебільшого за клопотаннями з боку відповідачів. В приміщенні суду відповідач державний реєстратор Євко В.В. 04 листопада 2020 року отримав позовну заяву з додатками, а також ухвалу про відкриття провадження, про що в матеріалах справи міститься відповідна розписка. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та товариством з додатковою відповідальністю "'Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1404 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457242132204), номер запису про інше речове право: 30604647, дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 11:53:00. Стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842 гривень, судові витрати при подачі заяви про забезпечення позову в розмірі 960,50 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 912,97 гривень, загалом 30 715,47 гривень ( тридцять тисяч сімсот п`ятнадцять гривень сорок сім копійок ) ( по 10 238,49 грн. з кожного) Не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подали відповідачі ТДВ «Шамраївський цукровий завод», та Державний реєстратор Комунального підприємства « Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТДВ « Шамраївський цукровий завод» повернуто апелянту ( т.3, а.с. 33). В апеляційній скарзі відповідач Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. зазначав, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав , що судом не прийнято до уваги що його дії під час проведення державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою відповідали вимогам закону і є правомірними . У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що скарга є безпідставною, не містить жодного доказу на спростування виснвоків суду, позивач просив залишити скаргу без задоволення. Зазначено, що скарги не містять доводів на спростування рішення в частині задоволення вимог щодо цих відповідачів. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 08 липня 2021 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, про відкладення розгляду справи від сторін не надходило. Представник позивача приймав участь у розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Представник апелянта Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. подав заяву про розгляд справи за відсутності апелянта. Інші особи, які беруть участь у справі до суду апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що сторони, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, доказів поважності причин своєї неявки суду не надали, тому колегія суддів вважає, що причини їх неявки не можуть бути визнані судом поважною. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 2,1401 га, яка розташована на території Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області кадастровий номер 3220483500:01:010:0006, ( а. с. 11 том 1 ). Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є прав особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Встановлено, що 06 серпня 2014 року ОСОБА_1 уклала договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 2,1401 га, яка розташована на території Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області кадастровий номер 3220483500:01:010:0006 з ТОВ Агрофірма «Матюші» ( а. с. 8 -9 том 1 ). Згідно п.5 зазначеного Договору оренди землі, строк дії цього договору - 10 років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі. Згідно п.6 Договору оренди землі від 06.08.2014 року орендна плата нараховується та видається Орендарем в розмірі 3 (три) % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84 грн. Додаткові умови: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га буде проводитися безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви в розмірі 200.0 грн, в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500,00 грн або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Пунктом 7 Договору оренди землі від 06 серпня 2014 року передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без урахування індексів інфляції. Пунктом 8 Договору оренди землі від 06 серпня 2014 року передбачено, що орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Відповідно до п. 32 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором. Встановлено, що 08 лютого 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Кулик В.О. було проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі, за індексним номером 19175738, яким зареєструвала право оренди на Земельну ділянку за позивачем ТОВ Агрофірма «Матюші» ( а. с. 15 том 1 ), якою позивач користувався до лютого 2018 року, а починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 направила позивачу повідомлення про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку, яке було мотивоване тим, що нібито ТОВ Агрофірма "Матюші" не виконало належним чином зобов`язання щодо виплати їй орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв`язку з чим остання розірвала Договір оренди в односторонньому порядку на підставі п. 33 цього Договору ( а. с. 16 том 1 ). На підставі цього повідомлення 28 грудня 2017 року державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світлана Василівна провела державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку. ОСОБА_1 29 грудня 2017 року уклала з товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" Договір оренди землі № б/н, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку ( а. с. 18 том 1 ), а державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна здійснила державну реєстрацію права оренди на Земельну ділянку за відповідачем ТДВ «Шамраївський цукровий завод». Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року у справі № 357/11290/18 позов ТОВ Агрофірма "Матюші" був задоволений частково. Визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди № б/н від 06 серпня 2014 року та Договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,1401 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006. В задоволені решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат ( а. с.26-29 том 1 ). Судовим рішення було встановлено, що ТОВ Агрофірма «Матюші» належним чином виконувало свої зобов`язання за Договором оренди з виплати орендної плати відповідачу ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання не мала правових підстав для розірвання Договору оренди в односторонньому порядку. Зважаючи на це, суд дійшов до висновку, що Договір оренди є дійсним, з огляду на що ОСОБА_1 не мала правових підстав і для передачі Земельної ділянки в оренду ТДВ «Шамраївський цукровий завод» за Договором оренди землі від 29 грудня 2017 року. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом також встановлено, що під час перебування вищезазначеної цивільної справи на розгляді в суді, між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року, згідно з яким відповідач ТДВ «Шамраївський цукровий завод» отримав право використовувати спірну земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності ( а. с. 30-31 том 1 ). Державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євко Володимир Володимирович 07 березняи 2019 року прийняв щодо земельної ділянки рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", індексний номер: 45860556 ( а. с. 32 том 1 ), у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за № 30604647, зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи копією інформаційної довідки з ДРРПНМ щодо земельної ділянки, рішенням Державного реєстратора та оспорюваного договору, отриманих адвокатом позивача з електронних матеріалів реєстраційної справи щодо земельної ділянки у ДРРПНМ ( а. с. 33-35 том 1 ). Звертаючись до суду з вищевказаним позовом позивач вважає, що оспорюваний договір укладений з порушенням норм законодавства та Договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма "Матюші" та відповідачем ОСОБА_1 , а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки за відповідачем ТДВ «Шамраївський цукровий завод» проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, підписання договору оренди № б/н від 06 серпня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 свідчить про те, що останній всі умови даного Договору цілком зрозумілі і вона вважає їх справедливими по відношенню до неї. Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами. Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору. Положення ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України гарантують, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Норми ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 152 ЗК України визначають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (угоди). У ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). З цієї норми слідує, що правом звернення до суду з вимогами про недійсність правочину має одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" заінтересованою є особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 роз`яснив, що власний інтерес заінтересованої особи у такому випадку полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Суд першої інстанції , визнаючи оспорюваний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» № б/н від 05 січня .2019 року недійсним , виходив з таких підстав, і суд апеляційної інстанції погоджується з- такими висновками . Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У ст. 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-ХІV) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону № 161-ХІV за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 6 Закону № 161-ХІV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. У п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до ДРРПНМ. Вірним є висновок суду , що договір оренди б/н від 06серпня 2014 року, укладений між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 , є дійсним, у судовому порядку не оспорювався, строк оренди за ним не закінчився, а тому відповідно до положень ст. 629 ЦК України він підлягає обов`язковому виконанню сторонами. Будь-які підстави для його розірвання або припинення відсутні. Зазначені обставини були встановлені та підтверджені рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року, які в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують доказуванню. Отже, укладення відповідачем ОСОБА_1 оспорюваного договору за наявності дійсного Договору оренди свідчить про наявність у нього протиправного наміру відмовитися в односторонньому порядку від виконання цього договору з метою передачі земельної ділянки у користування відповідачу ТДВ «Шамраївський цукровий завод». Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. У ч. 4 ст. 31 Закону № 161-XIV передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Припинення або розірвання договору оренди землі з підстав, що не передбачені законом або договором, в тому числі з підстав передачі земельної ділянки в користування іншій особі, не допускається і суперечить нормам ст. 31 Закону № 161-XIV. Отже, укладення власником земельної ділянки договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) з іншою особою не припиняє дію договору оренди землі, який був укладений раніше. Відтак, укладення відповідачем ОСОБА_1 оспорюваного договору з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" не припинило дію договору оренди з позивачем. Згідно з приписами п. "б" ч. 1 ст. 95 ЗК України, ч. 2 ст. 25 Закону № 161-XIV орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Цьому праву кореспондує обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, встановлений у ч. 2 ст. 24 Закону № 161-XIV. З системного аналізу цих норм, а також норм абзацу першого ч. 1 ст. 792 ЦК України, ст. ст. 1, 13 Закону № 161-XIV слідує, що за своєю правовою природою оренда землі передбачає передачу земельної ділянки у строкове платне володіння і користування одній особі - орендарю. Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 395, ст. 407 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно, яке надає землекористувачу право користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Таким чином, і право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки. Відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може передаватися у володіння та користування іншій особі лише орендарем, лише за згодою орендодавця і лише на праві суборенди (крім випадків, визначених законом). З огляду на вказане , чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її у користування іншій особі, ніж орендар, у тому числі на праві емфітевзису, що також підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16- ц та від 23 липня 2018 року у справі № 390/1736/16-ц. Таким чином, висновок суду ,що ТДВ "Шамраївський цукровий завод" та ОСОБА_1 не мали права укладати оспорюваний договір, оскільки на момент його укладення був дійсним договір оренди з ТОВ Агрофірма "Матюші" є обгрунтованим . Відтак, укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" суперечить нормам ч. 6 ст. 93, п. "б" ч. 1 ст. 95 ЗК України, ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 25, ст. 31 Закону № 161-XIV та умовам договору оренди, адже перешкоджає ТОВ Агрофірма "Матюші" користуватися земельною ділянкою і тим самим позбавляє його права користуватися нею та самостійно господарювати на ній за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного ним договору оренди. Висновок , що встановлені обставини є підставою для визнання цього договору недійсним ,відповідає вимогам ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України. Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. В даному випадку, позивач не є стороною договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис ) № б/н від 05 січня 2019 року, але разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки. Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16. Обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами. Як наслідок недійсності правочину, позивач просить суд скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1401 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457242132204), номер запису про інше речове право: 30604647, дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 11:53:00. Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV в редакції від 16.01.2020 року відомості про права, обтяження речових прав, внесені до ДРРПНМ, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 357/4307/16-ц зазначено, що державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вносить запис про таку реєстрацію на підставі чинного та не скасованого рішення відповідного суб`єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції. При цьому, державний реєстратор не може бути належним відповідачем за позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, якщо такі вимоги є похідними від вимоги про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого державна реєстрація була проведена. Тобто, у випадку, якщо державний реєстратор не дотримується імперативних приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та/або Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, особа має право якої порушено внаслідок таких неправомірних дій державного реєстратора, має право на їх оскарження шляхом звернення до суду із позовними вимогами, в тому числі, до державного реєстратора. Отже, проведення державної реєстрації права емфітевзису на земельну ділянку за наявності вже зареєстрованого права оренди щодо цієї ж ділянки, адже, враховуючи те, що одна і та ж земельна ділянка не може бути передана в оренду або в іншій спосіб у користування одночасно, одночасна державна реєстрація права оренди і права емфітевзису на одну і ту ж земельну ділянку навіть за однією і тією ж особою створюватиме суперечність між цими правами, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» є підставою для відмови у державній реєстрації. Як встановлено вище, всупереч зазначеному, державним реєстратором Євко В.В. було проведення державної реєстрації права емфітевзису на спірну земельну ділянку за наявності вже зареєстрованого права оренди щодо цієї ж ділянки. Доказів на спростування даної обставини апелянт суду не надав . Як встановлено в судовому засіданні під час розгляду справи позивач заявляв вимогу не лише про визнання недійсним оспорюваного договору, а й оскаржував проведення відповідачем державним реєстратором Євко В.В. державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзису ) за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» як таку, що була проведена відповідачем державним реєстратором із грубим порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме абзацу першого п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 10, ч. 4 ст. 18, п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а не тільки у рамках похідної від вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору. Відтак, у зв`язку з внесенням до Закону № 1952-IV змін, якими було виключено можливість скасування записів ДРРПНМ про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно, суд правильним вважав за можливе задовольнити вимоги позивача щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею2,1401 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0006, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457242132204), номер запису про інше речове право: 30604647, дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 11:53:00 щодо спірної земельної ділянки № б/н від 05.01.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод». Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, дійшов вірного висновку про задоволення позову, тому колегія суддів, відповідно до ст. 367 ЦПК України, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374, 375 ,381 - 384 ЦПК України, суд, - П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення виготовлено 14 липня 2021 року. Головуючий Судді