Постанова 4824 № 357/354/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2021 року м. Київ справа № 357/354/20 провадження № 22-ц/824/6648/2021 Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Іванової І.В. суддів - Левенця Б.Б., Невідомої Т.О. при секретарі - Ярмак О.В. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» відповідачі - ОСОБА_1 , Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимир Володимирович розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року у складі судді Бондаренко О.В., повний текст складений 18.12.2020 року, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року позивач ТОВ Агрофірма «Матюші» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 серпня 2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № б/н, за яким остання передала в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,0903 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0028, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 09 лютого 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімська Н.І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 19199270, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрофірма «Матюші». Позивач зазначає, що протягом усього часу дії договору оренди, товариство користувалося вказаною земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачувало орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії спрямовані на позбавлення ТОВ Агрофірма «Матюші» права користування земельною ділянкою. Так, 14 лютого 2018 року вона направила товариству повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань щодо виплати орендної плати та в односторонньому порядку розірвала договір оренди на підставі п. 33, цього договору. На підставі вказаного повідомлення, 17 лютого 2018 року державний реєстратор провів державну реєстрацію припинення права оренди товариства на вказану земельну ділянку. В подальшому, 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» інший договір оренди землі № б/н, за яким передала останньому в оренду ту ж земельну ділянку, а державний реєстратор Бартко Т.М. 24 лютого 2018 року здійснила державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод». Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2019 року у справі № 357/11296/18, позов ТОВ Агрофірма «Матюші» задоволено, визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди та договір оренди землі № б/н від 19 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод». Водночас, після звернення ТОВ Агрофірма «Матюші» до суду, між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року, яким ТДВ «Шамраївський цукровий завод», фактично повторно отримав право використовувати спірною земельною ділянкою для здійснення сільськогосподарської діяльності. Позивач вважає, що оспорюваний договір укладений з порушенням норм законодавства та умов договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 , а державна реєстрація права користування земельною ділянкою за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» проведена з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а тому просив: визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,0903 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0028, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію право користування вказаною земельною ділянкою, і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки; стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТДВ «Шамраївський цукровий завод» заперечував проти позовних вимог, вважав їх безпідставними, необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначав, що оспорюваний договір був укладений у письмовій формі та зареєстрований у відповідному державному реєстрі. При його укладанні сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Вказаний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Разом з тим, в позовній заяві ТОВ Агрофірма «Матюші» не навело обставин, які б вказували нате, що зміст оскаржуваного правочину суперечить Цивільному кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому також заперечувала проти задоволення позовних вимог з аналогічних підстав, викладених у відзиві на позовну заяву ТДВ «Шамраївський цукровий завод». У відзиві на позовну заяву державний реєстратор Євко В.В. теж просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час проведення державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ «Шамраївський цукровий завод», державним реєстратором не було допущено порушень приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вважає, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не може бути звернена до державного реєстратора. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року позов ТОВ Агрофірма «Матюші» задоволено частково. Визнано недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод», щодо земельної ділянки площею 2,0903 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0028, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо вказаної земельної ділянки і припинено право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо неї. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ТДВ «Шамраївський цукровий завод» просить рішення суду першої інстанції скасувати через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не зазначив підстав невідповідності дій державного реєстратора вимогам Закону. Судом не було з`ясовано коли саме набув чинності договір оренди землі б/н від 21 серпня 2014 року, який було укладено між власником земельної ділянки та ТОВ Агрофірма «Матюші», коли цей договір припинив свою дію. Також, не було з`ясовано факт отримання позивачем земельної ділянки в користування. ТДВ «Шамраївський цукровий завод» зазначає, що умовами договору оренди б/н від 21 серпня 2014 року передбачено порядок передачі земельної ділянки в користування, і в даному випадку, для того, щоб орендар, на законних підставах, мав право користуватися земельною ділянкою, повинен бути укладений Акт приймання-передачі земельної ділянки. Проте, акт приймання-передачі позивачем та ОСОБА_1 не укладався, у зв`язку з чим апелянт вважає, що позивач не прийняв у користування, спірну земельну ділянку. Крім того вказує, що підчас судового розгляду було встановлено, що 17 лютого 2018 року інше речове право № 8662566 (спеціальний розділ) оренди земельної ділянки ТОВ Агрофірма «Матюші» було припинено і воно не поновилося станом на дату укладення оспорюваного правочину і на дату звернення позивача до суду, тому на думку відповідача, не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди, укладений між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 є дійсним, у судовому порядку не оспорювався, строк оренди за ним не закінчився, отже відповідно до ст. 629 ЦК України він підлягає виконанню сторонами». Скаржник також зауважує на тому, що оскільки державна реєстрація речового права позивача па спірну земельну ділянку було скасовано 17 лютого 2018 року, тому на момент початку перебігу строку дії оскаржуваного договору від 05 січня 2019 року, відлік якого обраховується з 06 березня 2019 року - часу здійснення па підставі вказаного договору державної реєстрації речового права за ТДВ «Шамраївський цукровий завод», права та інтереси позивача порушені не були, оскільки права на вказаний об`єкт нерухомого майна у нього вже були відсутні. Тобто, укладення оскаржуваного договору емфітевзису не стало перешкодою для позивача у реалізації права користування тією самою земельною ділянкою, що виключає наявність підстав для визнання договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року недійсним. Також ТДВ «Шамраївський цукровий завод» не погоджується з визначеним судом розміром витрат на правову допомогу. Зазначає, що сам лише факт задоволення позовної заяви не є автоматичним задоволенням заявленого розміру витрат на правничу допомогу. При цьому, судом першої інстанції не надано жодного обґрунтування щодо задоволення саме такого розміру витрат на правничу допомогу. Суд не надав своєї оцінки стосовно доведення та обґрунтованості заявлених витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з наведеними в апеляційній скарзі ТДВ «Шамраївський цукровий завод» доводами, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване рішення - законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року без змін. Вказує, що судовим рішенням у справі № 357/11296/18 було підтверджено, що ОСОБА_1 не мала правових підстав для розірвання договору орендиземлі в односторонньому порядку і державна реєстрація припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на Земельну ділянку була проведена незаконно. Щодо витрат на правову допомогу, позивач наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Між тим, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про неспівмірність витрат, заявлених до стягнення ТОВ Агрофірма «Матюші». Представники позивача ТОВ Агрофірма «Матюші» в суді апеляційної інстанції заперечували проти скарги, просили рішення залишити без змін та задовольнити їх заяву про стягнення витрат на правову допомогу. Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про день, місце та час розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної інстанції не з`явились, своїх представників не направили, заяв та клопотань не подавали, тому приймаючи до уваги регламентовані строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у їх відсутність, згідно ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,0903 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0028, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 716579 від 26.12.2006 року ( Том 1 - а.с.10-11). 21.08.2014 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» договір оренди землі № б/н, за умовами якого передала вказану земельну ділянку в оренду позивачу, строком на 10 років, що підтверджено копіями договору, акту приймання - передачі земельної ділянки від 21.08.2014 року, схеми розміщення земельної ділянки, кадастрового плану, акту визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ( Том 1 - а.с.8-9,12-14). 09.02.2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімська Н.І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 19199270, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку за позивачем, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди ( Том 1 - а.с.15). 14.02.2018 року ОСОБА_1 направила ТОВ Агрофірма «Матюші» повідомлення про розірвання Договору оренди землі № б/н від 21.08.2014 року, мотивуючи тим, що останній не виконує зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати за 2016 - 2017 роки ( Том 1 а.с.16). 19.02.2018 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» Договір оренди землі № б/н, яким передала останньому в оренду свою земельну ділянку площею 2,0903 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0028, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, після чого була здійснена державна реєстрація права оренди на земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод». Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2019 року, у справі № 357/11296/18, яке набрало законної сили 05.04.2019 року (Том1 - а.с.24-29), визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди, визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 19.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод», скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер 39730733 від 17.02.2018 09:50:48, скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 39850590 від 24.02.2018 11:16:22. 05.01.2019 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н (оспорюваний договір) ( Том1 а.с. 30 -31), згідно з яким ТДВ «Шамраївський цукровий завод» отримав право використовувати земельну ділянку, площею 2,0903 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0028, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, для здійснення сільськогосподарської діяльності. 06.03.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. прийняв відносно земельної ділянки рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ «Шамраївський цукровий завод», індексний номер: 45837157, у зв`язку з чим до ДРРПНМ внесений запис про інше речове право ( Том1 - а.с.32). Отже, встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди від 21.08.2014 року, строк дії якого не закінчився, та позивач в судовому порядку відновив своє право оренди землі, однак, власником земельної ділянки 05.01.2019 року було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відповідачу ТДВ «Шамраївський цукровий завод». Позивач вважає, що укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» суперечить нормам ч.6 ст.93, п. «б» ч.1 ст.95 ЗК України, ч.2 ст.24, ч.2 ст.25, ст.31 Закону № 161-ХІV та умовам договору оренди, адже перешкоджає ТОВ Агрофірма «Матюші» користуватися земельною ділянкою і тим самим позбавляє його права користуватися нею та самостійно господарювати на ній за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного договору оренди, що є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ч.1 ст.203, ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші» суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ОСОБА_1 було передано в користування іншого орендаря ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди від 21 серпня 2014 року, строк дії якого не закінчився, та позивач в судовому порядку відновив своє право орендаря, однак власником земельної ділянки знову було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відповідачу ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», у зв`язку з чим суд дійшов висновку про порушення відповідачами у справі положень ч. 6 ст. 93 ЗК України, ч.1 ст. 24 та ст. 27 Закону України «Про оренду землі». Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого суду з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частина перша статті 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі». Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України). Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Договір оренди укладається у письмовій формі та набирає чинності після його державної реєстрації (частина перша статті 14, стаття 18 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон). Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Разом із тим, судом встановлено, що до закінчення дії вказаного договору оренди між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші», ОСОБА_1 уклала з ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» інший договір оренди цієї ж земельної ділянки, а в подальшому між цими ж особами був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), згідно до умов якого ОСОБА_1 фактично повторно передала право користування земельною ділянкою для здійснення сільськогосподарської діяльності ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» . Відповідно до частини першої, другої статті 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (п. "в" ч. 3 ст. 152 ЗК України). Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. (частина друга статті 152 ЗК України). Землекористувач майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України) Добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок щодо доктрини venirecontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. У частині першій статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін. Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Укладаючи 21 серпня 2014 року з ТОВ Агрофірма «Матюші» договір оренди землі № б/н, відповідач у справі ОСОБА_1 погодилась із строком дії вказаного договору - на 10 років, а тому, повинна була у відповідності до положень ст. 626, 629 ЦК України дотримуватись взятих на себе зобов`язань, що передбачено ч.1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі». Разом із тим, ОСОБА_1 всупереч умов договору від 21 серпня 2014 року, в порушення вимог чинного законодавства, в односторонньому порядку припинила виконання взятих на себе зобов`язань та уклала новий договір оренди землі із ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» та продовжуючи свої дії всупереч нормам чинного законодавства, уклала 05 січня 2019 року оспорюваний у вказаній справі договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н. Враховуючи, що в судовому порядку встановлено факт незаконності припинення ОСОБА_1 в односторонньому порядку права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на спірну земельну ділянку, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ТОВ Агрофірма «Матюші». Такий висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19), а також у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 563/1207/18 (провадження № 61-7101св19) та від 04 вересня 2020 року у справі № 563/1211/18 (провадження № 61-7105св19), 15 січня 2021 року в справі № 563/1216/18. Доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права оренди на земельну ділянку за відсутності належної передачі за актом приймання передачі земельної ділянки від ОСОБА_1 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вказаний договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші» був належним чином зареєстрований в ДРРПНМ 09 лютого 2015 року. Таким чином, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», а також про скасування реєстрації вказаного договору, законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» такими, що не спростовують зазначений висновок. Крім того, з урахуванням, що представником ТОВ Агрофірма «Матюші» було надано детальний опис наданих послуг, який відповідає та є співмірним із характером правовідносин, які склалися між сторонами та складністю справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про стягненням судових витрат у визначеному судом розмірі на користь позивача з ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» та ОСОБА_1 . Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат понесених при апеляційному перегляді у вказаній справі апеляційний суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. … саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що «суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС Україи, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним». На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, позивач надав докази (додаткову угоду №31/03/21-1 від 31 березня 2021 року, рахунок на оплату № 86 від 02 квітня 2021 року, платіжне доручення № 43431 від 06 квітня 2021 року) на підтвердження понесених витрати на професійну правничу допомогу адвокатів Адвокатського об`єднання «ЕВЕРЛИГАЛ» у розмірі 19 620,18 грн. у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, які просив покласти на відповідачів. З врахуванням того, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, тому понесені позивачем судові витрати при апеляційному перегляді справи, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача по 9 810 грн. з кожного. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )таТовариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (09039, Київська область, Сквирський район, с. Руда, вул. Заводська, 27, Код ЄДРПОУ 13737989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 1/42, каб. 509, Код ЄДРПОУ 03755348) судові витрати понесені при апеляційному перегляді справи по 9 810 грн. з кожного. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст складено 07.06.2021 року Головуючий: Судді: