Постанова 4824 № 357/11103/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3067/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи 357/11103/18 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шахової О.В., суддів Вербової І.М., Поліщук Н.В., за участю секретарів судового засідання Пащенко О.П., Кузнєцової В.В., сторони справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», відповідачі: ОСОБА_1 , Державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світлана Василівна, Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», подану його представником Танцюрою Юлією Борисівною , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року, ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Кошель Б.І.,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2018 року ТОВ Агрофірма «Матюші» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ТДВ «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С.В., Державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 18 серпня 2014 року ОСОБА_3 уклала з ТОВ Агрофірма "Матюші" договір оренди землі, за яким передала в оренду товариству свою земельну ділянку строком на 10 років. 8 квітня 2015 року проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди. 19.09.2016 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі від 18.08.2014 Наприкінці грудня 2017 року від ОСОБА_1 отримано повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку на підставі пункту 33 договору оренди, у зв`язку з невиконання належним чином ТОВ Агрофірма "Матюші" зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2016, 2017 роки. На початку лютого 2018 року товариству стало відомо, що 28 грудня 2017 року на підставі вказаного повідомлення про розірвання договору оренди з ТОВ Агрофірма "Матюші" державний реєстратор Янчук С.В. прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на земельну ділянку, та 29 грудня 2017 року орендодавець ОСОБА_1 уклала з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" договір оренди, за яким передала останньому в оренду вказану земельну ділянку, з проведенням державної реєстрації права оренди на земельну ділянку від 10 січня 2018 року. Зазначало, що відповідач ОСОБА_1 здійснила розірвання договору оренди в односторонньому порядку за відсутності підстав, визначених договором оренди, що є порушенням норм статті 31 Закону України «Про оренду землі», статті 525 ЦК України, частини першої статті 651 ЦК України, а тому цей правочин підлягає визнанню недійсним в судовому порядку на підставі норм частини першої статті 203 ЦК України, частини першої та третьої статті 215 ЦК України з метою відновлення порушеного права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші". Укладення в подальшому оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" від 29 грудня 2017 року порушує норми частини першої статті 792 ЦК України, частини першої статті 95 ЗК України, статті 13, частини другої статті 24, частини другої статті 25, статті 32 Закону України «Про оренду землі» та умови договору оренди земельної ділянки, укладеного з орендарем ТОВ Агрофірма "Матюші", а тому оспорюваний договір оренди землі від 29 грудня 2017 року підлягає визнанню недійсним. Державний реєстратор Янчук С.В. не перевірила відповідність заявлених прав і поданих документів ОСОБА_1 про розірвання договору оренди з ТОВ Агрофірма "Матюші" та прийняла рішення щодо припинення права оренди на земельну ділянку. Також державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку на підставі договору від 10 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" проведено державним реєстратором Мироненко Ю.Ю. з порушення норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Посилаючись на те, що внаслідок розірвання відповідачем ОСОБА_1 в односторонньому порядку договору оренди з позивачем ТОВ Агрофірма "Матюші" і передачі земельної ділянки в оренду ТДВ "Шамраївський цукровий завод" за оспорюваним договором, орендаря ТОВ Агрофірма "Матюші" незаконно було позбавлено права оренди земельної ділянки, а тому з метою відновлення прав на земельну ділянку позивач просив визнати недійсним, вчинений відповідачем правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди з ТОВ Агрофірма "Матюші", визнати недійсним оспорюваний договір оренди від 29 грудня 2017 року та скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39026813 від 28.12.2017 о 13:50:55; рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39148651 від 10.01.2018 о 13:23:01. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» задоволено частково. Визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № б/н від 18.08.2014, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма «Матюші», оформлений повідомленням ОСОБА_1 за вих. № б/н від 26.12.2017. Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 29.12.2017, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод». В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ Агрофірма «Матюші» Танцюра Ю.Б. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову у вказаній частині. Також просила змінити судове рішення в частині мотивів задоволення позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 18.08.2014 та встановити відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди в односторонньому порядку. Просила вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд дійшов помилкового висновку щодо невірно обраного позивачем способу захисту в частині вимог про скасування оскаржених рішень державного реєстратора, оскільки такі вимоги не є похідними від вимог про визнання оспорюваних правочинів недійсними. Суд не надав правової оцінки доказам, поданими позивачем. Вважала, що односторонній правочин ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди від підлягав визнанню недійсним в судовому порядку на підставі норм частини першої статті 203, частин першої та третьої статті 215 ЦК України не лише з огляду на порушення нею процедури такого розірвання, але і у зв`язку з відсутністю фактичних обставин, які свідчили про наявність підстав для такого розірвання. В судовому засіданні представник ТОВ «Агрофірма «Матюші» підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належно, проте про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.08.2014 між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди землі №б/н ( т.1 а.с. 10-11), за яким остання передала позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,9552 га з кадастровим номером: 3220483500:03:003:0003 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 (двісті) гривень, в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 (п`ятсот) гривень або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років за взаємною згодою сторін. За п.32 цього договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором ; внаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом. Відповідно до п.33 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки, встановлені договором. 08.04.2015 державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журов О.В. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 20599790 (т. 1 а.с.18). 19.09.2016 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2,9552 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0003, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (т.2 а.с. 1). Встановлено, що наприкінці грудня 2017 року позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору оренди з позивачем в односторонньому порядку за вих. № б/н від 26.12.2017, яке мотивоване невиконанням ТОВ Агрофірма «Матюші» зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2016, 2017 роки (т. 1 а.с.19). 28.12.2017 на підставі повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С.В. прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на земельну ділянку з індексним номером 39026813 (т. 1 а.с.25). 29.12.2017 ОСОБА_1 уклала з Товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» договір оренди землі б\н, за яким передала останньому в оренду вищевказану земельну ділянку (т. 1 а.с. 77-78). 10.01.2018 державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба речових прав» Мироненко Ю.Ю. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» з індексним номером 39148651 (т.1 а.с. 24-25). Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» про визнання недійсним одностороннього правочину, недійсним договору оренди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_1 не дотримано процедури розірвання договору від 18.08.2014, а тому дійшов висновку про недійсність одностороннього правочину щодо розірвання договору оренди та недійсність договору оренди від 29.12.2017. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на спірну земельну ділянку та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод», суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Такий висновок суду першої інстанції в повній мірі не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, враховуючи наступне. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Статтею 22 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Надаючи оцінку вищенаведеним доказам у справі, суд апеляційної інстанції виходить із того, що позивачем належними у своїй сукупності доказами доведено відсутність підстав для одностороннього розірвання договору тому вважає висновок суду першої інстанції про визнання недійсним, вчиненого ОСОБА_1 , одностороннього правочину щодо розірвання договору оренди № б/н від 18 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 і ТОВ Агрофірма «Матюші», оформленого повідомленням від 26 грудня 2017 року з підстав не дотримано процедури розірвання договору вірним. Матеріали справи не містять доказів факту несплати ТОВ Агрофірма «Матюші» у 2016-2017 роках у повному обсязі орендної плати на користь орендодавця ОСОБА_1 , а також порушення позивачем інших умов договору, а тому відповідачем ОСОБА_1 безпідставно передано в оренду іншого орендаря - Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився. У порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( Закон № 1952-ІV) державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С.В. під час проведення державної реєстрації про припинення права оренди земельної ділянки за ТОВ Агрофірма «Матюші» та реєстрації державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба речових прав» Мироненко Ю.Ю. права оренди на земельну ділянку за іншим орендодавцем ТДВ "Шамраївський цукровий завод" залишено поза увагою існуючі суперечності між заявленим та вже зареєстрованим речовим правом на земельну ділянку та всупереч пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV прийнято рішення про державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки та реєстрацію нового договору оренди з ТДВ «Шамраївський цукровий завод». Встановивши, що земельна ділянка правомірно перебувала в оренді ТОВ Агрофірма «Матюші», а при укладенні з новим орендодавцем було порушено вимоги діючого законодавства, що відповідно до положень пункту «в» статті 152 ЗК України та статей 203, 215 ЦК України оспорюваний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним. Колегія суддів виходить з того, що суду не були надані докази того, що позивач не виконував умови договору оренди, укладеного ним іще в 2014 році, не виплачував орендну плату, в передбаченому договорі розмірі, чи допустив інші істотні порушення умов договору. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3 та шостою ст. 203 ЦК України. Частиною першою ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу. іншим вимогам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Оскільки, відповідач ОСОБА_1 , в порушення прав позивача, не розірвавши договір оренди з позивачем, не мала права укладати інший договір, та передавати землю іншій особі, суд приходить до висновку, що вчинення 29 грудня 2017 року правочин оренди з ТОВ "Шамраївський цукровий завод" суперечить нормам абзацу першого ч.1 ст. 792 ЦК України, пункту "б" ч.1 ст. 95 ЗК України, ст.13, ч.2 ст. 24, ч.2 ст. 25. ст. 31 Закону № 161-ХІУ, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання його недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. Таким чином, доводи апеляційної скарги про зміну мотивування підстав в частині задоволених позовних вимог не підлягають задоволенню. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову щодо скасування рішень державних реєстраторів, з огляду на наступне. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Разом з цим, реєстратор не перевірив та залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвала договір оренди, направивши позивачу, лише повідомлення без будь-яких доказів та не надала часу ТОВ Агрофірма «Матюші» для відповіді чи заперечення таких вимог, а відтак позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора є обґрунтованими. Таким чином, на час укладення та реєстрації договору оренди землі б/н від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:003:0003, був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ОСОБА_3 і ТОВ Агрофірма «Матюші» від 18 серпня 2014 року, який зареєстрований 08 квітня 2015 року зі строком дії 10 років і в установленому законом порядку не припинений. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Під час судового розгляду позивачем була доведена неправомірність розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 18 серпня 2014 року та укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендарем, тому звернення до суду з позовом до орендодавця та нового орендаря про визнання недійсним укладеного ними договору оренди земельної ділянки, яка раніше перебувала в оренді в позивача, є належним способом захисту своїх прав. Відповідно до положень пункту «в» статті 152 ЗК України та статей 203, 215 ЦК України оспорюваний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря, визначені законом та договором підстави для розірвання договору оренди з позивачем судом не встановлені. У порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» державний реєстратор залишив поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на спірну земельну ділянку, не перевірив відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, і не прийняв рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 вищевказаного Закону. Згідно частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. За таких обставин, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39026813 від 28 грудня 2017 року 13:50:55 та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39148651 від 10 січня 2018 року 13:23:01 є належним способом захисту прав позивача та узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами. При цьому, скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди є наслідком визнання договору недійсним, так як державна реєстрація цього договору не може залишатися чинною. Реєстрація права оренди є наслідком укладення договору та без наявності договору така реєстрація не може зберігати чинність. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог та скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С .В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39026813 від 28 грудня 2017 року 13:50:55 та скасування рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39148651 від 10 січня 2018 року 13:23:01. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів встановила, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, які мали правове значення для її вирішення, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Оскільки апеляційним судом ухвалено рішення на користь позивача, розподілу підлягають судові витрати, понесені ним при розгляді справи. Так, згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з відповідачів у рівних частинах на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі пропорційно задоволеної частини апеляційної скарги в розмірі 5 286 грн. (10572,00 грн/2) (т. 2 ас. 154) та половина понесених витрат сплаченого судового збору за подачу позовної заяви, заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову ((7048,00 грн+881,00 грн+1921,00 грн)/2) 4 925 грн., що разом складає 10 211,00 грн. Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. На підтвердження вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу ТОВ Агрофірма «Матюші» надало суду першої інстанції копію договору про надання правової допомоги від 7 серпня 2017 року за № 17/08-03, додаткову угоду № 2 від 3.05.2018, додаткову угоду від 02.08.2018 за № 84, додаткову угоду № 09/12/19-1 від 9.12.2019, укладеного із АО «Еверлігал», Акт № 32 приймання-передачі наданих юридичних послуг/правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 17/08-03, розрахунок наданих послуг та платіжні доручення про оплату витрат на правничу допомогу в сумі 26 489 грн. 32 коп. (платіжне доручення а.с. 42 т.1), 7 154,27 грн (т.2 ас. 88) та в сумі 15 795,82 грн. (а.с. 159 т.2), що разом складає суму 49 439,41 грн. 18.02.2020 року ТОВ «Матюші» направило розрахунок судових витрат відповідачам для ознайомлення та подачі до суду своїх заперечень щодо сум судових витрат, які заявник просить відшкодувати. Однак відповідачами не було зазначено, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, або обсягом наданих адвокатом послуг. Також відповідачі не заявили клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, тому з відповідачів у рівних частинах на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасовано в частині, на користь ТОВ «Агрофірма «Матюші» з відповідачів підлягають стягненню правові витрати в сумі 24 719,05 грн (49 439,41 грн./2) Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» - задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про скасування рішення державного реєстратора скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту. Скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості на бізнесу» Янчук Світлани Василівни про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди, індексний номер 39026813 від 28 грудня 2017 року 13:50:55. Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 39148651 від 10 січня 2018 року 13:23:01. Стягнути з ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості на бізнесу», Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба речових прав» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судові витрати в сумі 10 211 (десять тисяч двісті одинадцять) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 24 719 грн (двадцять чотири тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн. 05 коп. в рівних частках. В решті рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 червня 2020 року. Суддя-доповідач Судді: