Постанова 4824 № 357/11225/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 357/11225/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2057/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Танцюри Юлії Борисівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2019 року у складі судді Кошель Б.І., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича, товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (далі - ТОВ Агрофірма «Матюші») звернулось до товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (далі - ТзДВ «Шамраївський цукровий завод»), державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича з позовом про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Позов мотивуючи тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,095 га з кадастровим номером 3220483500:03:004:0051, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Зазначено, що 06 серпня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрофірма "Матюші" договір оренди землі № б/н, за яким передала в оренду позивачу свою земельну ділянку строком на 10 років. 07 лютого 2015 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди за індексним номером 19174950. Вказано, що 14 лютого 2018 року отримано від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору оренди з позивачем в односторонньому порядку, яке мотивоване тим, що ТОВ Агрофірма "Матюші" не виконало належним чином зобов`язання щодо сплати ОСОБА_2 орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв`язку з чим орендодавець розриває Договір оренди з позивачем в односторонньому порядку на підставі пункту 33 цього договору. Також зазначено, що підстав для розірвання даного договору оренди в односторонньому порядку у орендодавця не було, оскільки ТОВ Агрофірма "Матюші" належним чином сплатило відповідачу орендну плату за 2016, 2017 роки. У березні 2018 року стало відомо, що 17 лютого 2018 року на підставі вказаного Повідомлення про розірвання державний реєстратор Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на Земельну ділянку з індексним номером 39732670. Крім того, стало відомо, що 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТзДВ "Шамраївський цукровий завод", договір оренди, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку, та 20 лютого 2018 року державним реєстратором Міхачовим В.А. було проведено державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за індексним є номером НОМЕР_1 . ТОВ Агрофірма "Матюші" вважає такі дії відповідачів незаконними, в зв`язку з чим просить суд: визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди № б/н від 06 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма "Матюші", оформлений повідомленням ОСОБА_1 від 14 лютого 2018 року; скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова В.А. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39732670 від 17.02.2018 13:28:03; визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 19 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки з кадастровим номером площею 2,095 га з кадастровим номером 3220483500:03:004:0051; скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова В.А. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39777907 від 20.02.2018 17:37:45 та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № б/н від 06.08.2014р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші», оформлений повідомленням ОСОБА_1 за вих. № б/н від 14 лютого 2018 року. Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 19 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,095 га з кадастровим номером 3220483500:03:004:0051. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова В.А., з кожного, на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» судові витрати в розмірі по 7 248 грн. 94 коп. В апеляційній скарзі адвокат Танцюра Ю.Б. в інтересах ТОВ Агрофірма «Матюші» посилаючись на неповне з`ясування, невідповідність висновків обставинам, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасу­ванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове судове рішення про задоволення позову, змінивши його в частині мотивів задоволення позовних вимог про визнання недійсним вчиненого ОСОБА_1 одностороннього правочину щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № б/н від 06 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірми «Матюші», оформленого повідомленням ОСОБА_1 за вих. № б/н від 14 лютого 2018 року. Вказано, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою приєднані до позовної заяви ТОВ Агрофірми «Матюші» та подані додатково належним чином засвідчені копії відомостей, якими підтверджується виплата ОСОБА_1 орендної плати у 2016-2017 роках. Крім того не погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскарженому рішенні про невірно обраний ТОВ Агрофірмою «Матюші» спосіб захисту з огляду на характер спірних правовідносин у даній справі, а також на ту обставину, що такий спосіб захисту порушених прав прямо передбачений положенням ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та є ефективним з огляду на потенційну можливість відновити порушені права ТОВ Агрофірми «Матюші» у зв`язку із скасуванням таких рішень державного реєстратора та відповідає приписам ст. 216 ЦК України, з огляду на те, що недійсність правочинів, на підставі якого було прийнято оскаржені рішення державного реєстратора, встановлюється з моменту вчинення таких правочинів. Вказував на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у поставі від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, оскільки характер спірних правовідносин у справі № 367/2022/15-ц та у даній справі не є тотожними, вони мають різну правову природу, підпадають під регулювання різних правових норм та передбачають настання різних правових наслідків. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судове засідання ОСОБА_1 , ТДВ «Шамраївський цукровий завод», державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачов В.А. не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили, їхня неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, вислухавши Танцюру Ю.Б. в інтересах ТОВ Агрофірма «Матюші», яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги. З матеріалів справи убачається, що 06 серпня 2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі №б/н, за яким останній передав позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,095 га з кадастровим номером: 3220483500:03:004:0051 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 913,84 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 гривень, в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 гривень або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років за взаємною згодою сторін (а.с. 10-11). За п.32 цього договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом. Відповідно до п. 33 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки, встановлені договором. Встановлено, що 07 лютого 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімська Н.І. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 19174950 (а.с.12) 14 лютого 2018 року позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання Договору оренди з позивачем в односторонньому порядку за вих. № б/н від 14 лютого 2018 року, яке мотивоване невиконанням ТОВ Агрофірма «Матюші» зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2016, 2017 роки (а.с.13). 17 лютого 2018 року на підставі повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на земельну ділянку з індексним номером 39732670 (а.с.20-21). 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» договір оренди землі б\н, за яким передала останньому в оренду вищевказану земельну ділянку (а.с. 69) 20 лютого 2018 року державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» з індексним номером 39777907 (а.с.20) Здовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № б/н від 06 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші», оформлений повідомленням ОСОБА_1 за вих. № б/н від 14 лютого 2018 рокуроку та визнаючи недійсним договір оренди землі № б/н від 19 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2. 095 га з кадастровим номером 3220483500:03:004:0051, суд першої інстанції дійшов висновку, що повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору в односторонньому порядку від 14 лютого 2018 року не може вважатись правомірним одностороннім правочином, оскільки в договорі не прописана процедура його реалізації, ОСОБА_1 діяла на власний розсуд, бо п. 33 договору не обумовлено порядку дій у разі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, а так як між сторонами існує спір щодо належного виконання орендарем своїх зобов`язань, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України Тому, суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача в цій частині. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на спірну земельну ділянку та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод», суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, враховуючи наступне. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Статтею 22 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Визнаючи недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин про розірвання договору оренди №б/н від 07 серпня 2014 року, суд першої інстанції обмежився констатуванням факту, що між сторонами існує спір щодо належного виконання орендарем своїх зобов`язань, проте, судом не надано оцінку доказам позивача про належне виконання ним умов договору оренди. Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті,передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати. Разом з тим,згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Із системного аналізу зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем надано суду докази виплати відповідачу орендної плати за 2016 рік та за 2017 рік, дані докази були долучені і до позовної заяви і в районному суді, з яких вбачається, що: - згідно із відомістю № 34 від 08 серпня 2017 року за серпень 2017 року ОСОБА_1 в рахунок орендної плати сплачено 7 000 грн. (т. 1 а.с. 14, т. 2 а.с. 41). - згідно із витягом із відомості на продаж зерна в рахунок оренди за 2016 рік ОСОБА_1 надано 350 кг пшениці на загальну суму 1 120 грн. (т. 1 а.с. 19, т. 2 а.с. 37 на зророті). - згідно із витягом із відомості на продаж продуктів в рахунок оренди за 2016 рік про видачу ОСОБА_1 10 л олії на загальну суму 160 грн. (т. 1 а.с. 16, т. 2 а.с. 38 на звороті). - згідно із витягом із відомості на продаж цукру в рахунок оренди за 2016 рік було видано ОСОБА_1 5 кг крупи гречаної на загальну суму 100 грн. (т. 1 а.с. 17, т. 2 а.с. 40 на звороті). - згідно із витягом із відомості на продаж крупи гречаної в рахунок оренди за 2016 рік було видано ОСОБА_1 50 кг цукру на загальну суму 600 грн. (т. 1 а.с. 18, т. 2 а.с. 39 на звороті). Таким чином, за період з 2016 року по 2017 року ОСОБА_1 була виплачена орендна плата у розмірі 7 000 грн. та 1 980 грн., відповідно. Відповідачем не надано суду жодного доказу у підтвердження того, що у наданих позивачем відомостях про виплату орендної плати міститься не його підпис. Надані позивачем відомості містять рік та місяць виплати, розмір суми видачі, підпис отримувача та його прізвище. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Надані позивачем відомості про виплату орендної плати доводять отримання ОСОБА_1 у 2016 та 2017 роках орендної плати від ТОВ Агрофірма «Матюші», не були спростовані відповідачем у визначений законом спосіб, а відтак відсутні підстави для не прийняття їх, як належних доказів на обґрунтування позовних вимог про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із неналежним виконанням орендарем умов договору по сплаті орендної плати. Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову щодо скасування рішень державних реєстраторів, з огляду на наступне. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Разом з цим, реєстратор не перевірив та залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвала договір оренди, направивши позивачу, лише повідомлення без будь-яких доказів та не надала часу ТОВ Агрофірма «Матюші» для відповіді чи заперечення таких вимог, а відтак позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора є обґрунтованими. Таким чином, на час укладення та реєстрації договору оренди землі б/н від 19 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:004:0051, був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма «Матюші» від 06 серпня 2014 року, який зареєстрований 07 лютого 2015 року зі строком дії 10 років і в установленому законом порядку не припинений. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Під час судового розгляду позивачем була доведена неправомірність розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 06 серпня 2014 року та укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендарем, тому звернення до суду з позовом до орендодавця та нового орендаря про визнання недійсним укладеного ними договору оренди земельної ділянки, яка раніше перебувала в оренді в позивача, є належним способом захисту своїх прав. Відповідно до положень пункту «в» статті 152 ЗК України та статей 203, 215 ЦК України оспорюваний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря, визначені законом та договором підстави для розірвання договору оренди з позивачем судом не встановлені. У порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» державний реєстратор залишив поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на спірну земельну ділянку, не перевірив відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, і не прийняв рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 вищевказаного Закону. Згідно частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. За таких обставин, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39732670 від 17 лютого 2018 року 13:28:03 та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39777907 від 20 лютого 2018 року 17:37:45 є належним способом захисту прав позивача та узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами. При цьому, скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди є наслідком визнання договору недійсним, так як державна реєстрація цього договору не може залишатися чинною. Реєстрація права оренди є наслідком укладення договору та без наявності договору така реєстрація не може зберігати чинність. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення в частині задоволених позовних вимог змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог та скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова В.А. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39732670 від 17 лютого 2018 року 13:28:03 та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39777907 від 20 лютого 2018 року 17:37:45. Окрім цього, підлягає скасуванню рішення суду і в частині судових витрат. При цьому, колегія суддів виходить з того, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі, а тому з відповідачів у рівних частинах на користь товариства підлягають стягненню судові витрати на загальну суму 43 943 грн 59 коп., а не їх половина, як встановив районний суд. Так, згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості та клопотань учасників справи. Встановлено, що в суді апеляційної інстанції позивачем було також заявлено вимогу про відшкодування понесених ним судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, в сумі 10 572 грн. при подачі апеляційної скарги та витрат на правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на суму 15 795 грн. 82 коп. До справи долучено докази на підтвердження понесених позивачем витрат (а.с. 82,86,87, 114-121 т.2). Заперечень щодо поданих представником товариства клопотань до справи не долучено. З огляду на викладені обставини та урахуванням положень ч.1 ст.141, ст.137 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав до стягнення з відповідачів, з кожного, на користь товариства по 23437 грн.13 коп. судових витрат (43 943,59+ 26 367,82:3= 23 437,13). Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» задовольнити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2019 року року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора та судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення. Скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39732670 від 17 лютого 2018 року 13:28:03. Скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстирація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39777907 від 20 лютого 2018 року 17:37:45. Стягнути з ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича, товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судові витрати по 23 437 грн. 13 коп., з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу ХІІ перехідних положень ЦПК України. Повне судове рішення складено 15 червня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: