Постанова 4856 № 120/2080/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2080/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 15 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 888 156 грн. 64 коп. В свою чергу, ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 888 156 грн. 64 коп. відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 30.01.2019 року № 0001631305 та №0001671305. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач за первісним позовом - Головне управління ДПС у Вінницькій області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 відмовити, а первісний позов податкового органу задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у апеляційній скаргі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Представник ГУ ДПС у Вінницькій області в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з"явились, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи у відповідності до вимог ст. 313 КАС України. Протокольною ухвалою суд вирішив надалі здійснювати апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 15.10.2007 року між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір №СМ-SMEB00/145/2007, відповідно до якого банк надав позивачеві кредит. На підставі положень договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.04.2010 року, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останній набув прав вимоги за вказаним кредитним договором. 17.05.2016 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № СМ-SMEB00/145/2007 від 15.10.2007 року. Згідно р. 2 додаткового договору сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: - не зважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 17.05.2016 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 23 080,00 доларів США, сплатити витрати кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в розмірі 3 858 грн. 80 коп.; - сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати; - за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладення цього додаткового договору та припинити претензійно-позовну роботу по стягненню боргових зобов`язань за кредитним договором. Також сторони домовились, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 2 942 811 грн. 17 коп. і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі. Згідно п. 3.4 вказаного договору підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 03.08.2016 року був поданий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, у якому зазначений ОСОБА_1 із сумою отриманого доходу 2 942 811 грн. 17 коп. ГУ ДПС у Вінницькій області, у період з 27.12.2018 року по 29.12.2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатом якої складений відповідний акт за № 36/13/1810012292 від 08.01.2019 року. На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 30.01.2019 року були прийняті податкові повідомлення-рішення за № 0001631305 та № 0001671305, якими збільшено грошове зобов`язання ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 662 132 грн. 50 коп. та військового збору - 55 171 грн. 75 коп. відповідно. Податкове повідомлення - рішення № 0001631305 від 30.01.2019 року було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, скарга від 14.02.2019 року рішенням про результати розгляду скарги від 02.04.2019 року № ІН199-99-11.05-01-25 залишена без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення без змін. У добровільному порядку ОСОБА_1 вказану заборгованість не сплатив, відповідно ГУ ДПС у Вінницькій області звернулось до суду з даним позовом, Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно позовних вимог ГУ ДПС у Вінницькій області за первісним позовом, суд першої інстанції вважає, що сума податкового боргу, яка визначена позивачем за первісним позовом та підлягала стягненню з відповідача за первісним позовом, складається із сум, які визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та нарахуванням пені на суму заборгованості по ПДФО у сумі 176030,74 грн. У зв`язку із тим, що судом вказані податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані, відповідно відсутні суми податкового боргу, визначені ними, та відповідне нарахування пені. Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області за первісним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Згідно з п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абз. 2, 3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку ( пп. 14.1.54, 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Законом України від 09.04.2015 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено п. 8 наступного змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року». Отже, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором. Кредитор зобов`язаний повідомити боржника шляхом: направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення; шляхом укладення відповідного договору; надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до відповідного податкового розрахунку. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо цього податку. Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального доходу сума, прощена кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за прощеними кредитами, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014 року. Зазначене розповсюджується на операції з прощення заборгованості в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Водночас, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Як вірно зауважив суд першої інстанції, застосування вимог абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими п. 8 п.р. 1 р. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 15.05.2018 року у справі № 821/1594/17, від 19.07.2019 року у справі № 826/4240/18, від 14.11.2019 року у справі № 52010880/18. Таким чином, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до п. 8 п.р. 1 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню. Так, згідно р. 2 додаткового договору від 17.05.2016 року № 2 до кредитного договору №СМ-SMEB00/145/2007 від 15.10.2007 року вбачається, що сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого НБУ на день сплати. Зазначене свідчить, що 17.05.2016 року відбулась зміна валюти зобов`язання за кредитним договором з іноземної у гривню, та як наслідок наявність підстав для застосування вказаних норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України» до спірних правовідносин. З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини позивача за зустрічним позовом з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" по кредитному договору від 15.10.2007 року припинились 17.05.2016 року після анулювання позивачу кредитної заборгованості у розмірі 2 942 811 грн. 17 коп.. При цьому, саме з цієї суми доходу податковий орган визначив грошові зобов`язання ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 662 132 грн. 50 коп. та військового збору - 55 171 грн. 75 коп.. Суд першої інстанції встановив, що податковий орган не застосував положення п. 8 п.р. 1 р. ХХ ПК України та не врахував, що до додаткового блага платника податків не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01.01.2014 року не була погашена, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року. Тобто, на переконання суду, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла до 01.01.2014 року і не була погашена до цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), яка не погашена до 01.01.2014 року та яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора, за мінусом різниці між сумою такого основного боргу в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року. До складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2016 рік було включено всю суму прощеного боргу, в тому числі суми, що не вважаються додатковим благом, відповідно, суми грошових зобов`язань позивача з ПДФО та військового збору були визначені не вірно. Водночас необхідно врахувати наступне. Основна сума прощеного боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання - за таким кредитом з іноземної валюти у гривню складала 2 942 811 грн. 17 коп. (115 883,02 доларів США Х 25,394671 грн.). Сума такого боргу, визначена за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року становить 926 252 грн. 98 коп. (115 883,02 доларів США Х 7,9930 грн.). Таким чином, різниця між основною сумою боргу за кредитним зобов`язанням в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року, що становить 2 013 558 грн. 19 коп. Положення пп. 164.2.17 ПК України є імперативними та чітко визначають, що кредитор зобов`язаний повідомити платника податку-боржника про прощення боргу шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу. Тобто законодавець визначив три варіанти поведінки кредитора у разі прощення боргу: 1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, 2) укладення відповідного договору та 3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу. З матеріалів справи вбачається та сторонами у судовому засіданні було підтверджено, що між позивачем за зустрічним позовом та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено додатковий договір, в якому зафіксовано факт прощення боргу. Зокрема, відповідно до пп. 2.1.3 Додаткового договору за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та Додаткового договору Кредитор (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») зобов`язався скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання Додаткового договору (до 17.05.2016 р.), а також здійснити анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 2942811,17 грн. Таким чином, предметом зазначеного договору (пп.. 2.1.3) є домовленість сторін про анулювання (прощення) основного боргу у сумі 2942811,17 грн. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будь-яких додаткових повідомлень чинним законодавством не вимагається. При цьому, з наданої до матеріалів довідки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" № 183 від 20.10.2020 року підтверджується, що відповідно до умов додаткового договору позивачеві за зустрічним позовом була прощена саме сума основного боргу. За таких обставин, спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 30.01.2019 року № 0001631305 та № 0001671305 колегія суддів вважає такими, що прийняті без додержання вимог ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню, відповідно позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області за первісним позовом про стягнення податкового боргу, який був визначений податковими повідомленнями-рішеннями від 30.01.2019 року № 0001631305 та № 0001671305 та нарахуванням пені на суму заборгованості по ПДФО у сумі 176030,74 грн., колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даної вимоги податкового органу, з підстав визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, якими визначений зазначений податковий борг та, відповідно, нарахована пеня. Отже, врахувавши встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по суті спору, оскільки суд, при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року в оскаржуваній ГУ ДПС у Вінницькій області частині відповідає. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.