Постанова 4856 № 600/1154/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1154/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 15 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі заявою про перегляд рішення за виключними обставинами рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у справі №824/1035/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та бездіяльності, про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення від 14.12.2018 у справі №824/1035/18-а за виключними обставинами, у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України 27 лютого 2020 року рішення №3-р/2020. В обґрунтуванні заяви про перегляд за виключними обставинами рішення суду ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім того, вказує, що підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України у справі № 3-р/2020 неконституційність положень закону, застосованого судом при вирішенні справи № 824/1035/18-а, рішення суду в якій ще не виконане. Таким чином заявник стверджує, що наразі наявні виключні обставини, які мають істотне значення для перегляду рішення суду та задоволення позову у цій справі у повному обсязі. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами відмовлено. Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Заявник, не погоджуючись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення , яким : - визнати обґрунтованою заяву представника позивача від 11 квітня 2021 року про відвід головуючого судді Брезіної Т.М. та члена колегії - судді Анісімова О.В. Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №600/1154/20-а; - скасувати ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі №600/1154/20-а про відмову в задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року по справі №824/1035/18-а; - скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року по справі №824/1035/18-а; - визнати протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 році в розмірі, встановленому частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту"; - зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради донарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 року, обчислену відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеною частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на момент проведення виплати, з урахуванням виплачених сум; - стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради 7719 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача; - допустити негайне виконання рішення суду; - зобов`язати керівника (директора) Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради подати впродовж десяти днів з дня прийняття рішення суду звіт про його виконання. - змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року по справі №824/1035/18-а. Позивач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Від представника відповідача ло суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, а також клопотання про заміну відповідача по справі. Дослідивши подане клопотання, суд встановив наступне. Відповідно до рішення 6 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради VIII скликання від 15.04.2021 №177 «Про структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради»» від 25.03.2021 №132 департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради з 01.07.2021 ліквідовано та з 15.06.2021 утворено Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради (далі - Департамент), яке оприлюднено на офіційному вебпорталі Чернівецької міської ради. Згідно з пунктом 1.6 «Положення про департамент соціальної політики Чернівецької міської ради», затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 31.05.2021 № 253, Департамент, з дня державної реєстрації юридичної особи є правонаступником прав і обов`язків його ліквідованого департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (ЄДРПОУ 26075395). В підтвердження зазначеного відповідачем додано Витяг з Єдиного державного реєстру. Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. На підставі вищезазначеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання та замінити відповідача по справі Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради на його правонаступника - Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради (ЄДРПОУ 44161525). Враховуючи неявку в судове засідання учасників справи та приписи ч. 2 ст. 313 КАС України, судова колегія вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно із частиною п`ятою статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами у тому числі (…) є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Зі змісту поданої позивачем до суду заяви про перегляд рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року по справі №824/1035/18-а за виключними обставинами вбачається, що заявник, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Так, статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Як видно з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.20 року № 3-р/2020 "Окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення ". Поряд з цим, предметом розгляду у справі, рішення у якій заявник просить переглянути за виключними обставинами, були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020. Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку заявника, є підставою для перегляду за виключними обставинами рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у справі № 824/1035/18-а, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами зазначеного судового рішення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивача й після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 712/4939/16-а. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Принцип верховенства права, спрямований на ефективний захист і поновлення особою своїх прав, є одним із провідних для суддів у практиці застосування. Водночас верховенство права включає інші важливі принципи. Суддя для прийняття справедливого рішення застосовує принципи, закріплені в статті 2 КАС України, зважуючи інтереси, які дають змогу встановити баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано рішення (дію) суб`єкта владних повноважень. Суддя під час вирішення спору також перевіряє якість закону або норми на предмет їх відповідності Конституції України. І в разі виявлення такої невідповідності згідно зі статтею 7 КАС України застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Це важливий момент, який також означає, що в конкретний період існування правовідносин у певний період часу суддя прийняв законне рішення. Тому вимоги щодо перегляду всіх спорів, що регулювалися законодавчим або нормативним актом, який згодом визнано неконституційним, дестабілізуватиме порядок і зрештою спрацює проти інтересів особи і суспільства. Статтею 58 Конституції України, закріплено незворотність дії законів, окрім тих, які спрямовані на пом`якшення відповідальності особи, покращення її становища. Цей принцип за аналогією кримінального права у поєднанні з принципом верховенства права передбачає певні винятки, спираючись на обставини у конкретній справі. Крім принципу юридичної визначеності і законності, є також важливий принцип res judicata, тобто остаточності судових рішень, який вимагає їх виконання і не дозволяє переглядати знову. За загальним правилом, відповідно до принципів юридичної визначеності і res judicata, якщо Суд визнає зміни, запроваджені законодавцем, неконституційними, то суди не можуть поширювати дію цього рішення на правовідносини, які були актуальними за інших умов та іншого правового регулювання. Суди не можуть переглядати вже виконані рішення, адже принцип res judicata це забороняє. Отже, принцип верховенства права та принцип res judicata виключає ретроактивність. Колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» та від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v.UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року). Крім того, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 711/6019/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 825/506/18 та від 23 липня 2020 року у справі №703/4523/16-а. Що стосується заперечень апелянта на ухвалу суду першої інстанції від 22 квітня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про відвід головуючого судді Брезіної Т.М. та члена колегії - судді Анісімова О.В., колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що подана заява про відвід обґрунтована п. 2 та п. 4 ч.1 ст.36 КАС України, а саме, прямою чи опосередкованою заінтересованістю суддів в результаті розгляду справи та наявністю інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів. Такі обставини, на думку заявника, полягають у тому, що головуючий суддя Брезіна Т.М. та член колегії - суддя Анісімов О.В. брали участь при розгляді адміністративної справи № 600/1155/20-а за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, де головуючим суддею був суддя Анісімов О.В. При цьому, позивач вказав, що ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.04.2021 р. в адміністративній справі № 600/1155/20-а відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Водночас, у відповідності до положень п.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Положеннями частини 3 статті 39 КАС України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим. Європейський суду з прав людини у рішенні від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" зазначив, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду. Поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою. З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду. Апеляційний суд зауважує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Прийняття суддею (судом) процесуальних дій, передбачених КАС України, під час судового розгляду, є здійснення судом правосуддя і не є обставиною, що свідчить про упередженість суддів. Згідно зі ст.ст. 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. За змістом п.2 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи. Разом з тим, наведені заявником доводи не можуть вважатися обставинами, які викликають сумнів у безсторонності членів колегії суддів, та бути підставою для відводу, оскільки зводяться до незгоди заявника з процесуальними діями суддів суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд зауважує, що за правилами ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними діями, рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Будь-які докази, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість членів колегії суддів у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості при розгляді даної справи, у матеріалах справи та доводах заяви про відвід відсутні. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 15 липня 2021 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.