Постанова 4856 № 600/1155/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1155/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 03 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 06.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суду із заявою про перегляд рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року по справі №824/1245/19-а за виключними обставинами, за змістом якої просив : - скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року по справі №824/1245/19-а; - ухвали нове рішення, яким наступні позовні вимоги задовольнити повністю: - визнати протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2019 році в розмірі, встановленому частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту"; - зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2019 року, обчислену відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеною частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на момент проведення виплати, з урахуванням виплачених сум; - стягнути на користь ОСОБА_1 з Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради 8576,00 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача; - допустити негайне виконання рішення суду; - зобов`язати керівника (директора) Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради подати впродовж десяти днів з дня прийняття рішення суду звіт про його виконання. Заява мотивована тим, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року у справі №824/1245/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року, в задоволенні позову йому відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції навів такі мотиви: «Положеннями статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 2 групи - вісім мінімальних пенсій за віком, (з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008). В свою чергу, Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин, який набув чинності 01.01.2015р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.» Заявник звертає увагу на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, у цій справі № 600/1155/20-а заявник стверджує, що наразі наявні виключні обставини, які мають істотне значення для перегляду рішення суду та задоволення позову у справі №824/1245/19-а у повному обсязі. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Заявник, не погоджуючись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення , яким : - скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року по справі №824/1245/19-а; - визнати протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2019 році в розмірі, встановленому частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту"; - зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради донарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2019 року, обчислену відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеною частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на момент проведення виплати, з урахуванням виплачених сум; - стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради 8576,00 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача; - допустити негайне виконання рішення суду; - зобов`язати керівника (директора) Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради подати впродовж десяти днів з дня прийняття рішення суду звіт про його виконання. - змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року по справі №824/1245/19-а. Скаржник наполягає, що право на перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня підтверджене Конституційним Судом України, що дає йому підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно із частиною п`ятою статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами у тому числі (…) є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Зі змісту поданої позивачем до суду заяви про перегляд рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року по справі №824/1245/19-а за виключними обставинами вбачається, що заявник, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Юридичній науці відомі три визнані форми юридичних наслідків застосування рішень конституційних судів про неконституційність нормативно-правових актів. Це - ex nunc, коли акт визнається неконституційним із моменту оголошення рішення конституційного суду і діє наперед; pro futuro коли сам конституційний суд відкладає набрання чинності на перспективу; ex tunc з моменту прийняття акта, і саме з цією формою пов`язана ретроактивність. Найбільш поширеними формами юридичних наслідків застосування рішень конституційних судів у світі є ex nunc і pro futuro. Якщо ці питання законодавчо не врегульовано, то, як правило, законодавець у різних країнах дозволяє конституційному суду самому визначати дію цього акта в часі. Так, статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Найбільшу неоднозначність викликає застосування дії рішення конституційного суду ex tunc, оскільки така форма застосування юридичних наслідків рішень конституційного суду впливає на поновлення в правах людини, яка претендує на моральне чи матеріальне відшкодування шкоди, завданої актами і діями, що пізніше були визнані неконституційними. Це фактично й обумовлює ретроспективне застосування рішення конституційного суду, яке пов`язане з вирішенням питання моменту поновлення у правах особи. Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.20 року № 3-р/2020 "Окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення ". Поряд з цим, предметом розгляду у справі, рішення у якій заявник просить переглянути за виключними обставинами, були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України відвід 27 лютого 2020 року №3-р/2020. Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку заявника, є підставою для перегляду за виключними обставинами рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 824/1245/19-а, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами зазначеного судового рішення. Між тим, колегія суддів звертає увагу, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивача й після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 712/4939/16-а. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Принцип верховенства права, спрямований на ефективний захист і поновлення особою своїх прав, є одним із провідних для суддів у практиці застосування. Водночас верховенство права включає інші важливі принципи. Суддя для прийняття справедливого рішення застосовує принципи, закріплені в статті 2 КАС України, зважуючи інтереси, які дають змогу встановити баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано рішення (дію) суб`єкта владних повноважень. Суддя під час вирішення спору також перевіряє якість закону або норми на предмет їх відповідності Конституції України. І в разі виявлення такої невідповідності згідно зі статтею 7 КАС України застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Це важливий момент, який також означає, що в конкретний період існування правовідносин у певний період часу суддя прийняв законне рішення. Тому вимоги щодо перегляду всіх спорів, що регулювалися законодавчим або нормативним актом, який згодом визнано неконституційним, дестабілізуватиме порядок і зрештою спрацює проти інтересів особи і суспільства. Щодо юридичної визначеності, колегія суддів зазначає таке. Юридична визначеність не є надто формалізованою. Вона, за визначенням Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія), може мати певну гнучкість, але у виключних випадках. Статтею 58 Конституції України, закріплено незворотність дії законів, окрім тих, які спрямовані на пом`якшення відповідальності особи, покращення її становища. Цей принцип за аналогією кримінального права у поєднанні з принципом верховенства права передбачає певні винятки, спираючись на обставини у конкретній справі. Крім принципу юридичної визначеності і законності, є також важливий принцип res judicata, тобто остаточності судових рішень, який вимагає їх виконання і не дозволяє переглядати знову. За загальним правилом, відповідно до принципів юридичної визначеності і res judicata, якщо Суд визнає зміни, запроваджені законодавцем, неконституційними, то суди не можуть поширювати дію цього рішення на правовідносини, які були актуальними за інших умов та іншого правового регулювання. Суди не можуть переглядати вже виконані рішення, адже принцип res judicata це забороняє. Отже, принцип верховенства права та принцип res judicata виключає ретроактивність. Колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» та від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v.UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року). Крім того, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 711/6019/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 825/506/18 та від 23 липня 2020 року у справі №703/4523/16-а. Решта обставин та доводів апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, не спростовують викладених висновків і на законність судового рішення не впливають. За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 червня 2021 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.