Ухвала КЦС ВС № 756/12830/14-ц

Ухвала 15 липня 2021 року м. Київ справа 756/12830/14 провадження № 61-10857ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду від 06 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року позов Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 04 лютого 2008 року № 11293318000 у сумі 287 669,44 доларів США та заборгованість із сплати пені у сумі 949 276,39 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто З ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором від 04 лютого 2008 року у розмірі 147 027,05 доларів США, з яких: кредитна заборгованість - 92 976, 98 доларів США, заборгованість зі плати процентів за користування кредитом - 25 727,66 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін - 22 322,41 долари США. У задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 949 276,39 грн відмовлено. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду, повний текст якої складено 28 травня 2021 року, згідно із супровідним листом, було направлено на електронну пошту заявника лише 31 травня 2021 року. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). Ураховуючи наведене, причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником є поважними, підтверджені належними доказами, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження поновленню. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга заявника не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, він не зазначив виключних випадків, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню. Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, зазначивши у касаційній скарзі конкретний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК на підставі якого (яких) подається касаційна скарга. Крім того, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору установленому порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив, що вона звільнена від сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІ групи, однак доказів на підтвердження зазначеного не надав. За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 7 308,00 грн або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055). Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 136, 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку задовольнити. Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 06 серпня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик