Ухвала КГС ВС № 907/574/20

УХВАЛА 12 липня 2021 року м. Київ Справа № 907/574/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Довжанин Ніни Іванівни на рішення Господарського суду Закарпатської області (суддя - Ремецькі О.Ф.) від 04.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий - Бонк Т.Б., судді - Бойко С.М., Якімець Г.Г.) від 20.05.2021 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Стан Надії Михайлівни до Фізичної особи-підприємця Довжанин Ніни Іванівни про стягнення 13 500,00 грн та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ФОП Стан Надія Михайлівна звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП Довжанин Ніни Іванівни про стягнення 13 500,00 грн на відшкодування фактично зроблених витрат, понесених у зв`язку з вчиненням дій в майнових інтересах ФОП Довжанин Н.І., та зобов`язання вивезти за власний рахунок майно, залишене нею в орендованому приміщенні згідно з актом опису майна від 01.02.2020 шляхом фактичного його одержання за актом приймання -передачі. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13 500,00 грн на відшкодування фактично зроблених витрат та 4 204,00 грн судового збору. Зобов`язано відповідача вивезти за власний рахунок майно, залишене нею в орендованому приміщенні згідно з актом опису майна від 01.02.2020 шляхом вчинення фактичного його одержання за актом приймання-передачі. 08.06.2021 Фізична особа-підприємець Довжанин Ніна Іванівна звернулася з касаційною скаргою на судові рішення, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 05.07.2021 на адресу суду від позивача надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких зазначає, що касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, оскільки предметом позову у цій справі є сума стягнення, яка є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому підставою касаційного оскарження є наявність випадків, зазначених у підпунктах "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яких касаційна скарга не містить. Верховний Суд заперечення до уваги не приймає, з огляду на предмет позову - наявність вимоги немайнового характеру, що виключає необхідність зазначення підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати: - норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; - обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При цьому, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає порушення судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах. У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1,3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1,2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Отже системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 цього Кодексу, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини 2 статті 287 цього Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями. Критеріями визначення подібності правовідносин в іншій аналогічній справі є: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19). Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі викладені лише фактичні обставини справи, які встановлені судами попередніх інстанцій та обставини, які були відхилені ними, із цитуванням норм статей 11, 509, 1158, 1160, 1191 Цивільного кодексу України. Посилаючись на порушення судом норм статті 236 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків, викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 915/720/18, скаржник не зазначає конкретні норми матеріального права, які неправильно застосовані судами, не наводить висновок щодо застосування норм права в оскаржуваному судовому рішенні та який саме висновок міститься у постанові Верховного Суд, а також не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. При цьому, у касаційній скарзі відсутні посилання на будь яку із передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав та їх відповідне правове обґрунтування, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Крім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановле них порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звіль нення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про су довий збір" № 3674-VI від 08.07.2011. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону України ''Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Фізична особа-підприємець Стан Надія Михайлівна звернулась з позовом, у якому заявлено майнову і немайнову вимоги, у 2020 році. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. Отже, відповідно до вимог касаційної скарги та ціни позову, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8 408,00 грн (200 % від ((13 500,00 грн х 1,5 :100% = 202,50 грн, проте не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 102,00 грн) + 2 102,00 грн (1 вимога немайнового характеру) = 4204,00 грн)). До касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Тому заявнику необхідно сплатити зазначену суму судового збору та надати суду оригінал відповідного платіжного доручення. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Керуючись нормами статей 174, 234, 288 пункту 5 частини 2, пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Довжанин Ніни Іванівни на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 907/574/20 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом, надавши суду: - уточнену редакцію касаційної скарги, в якій чітко зазначити неправильно застосовані/порушені судами попередніх інстанцій норми права з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи; - документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 408,00 грн.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова