Ухвала КГС ВС № 911/1068/20

УХВАЛА 15 березня 2021 року м. Київ Справа № 911/1068/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козуба Дмитра Васильовича на рішення Господарського суду Київської області (суддя - Ейвазова А.Р.) від 25.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Демидова А.М., судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.) від 01.02.2021 у справі за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до Фізичної особи-підприємця Козуба Дмитра Васильовича про 1 661 226,39 грн, та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Козуба Дмитра Васильовича до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про визнання незаконним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2020 первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову - відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 змінено рішення суду першої інстанції. Викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Первісний позов задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Козуба Дмитра Васильовича на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 551 448, 05 грн донарахованої вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/1068/20 залишено без змін. 18.02.2021 Фізична особа-підприємець Козуб Дмитро Васильович звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі № 911/1068/20. Скаржник просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову. Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з таких мотивів. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Таким чином, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції має містити: 1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається: - постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України); - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає порушення судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах. У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі скаржник: - цитує частину 2 статті 275 Господарського кодексу України, статтю 237 Цивільного кодексу України, пункт 84 частини 1 статті 1, частину 1 статті 4, пункт 1 частини 1 статті 58 та частини 1, 2 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", а також пункт 1.1.1. та пункт 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, підпункт 2.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, проте не наводить обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування цих норм матеріального права у спірних правовідносинах; - підставою касаційного оскарження визначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та посилається на постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/585/17, від 01.11.2019 у справі № 922/2992/18, від 18.02.2020 у справі № 911/2385/18, від 27.04.2020 у справі № 908/2359/18, а також просить врахувати постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/17955/17, проте чітко не зазначає конкретну норму матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосували чи порушили суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях; - зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 7, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що акт про порушення ПРРЕЕ не містить всіх вихідних даних, необхідних та достатніх для визначення обсягу і вартості недоврахованої електричної енергії, а також вважає, що жодного доказу споживання ним електричної енергії в період з 01.05.2016 по 27.03.2017 позивач до суду не надав, але не визначає підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України. Таке обґрунтування скарги не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Керуючись нормами статей 174, 234, пункту 5 частини 2 статті 290, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козуба Дмитра Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі № 911/1068/20 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій чітко зазначити неправильно застосовані/порушені судами попередніх інстанцій норми права з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова