Ухвала КГС ВС № 911/414/19

УХВАЛА 27 липня 2020 року м. Київ Справа № 911/414/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області (суддя Ярема В.А.) від 16.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Дикунська С.Я., судді - Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.) від 26.05.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до

1. Приватного акціонерного товариства "Київобленерго",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти" про визнання недійсним правочину купівлі-продажу, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 911/414/19, у задоволенні позову відмовлено. 01.07.2020 ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 911/414/19, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. 07.07.2020 касаційну скаргу зареєстровано та передано судді-доповідачу Кондратовій І.Д., визначеному в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України. У касаційній скарзі заявник: 1) викладає фактичні обставини справи, що встановлені судами попередніх інстанцій та обставини, що були відхилені ними; 2) стверджує, що суди порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з приводу застосування цих норм права, проте не зазначає, які саме норми неправильно застосовані судами і щодо застосування яких норм відсутній висновок Верховного Суду; 3) цитує положення статті 55 Конституції України, статті 2, частини 1 і 2 статті 8 , статті 22, частини 2 і 3 статті 66, частини 1, 2, 3 статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства"; підпункту 14 пункту 1 статті 1, підпункту 9 пункту 2 статті 64 Закону України "Про інститути спільного інвестування"; частину 2 статті 16, статті 19 Цивільного кодексу України; статті 20 Господарського кодексу України; частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України; окремі пункти статуту ПрАТ "Київобленерго"; окремі положення аудиторського висновку до звітності 2017 року ПрАТ "Київобленерго"; постанови Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 902/790/16, від 13.03.2018 у справі 914/881/17, від 09.10.2018 у справі № 923/415/17, від 09.10.2018 у справі № 923/415/17, від 20.02.2019 у справі № 910/8705/18; 4) цитує постанову Вищого господарського суду України від 23.07.2014 у справі № 910/22943/13, проте Верховний Суд зауважує, що неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у постановах Вищого господарського суду України, не передбачено частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як підстава касаційного оскарження судових рішень, оскільки згідно з частиною 4 статті 236 цього Кодексу, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені саме у постановах Верховного Суду. Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. 08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ (надалі - Закон від 15.01.2020 № 460 - ІХ), згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень та вимоги до змісту касаційної скарги. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Так, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних право-відносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у поста-нові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржувано-му судовому рішенні; - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Таким чином, у касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції мають зазначатися підстава (підстави) касаційного оскарження судових рішень, а саме: 1) насамперед, вказується, яка норма матеріального та процесуального права не-правильно застосована чи порушена судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 2) також має міститися посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається: - постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України); - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України). Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що касаційна скарга в частині обґрунтування підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку містить лише виклад фактичних обставин справи, що встановлені судами та обставини, що були відхилені ними; цитати нормативних актів та постанов Верховного Суду і Вищого господарського суду України; із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального прав за відсутності висновку Верховного Суду, проте не зазначає, які саме норми неправильно застосовані судами і щодо застосування яких норм відсутній висновок Верховного Суду, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень. Отже, у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), тобто касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, а тому залишається без руху відповідно статті 174, частини 2 статті 292 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Керуючись нормами статті 234, пункту 5 частини 2 статті 290, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 911/414/19 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова