Ухвала КГС ВС № 640/3023/19

УХВАЛА 18 травня 2021 року м. Київ Справа № 640/3023/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий -Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Майданевич А.Г.) від 12.04.2021 у справі за позовом Юридичної особи - резидента Республіки Кіпр CNT HOLDSNGS (CYPRUS) LIMITED до 1) Міністерства юстиції України, 2) Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Бондарук Юлії Олександрівни, 3) Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Дубовик Жанни Олександрівни, 4) Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Макарова Олега В`ячеславовича, 5) Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Лариси Михайлівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельмар" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1) ) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) Товариство з обмеженою відповідальність "Н-ДЕНТ-ГРУП" про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії, ВСТАНОВИВ: Юридична особа-резидент Республіки Кіпр Компанія "CNT HOLDINGS (CYPRUS) LIMITED" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2997/5 від 18.09.2018 про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; - визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію № 10749980021065198 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якою на виконання наказу Міністерства юстиції України № 2997/5 від 18.09.2018 скасована реєстраційна дія у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10701070003054082 від 19.11.2014; - актуалізувати послідуючі дані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом поновлення відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ "Едельмар" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13, податковий номер 39239180) в частині відомостей щодо учасників товариства, керівника та місцезнаходження товариства, а саме: - поновити запис про учасника товариства: юридичну особу "СІ.ЕН.ТІ Холдінгз (Кіпр) Лімітед" компанії, що утворена та зареєстрована на Кіпрі 17.04.2013 за реєстраційним номером НЕ 321556, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: Спіру Кіпраіну 61, Ес Кей Хаус, 4003, Лімасол, 3035, Кіпр , якому належить 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельмар"; - поновити запис про керівника ТОВ "Едельмар" ОСОБА_1 ; - поновити запис про місцезнаходження ТОВ "Едельмар": 01301, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10; - визнати протиправними та скасувати наступні реєстраційні дії, які вчинені по відношенню до ТОВ "ЕДЕЛЬМАР" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13, податковий номер 39239180) після реєстраційної дії № 10749980021065198, а саме: - № 10741050037065198 від 19.09.2018; - № 10741070038065198 від 19.09.2018; - № 10741050039065198 від 20.09.2018; - № 10741070040065198 від 20.09.2018; - № 10741070048065198 від 27.06.2019; - № 10741070049065198 від 03.07.2019; - № 10741070050065198 від 03.07.2019; - № 10741050051065198 від 24.10.2019; - № 10741070052065198 від 20.12.2019. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю. 12.04.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. 05.05.2021 Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі. В касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження, в обґрунтування якого посилається на частину 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримав 14.04.2021. Верховний Суд, розглянувши вказане клопотання, залишає його без розгляду, оскільки Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою 05.05.2021 (перший робочий день після закінчення вихідних та неробочих) в межах строку, передбаченого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з таких мотивів. 1) Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Таким чином, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції має містити: 1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається: - постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України); - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах. У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, в порушення вимог процесуального закону скаржник не вказав норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, а також не навів сам висновок і змістовно не обґрунтував необхідність відступлення від нього, що не відповідає вимогам встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 цього Кодексу. 2) Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011. Позивач звернувся в суд з позовом у 2019 році з 15 вимогами немайнового характеру. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Отже, скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 57 630,00 грн (200 % х ( 15 х 1921,00 грн = 28 815,00 грн). До касаційної скарги скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга також підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України для надання строку на усунення встановлених недоліків в частині сплати судового збору. Крім того, статтею 291 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Скаржник до касаційної скарги не додав доказів надсилання копії касаційної скарги учасникам справи. У зв`язку з цим скаржнику потрібно надати Верховному Суду докази надсилання копії касаційної скарги та учочненої касаційної скарги з додатками, листом з описом вкладення. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 640/3023/19 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, а також навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього (пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України); - подати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 57 630,00 грн; - подати до суду докази надсилання учасникам справи копії касаційної скарги та копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи, листом з описом вкладення.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий І. Кондратова