Постанова 4803 № 212/1167/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5662/21 Справа № 212/1167/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Кислиця І.В. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 квітня 2021 року, - ВСТАНОВИВ : У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Меланчук І.В. звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на теперішній час Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»(далі АТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є батьком ОСОБА_3 , який під час виконання своїх трудових обов`язків прохідника дільниці №9 Шахтобудівельного управління шахти «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком» правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходячись у камері опрокидувача шахти ім. 50-річчя газети «Правда» шахти Родіна, гор. 1390м, внаслідок нещасного випадку - загинув. Відповідно до Акту форми Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00 годині 30 хвилин причинами нещасного випадку є механічна асфікція, яка розвинулась внаслідок позамежного стискання тулубу між масивними тупими предметами та подальшого обмеження фізіологічної рухливості органів черевної порожнини і грудної клітини, внаслідок чого ОСОБА_3 загинув. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці для сина, що в подальшому призвело нещасного випадку на виробництві та передчасної смерті сина, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні моральні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв`язків між позивачем та покійним сином. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 454 000,00 гривень, яку просив стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави України судовий збір в розмірі 2 000 гривень. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 , який діє від імені позивача ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки, просить збільшити його розмір до 454 000,00 гривень, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та істотність немайнових втрат позивача як матері, що втратила сина, визначений розмір не відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості. Судом не враховано значного ступеня вини відповідача у настанні нещасного випадку, віку загиблого сина позивача, тієї обставини, що шкоду спричинено внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якого являвся відповідач, а також ретельно не взято до уваги характер та безстроковість спричиненої шкоди. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. В зазначеній постанові, вказано, що у справах про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України, критеріїв, і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» - Колесніченко І.В., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08 лютого 1985 року (а.с. 22). Згідно розділу 3 Акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 10 грудня 2006 року, нещасний випадок стався за таких обставин: згідно письмового наряду, виданого в.о. заступника начальника дільниці №9 Стеганцовим Ю.Д. через гірничого майстра ОСОБА_4., ланка прохідників, у складі якої був ОСОБА_3 , повинна була виконувати роботи з очищення вибоїв від гірничої маси, транспортування її на оприкидувач та її розвантаження. Спустившись у шахту, син позивача разом з гірничим майстром ОСОБА_4 , прохідниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли у скиповий руддвір ш. «Правда» гор. 1390м з метою розвантаження вагонеток та завантаження їх породою. При виконанні цієї роботи ОСОБА_5 керував електровозом, ОСОБА_6 керував оприкидувачем, ОСОБА_3 виконував роль супроводжуючого. Закінчивши розвантаження останнього вагону, ОСОБА_6 дав команду на рух складу, гірничий майстер ОСОБА_4 в цей час знаходився на робочому місці перекидальника. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 разом зі складом почали рух до скипового руддвору ш. «Родіна» для проведення робіт з очищення вибою від породи. При цьому, гірничий майстер, побачивши, що остання вагонетка порожня, залишився у роторі опрокидувача, наздогнав склад на головному квершлазі і надав команду ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повернутися у скиповий руддвір шахти «Правда» за вагонеткою, а сам попрямував до забію головного квершлагу гор. 1390м. Склад, яким керував ОСОБА_7 у супроводі ОСОБА_3 , повернувся у скіповий руддвір ш. «Правда» і, виїхавши до роз`єднувача контактного дроту, зупинився. За свідченням ОСОБА_5 , вони повинні були виштовхати пусту вагонетку з опрокидувача на північну сторону камери опрокидувача на відстань більше 5 метрів і там провести її зчеплення зі складом. Однак, перекидальника на робочому місці не було та. ОСОБА_5 , без команди перекидальника, подав склад у напрямку опрокидувача та, почувши крик, зупинив його. Підійшовши до опрокидувача він побачив ОСОБА_3 , який був затиснутий між вагонеткою та ротором оприкидувача. Для того, що висвободити тіло ОСОБА_3 , ОСОБА_5 від`їхав від оприкидувача і почав звати на допомогу. Гірничий майстер ОСОБА_4 , прийшовши на крик ОСОБА_5 , одразу повідомив про подію диспетчера ш. «Родіна». Диспетчер визвав Криворізький воєнізований гірничорятувальний загін та направив на місце події фельдшера підземного медпункту. О 01 год. 38 хв. помічник командира оперативного взводу з ОМС ОСОБА_10 констатував біологічну смерть ОСОБА_3 . Так, комісією зі спеціального розслідування було встановлено, що, ймовірно, смертельні травми сина позивача сталися під час розвантаження 5-ї (останньої) вагонетки, внаслідок розчеплення її від складу, адже після виїзду складу ця вагонетка залишилась у роторі опрокидувача. При цьому, машиніст електровозу ОСОБА_5 подав склад у опрокидувач без команди на те перекидувальника, при знаходженні ОСОБА_3 у небезпечній зоні руху, у зв`язку з чим причиною смерті ОСОБА_3 стала механічна асфікція, яка розвинулась внаслідок позамежного стискання тулубу між масивними тупими предметами та подальшого обмеження фізіологічної рухливості органів черевної порожнини і грудної клітини. В п. 7 Акту форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 11 грудня 2006 року причинами нещасного випадку є порушення трудової і виробничої дисципліни. Згідно п.10 Акту Форми Н-1, нещасний випадок, в результаті якого загинув син позивача, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників відповідача, а саме: ОСОБА_5 - прохідника дільниці №9, який порушив п.3.19.3 «Інструкції з охорони праці для машиніста електровозу», «Проекту організації робіт на проходку скипового руддвора ш. «Родіна» гор. 1390м (західна сторона)» ОСОБА_4 - гірничого майстра дільниці №9, який порушив ст. 14 Закону України «Про охорону праці» п.8.22.11 СУОП у Криворізькому залізорудному комбінаті, п.4.1 «Посадової інструкції гірничого майстра підземної дільниці Шахтобудівельного управління. ОСОБА_8 - в.о. начальника дільниці №9, який порушив п.8.21.2 СУОП у Криворізькому залізорудному комбінаті, п.2.28.10 «Посадової інструкції начальника дільниці Шахтобудівельного управління». ОСОБА_9 -начальника проходки ш. «Родіна», який порушив ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п.8.20.1.1. СУОП у Криворізькому залізорудному комбінаті, п.2.36.16 «Посадової інструкції начальника проходки шахти». Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 17 липня 2006 року, актовий запис № 1396, ОСОБА_3 помер у віці 24 років (а.с.19). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 1167, 1168 ЦК України і виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку із смертю сина. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для відшкодування ПАТ «Кривбасзалізрудком» моральної шкоди ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю сина, який загинув в результаті нещасного випадку на виробництві. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. З аналізу змісту ст. 1167 ЦК України вбачається, що підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина останнього. Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Вказані підстави відповідальності АТ «Кривбасзалізрудком» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_3 , судом першої інстанції встановлені в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Актом форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 11 грудня 2006 року, в п. 9 якого зазначено, що смерть ОСОБА_3 наступила від механічної асфіксії, яка розвинулась внаслідок позамежного стискання тулубу між масивними тупими предметами та подальшого обмеження фізіологічної рухливості органів черевної порожнини і грудної клітини . (а.с. 14). Факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач - ОСОБА_1 у зв`язку із втратою сина, переживає душевні та психологічні страждання, позбавлена блага відчувати його любов та турботу, отримувати від нього підтримку, допомогу та захист, блага щирого, без заздрості, спілкування з рідною людиною, життєвий зв`язок матері з сином втрачено назавжди. У зв`язку з тим, що позивач перебувала із своїм сином в тісних сімейних стосунках, втрата для неї є невідновною та неосяжною. Зокрема, син позивача був дуже емоційною та життєрадісною людиною, мав плани на майбутнє щодо створення сім`ї та народження дітей. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу. Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн., суд виходив того, що сам факт загибелі ОСОБА_3 беззаперечно свідчить про те, що його батько відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Батько втратив близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 200 000,00 грн. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, яка втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ «Кривбасзалізрудком» і збільшити його з 200 000 гривень до 280 000 гривень. Посилання представника позивача, як приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням вимушених змін у життєвих стосунках позивача, яка втратила сина, наслідки отриманого позивачем душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди слід змінити та збільшити з 227 000 грн. до 280 000 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у даній ситуації. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2000 грн. до 2800 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. У зв`язку з чим, з відповідача АТ «Кривбасзалізрудком»» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 4 200 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (2800 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 200 000 гривень до 280 000 (двісті вісімдесят тисяч) гривень . Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 2000 грн. до 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивача на користь держави судовий збір у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 13 липня 2021 року. Головуючий: Судді: