Постанова 4807 № 336/2037/15-ц

Дата документу 13.07.2021 Справа № 336/2037/15-ц П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 336/2037/15-ц Провадження № 22-ц/807/2083/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 лютого 2021 року в складі судді Кіяшко В.О. у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : В березні 2015 року АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 27.12.2007 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 490053747. Відповідно до умов вищевказаного Договору, Позивач зобов`язується надати Позичальникові кредит у сумі 10 974,85 дол. США. Відповідно до умов Договору, Позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику ОСОБА_2 , кредит у сумі 10 974,85 дол. США, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_2 . ЗАТ «Альфа-Банк» 19.08.2009 було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» в Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк». В порушення умов Договору, позичальник ОСОБА_2 , свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 17.02.2015 року має прострочену заборгованість за кредитом - 5 037,37дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 132 778,60 грн., за відсотками - 257,88 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 6 797,39 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості. На 17.02.2015 розмір неустойки становить: пеня - 425, 20 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 11207,72 грн. В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника, яким є ОСОБА_2 , що випливають з Основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 27.12.2007 року Позивач та ОСОБА_1 , уклали Договір Поруки №490053747-П, відповідно до умов якого Відповідач як поручитель поручається за виконання Позичальником обов`язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. У зв`язку з наявністю невиконаних зобов`язань за вказаним кредитним договором, позивач просить стягнути з поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та сплачений судовий збір. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 лютого 2021 року, повний текст якого складено 15 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що Банк в односторонньому порядку змінив проценту ставку за договором, відтак порука є припиненою в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України. Однак відсутність підстав для припинення поруки підтверджується зокрема постановою Касаційного цивільного суду від 14.01.2021 у справі № 761/29268/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа Банк», 3-тя особа ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою. Вказаною постановою встановлено дійсність договору поруки. 19.05.2009 між ЗАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та поручителем ОСОБА_1 було укладено доповнення №1 до Кредитного договору № 490053747 від 27.12.2007, за умовами якого сторони погодили строк повернення кредиту 27 грудня 2017 року. Оскільки збільшення строку кредитування було погоджено з поручителем, шляхом оформлення змін до договору поруки, суд першої інстанції не врахував, що відсутні підстави для припинення договору поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України. При цьому заборгованість за кредитним договором була розрахована за ставкою 16,5 % на які поручитель надавала згоду і від відповідальності за несплату якої не звільняється. Відтермінування (перенесення) певних періодів зі сплати відсотків призвело до збільшення періоду, за який нараховувались проценти, що не доводить та не підтверджує збільшення обсягу зобов`язань поручителя, що мало б наслідком припинення поруки. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Литвинця Ю.В. у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що у справі № 761/29268/18 за позовом ОСОБА_1 позивачка просила суд визнати поруку припиненою, проте підстави позову у вказаній справі та обставини, що були встановлені судовим рішенням у даній справі є різними. До позовної заяви Банком надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого відсоткова ставка з 01.09.2008 змінилась і склала 16,5% річних. З позовом про стягнення заборгованості банк звернувся лише у лютому 2015 року. За 9 років підвищення процентної ставки грошовому виразі складає 893,77 доларів США на яку поручитель згоди не давав. Підписання додаткової угоди, якою змінено строк виконання основного зобов`язання 19.05.2009 після підвищення розміру процентної ставки не свідчить про надання нею згоди на таке підвищення. Як зазначав представник відповідача порука є одним з видів зобов`язання та була припинена в силу закону з підстав встановлених судом (збільшення обсягу зобов`язання без згоди поручителя), за вказаних обставин підписання після цього відповідачем додаткової угоди до договору, зобов`язання за яким припинено не тягне за собою жодних правових наслідків і не відновлює дію поруки. В судове засідання представник позивача адвокат Ременюк Т.О. не з`явилась, направила заяву про розгляд справи за її відсутності з підстав перебування у відрядженні, наполягала на задоволенні апеляційної скарги, з підстав викладених в ній. Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Литвинець Ю.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обгрунтованим. Третя особа ОСОБА_4 повідомлявся про час та місце розгляду справи, шляхом направлення судової повістки за адресою зареєстрованого місця проживання, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу чи заяв про відкладення судового засідання не направляв. Ураховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Литвинець Ю.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 27 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа - Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа - Банк» та позичальником ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 490053747, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 10 974,85 доларів США з метою придбання транспортного засобу автомобіля Chery, Amulet A15, 2007 р.в. за ставкою 14,50 % річних та терміном погашення до 27.12.2013 року. Пунктом 2.8. Кредитного договору від 27.12.2007 передбачено, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його використання здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до договору). Відповідно до п. 3 та п. 6 умов Договору, позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту. 19.05.2009 року між ЗАТ «Альфа - Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_2 було укладено доповнення № 1 до кредитного договору № 490053747 від 27.12.2007 року, за умовами якого сторони дійшли згоди про зміну п. 2.3 Розділу №1 Кредитного договору та визначили дату остаточного повернення кредиту 27.12.2017 року. Сторонами договору також було погоджено викласти Додаток №1 до Кредитного договору в новій редакції, наведеній в Додатку №1 до цього договору про внесення змін і доповнень. ( т.1 а.с.6). На виконання Договору про внесення змін і доповнень № 1 до Кредитного договору № 490053747 від 27.12.2007 було складено та підписано сторонами нову редакцію Додатку № 1 «Графік погашення заборгованості» платежі за яким розраховані до 27.12.2017 ( т.1 а.с. 13-14). Для забезпечення виконання позичальником вказаного кредитного договору, 27.12.2007 між ЗАТ «Альфа - Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа - Банк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 490053747 - П, згідно умов якого позивачка, як поручитель, зобов`язалась перед банком відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 його боргових зобов`язань перед кредитором в повному обсязі ( т.1 а.с.18-19). Пунктом 5.4 договору Поруки визначено, що у разі збільшення обсягу відповідальності Боржника за Основним договором передбачена цим Договором порука діє тільки у випадку, якщо Поручитель надасть свою згоду на таке збільшення. 19.05.2009 між поручителем ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є ПАТ «Альфа - Банк», було укладено Договір про внесення змін і доповнень № 1 до Договору поруки № 490053747-П від 27.12.2007, за умовами якого сторони домовились змінити п. 2.1 Договору та викласти його в наступній редакції: «2.1. У відповідності з цим Договором Поручитель поручається за виконання Боржником наступних обов`язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: а) обов`язок повертати Банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені Основним договором та додатком №1 до Основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше «27» грудня 2017 року. б) обов`язок щомісяця сплачувати Банку проценти за користування Кредитом у терміни, визначені Основним договором та додатком №1 до Основного договору. в) обов`язок у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 (десяти) днів з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із Основного договору; г) обов`язок сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань за Основним договором. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (в редакції від 12.04.2008, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання. Для застосування цієї норми достатньо встановити такі зміни в основному зобов`язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання). Отже, порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя. До таких висновків дійшла об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі 569/11865/16-ц (провадження № 61-18995сво18). Крім того, у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни. Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем загальна заборгованість за кредитним договором № 490053747 від 27.12.2007 станом на 17.02.2015 складає 5720,45 дол. США. Відсоткова ставка за кредитом 14,50 %, відсоткова ставка з 01.09.2008 складає 16,50 %. Збільшення відповідачем відсоткової ставки за користування кредитними коштами також підтверджується Додатком № 1 «Графік погашення заборгованості» в редакції після 19.05.2009, платежі за яким розраховані до 27.12.2017 ( т.1 а.с. 13-14). Вказаний Графік погашення заборгованості не містить даних щодо відсоткової ставки за якою розраховано суми у щомісячних платежах, проте за вказаним графіком платежі від 27.09.2008 містять збільшений розмір відсотків та зменшений, порівняно з ним, розмір тіла кредиту. З досліджених матеріалів вбачається, що позивач АТ «Альфа-Банк» в односторонньому порядку з 01.09.2008 збільшило відсоткову ставку за кредитним договором з 14,50% на 16,50% річних, чим збільшило обсяг відповідальності боржника ОСОБА_2 за Основним договором без отримання на це згоди поручителя ОСОБА_1 . Водночас, таке збільшення відсоткової ставки (відповідальності позичальника) є неочевидним та приховано у Додатку № 1 яким є «Графік погашення заборгованості», оскільки останній не містить вказівки на реальну відсоткову ставку за якою розраховані місячні платежі та інформація про збільшення не міститься у Договорі про внесення змін і доповнень № 1 від 19.05.2009 до Договору поруки № 490053747- П від 27.12.2007. Ураховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги і приходить до висновку про те, що укладення між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» Договору про внесення змін і доповнень № 1 від 19.05.2009 до Договору поруки № 490053747- П від 27.12.2007, не свідчить про згоду поручителя зі зміненою відсотковою ставкою у 16,50 % річних чи поінформованість поручителя про такі зміни обсягу відповідальності. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції про те, що вказані дії позивача є зміною зобов`язання без згоди поручителя та несе правові наслідки припинення поруки. Твердження апеляційної скарги про те, що дійсність поруки підтверджена постановою КЦС ВС від 14.01.2021 у справі № 761/29268/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання поруки припиненою, не впливає на висновки колегії суддів виходячи з наступного. Так, в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою. Позовні вимоги ОСОБА_1 в названій справі були обґрунтовані тим, що банк, звернувся до суду в лютому 2015 року з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490053747 від 27.12.2007 року, а не в шестимісячний строк після дати остаточного погашення кредиту (27.12.2017 року), крім того, позичальник та поручитель не отримували від банку вимогу про дострокове повернення кредиту. Тому, позивачка вважала, що в силу положень ст. 559 ЦК України, банком було пропущено шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов`язання пред`явлення вимоги до поручителя, отже договір поруки № 490053747 - П, укладений 27.12.2007 року між нею та ПАТ «Альфа-Банк» в частині сплати чергових платежів з 27.12.2007 року по 27.08.2014 року і з 27.02.2015 року по 27.12.2017 року необхідно визнати недійсним. Тобто, при розгляді справи № 761/29268/18, в тому числі і Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду, не досліджувались обставини, щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом та не надавалась оцінка доводам щодо збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_1 як поручителя за кредитним договором. Інших належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містять. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 лютого 2021 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 липня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова