Постанова Донецький апеляційний суд № 234/3721/19

Єдиний унікальний номер 234/3721/19 Номер провадження 22-ц/804/1742/21 Єдиний унікальний номер 234/3721/19 Номер провадження 22-ц/804/1742/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді Мірути О.А., суддів: Тимченко О.О., Хейло Я.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 234/3721/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування моральної шкоди на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 березня 2021 року, ухваленого в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області, (суддя Сухоручко Ю.О.), В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 01 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Краматорського міського суду з позовом, в якому просить, враховуючи уточнення позовних вимог, стягнути солідарно зі ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «ГЛОБУС» моральну шкоду у розмірі 155 324 грн. В обґрунтування позову зазначає, що 07.02.2018 р., близько 18.00 год., в темний час доби, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Лівобережній (Кірова) у бік вул. Радгоспної у м. Краматорськ Донецької області, у районі магазину, розташованому по вул. Лівобережній (Кірова) № 210, скоїв наїзд на її чоловіка ОСОБА_3 , 1945 року народження, який в цей час перетинав проїжджу частину справа наліво відносно руху зазначеного автомобіля. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди її чоловік отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у Краматорський міській лікарні. Відомості про це були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. 17 серпня 2018 р. слідчім була винесена постанова про закриття кримінального провадження на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України у зв`язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України. В постанові було зазначено, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Лівобережній (Кірова) у бік вул. Радгоспної у м. Краматорськ Донецької області, у районі магазину, розташованому по вул. Лівобережній (Кірова) № 210, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , 1945 року народження, який внаслідок вказаної ДТП отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Причиною смерті ОСОБА_3 стала тупа травма голови та грудної клітини, яка супроводжувалась переломом кісток своду та основи черепу з тяжким забоєм головного мозку, перелом ребер, ускладненим розвитком набряку головного мозку та легенів. Виносячи постанову про закриття кримінального провадження відносно обставин ДТП, слідчий брав до уваги лише пояснення водія ОСОБА_2 та пасажира ОСОБА_4 , який їхав з ним в авто. Ніяких інших даних про обставини наїзду на її чоловіка немає. Завдання їй моральної шкоди полягає в самому факті смерті її чоловіка, якого вона дуже любила, з яким вони разом будували сім`ю, виховували дітей. Тепер вона відчуває постійний біль, запаморочення, неспокій і дискомфорт після смерті чоловіка, який став жертвою джерела підвищеної небезпеки, яким керував відповідач ОСОБА_2 . В неї часто проявляються емоційні спалахи, неврози, виникла дратівливість, збудливість, а тому, внаслідок заподіяння смерті чоловікові страждає не тільки вона, але й її близькі та знайомі люди. Її постійно непокоять неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатність в повній мірі зосередитись на основних питаннях життя. Після смерті чоловіка вона змушена постійно приймати ліки та препарати для покращення свого здоров`я, яке різко погіршилося внаслідок смерті чоловіка. Як вона, зараз, так і чоловік, при житті - пенсіонери. У неї незначна пенсія. Основні кошти на їх життя надавалися саме чоловіком, який постійно турбувався про їх сімейний бюджет, де ні де підробляв, був основним годувальником їх сім`ї. Після втрати чоловіка вона опинилася у дуже скрутному становищі та морально страждає. За її заявою «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «ГЛОБУС», виконуючи свої зобов`язання по полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК-7278536 від 13.09.2017 р., здійснило часткову виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту ЦВ-ЦВ-7711 в розмірі 44 676 грн. моральної шкоди та 13 770 грн. Загальна вартість відшкодування 58 446,00 грн. Просила стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду у сумі 155 324 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 26 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 155 324,00 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1921,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив, з того, що факт завдання моральної шкоди позивачці - дружині ОСОБА_3 доведено безпосередньо фактом спричинення смерті її чоловіка джерелом підвищеної небезпеки, що в силу дії п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України є підставою для відшкодування їй моральної шкоди незалежно від доведеності вини відповідача ОСОБА_2 . Вимушені зміни, що відбулися в житті позивачки у зв`язку з трагічною загибеллю чоловіка, є триваючими, їй завдано непоправну шкоду, оскільки дружина залишилася без чоловіка і це для неї є тривалим, тяжким душевним випробуванням. Крім того, позивач з 2005 р. знаходиться у диспансерному огляді у терапевта з діагнозом - ішемічна хвороба серця з гіпертензією церебральний атеросклероз, а з березня 2018 р., після сильного стресу, стан її здоров`я погіршився, що підтверджується випискою із медичної карти позивача ОСОБА_1 від 17.09.2019 р., наданою лікарем центру Первинної медико - санітарної допомоги №1 Краматорської міської ради Сакали Р.В. (а. с. 62) Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, а саме: характер правопорушення, відсутність вини відповідача ОСОБА_2 , недоведеність настання смерті ОСОБА_3 внаслідок непереборної сили або його неправомірних дій, характер та обсяг душевних страждань позивача, які викликані втратою чоловіка, невідворотність наслідків події, яка спричинила безсумнівні моральні страждання позивача, їх глибину і тривалість, характер стосунків позивача та померлого, довічність негативних наслідків та істотність вимушених змін у способі життя позивача ОСОБА_1 , пов`язаних із втратою чоловіка, виходячи із принципів розумності і справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 155 324 грн. Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди солідарно з відповідача ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», суд зазначив, що на момент дорожньо - транспортної події Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», правонаступником якого є відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», була страховиком, а відповідач ОСОБА_2 - страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7278536. Тобто, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», уклавши зі ОСОБА_2 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок, у межах страхової суми, відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Страхова компанія «Українська стразова група»» просив оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а судові витрати покласти на позивача. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що вважає зазначене рішення суду незаконним та необґрунтованим, вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідач звертає увагу на вимоги п. 27. 3 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вважає, що для правильного та всебічного розгляду кримінальної справи в частині цивільного позову, суду необхідно визначити повне коло осіб, які згідно ст. 27.3. Закону України «про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», мають право на отримання своєї частки моральної шкоди . 04.12.2018 року на адресу ПАТ «СК «УСГ» надійшли заяви від доньок позивачки, що перерахування їх часток у розмірі 1/3 на рахунок матері ОСОБА_1 , тому ПАТ «СК «УСГ» було прийнято рішення щодо виплати всієї суми страхового відшкодування у зв`язку зі смертю в розмірі 44 676,00 грн. на рахунок ОСОБА_5 , що відповідає вимогам ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою визначений ліміт відповідальності ПАТ «СК «УСГ» у розмірі 44 676,, 00 грн., а тому жодних інших сум страхового відшкодування із ПАТ «СК «УСГ», у зв`язку зі смертю особи з ПАТ «СК «УСГ» не може бути стягнуто. При визначенні розміру моральної шкоди, який має виплатити Страхова компанія, суд має керуватися нормою матеріального права спеціального закону, яким передбачена сума у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, а різницю стягнути з винуватця ДТП. На підставі викладеного, вважають своє зобов`язання перед позивачем ОСОБА_1 в розмірі 58 446,00 грн., щодо виплати страхового відшкодування, виконаним у повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини по справі, виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, та правильно витлумачив ці норми. Просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено, що 07.02.2018 р., приблизно о 18.00 год., в темний час доби, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Лівобережної (Кірова) у бік вул. Радгоспної у м. Краматорськ Донецької області, у районі магазину, розташованому по вул. Лівобережній (Кірова) № 210, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , 1945 року народження, який в цей час перетинав проїжджу частину справа наліво відносно руху зазначеного автомобіля. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у Краматорський міській лікарні, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 , видане Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а. с. 8). Відомості про це були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. 17.08.2018 р. слідчім відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління НП в Донецькій області Андрєєвим Є.О. була винесена постанова про закриття кримінального провадження на підставі ст.248 ч.1 п.2 КПК України у зв`язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України. Зазначена постанова не була оскаржена позивачем (а. с. 6-7). Як було встановлено під час досудового розслідування та зазначено у постанові про закриття кримінального провадження від 17.08.2018 р., в діях водія ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходились у причинному зв`язку з настанням дорожньо - транспортної події, не вбачається, проте встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON», власником якого є відповідач ОСОБА_6 , та який за наведених вище обставин несе цивільно-правову відповідальність перед позивачем за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Крім того, досудовим розслідуванням не встановлено та відповідачами не надано доказів, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок непереборної сили або його неправомірних дій. Поряд з тим, на момент дорожньо - транспортної події цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована страховиком Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», правонаступником якого є відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» згідно полісу № АК/7278536 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 43). Відповідно до зазначеного полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, встановлена 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну, - 100000 грн. 16.11.2018 р. позивач зверталась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, надала документи на підтвердження витрат на похованні та на встановлення надгробного пам`ятника, у зв`язку із чим, ТДВ «Глобус» їй було виплачене страхове відшкодування в розмірі 44 676 грн. моральної шкоди та 13770 грн., що не оспорюється представником відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» та підтверджується довідкою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (а. с. 12). Доньки померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали заяви від 28.11.2018 р., в яких просили по 1/3 моральної шкоди, що належать їм, перерахувати на користь їх матері ОСОБА_1 - позивачки по справі (а. с. 73-74). Таким чином, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 155 324 грн. , заявлена в межах страхового відшкодування, визначеного полісом № АК/7278536, за виключенням суми, виплаченої у добровільному порядку в розмірі 44676 грн. (200000 - 44676=155324). Позивачка ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.09.1970 р. та свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_4 від 21.05.1951 р. (а. с. 9), а тому відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка. Позивач з 2005 р. знаходиться на диспансерному огляді у терапевта з діагнозом - ішемічна хвороба серця з гіпертензією церебральний атеросклероз. Стан здоров`я погіршився з березня 2018 р. після сильного стресу, що підтверджується випискою із медичної карти позивача ОСОБА_1 від 17.09.2019 р., наданою лікарем центру Первинної медико - санітарної допомоги №1 Краматорської міської ради Сакали Р.В. (а. с. 62). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - не підлягає задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як вбачається ч. 3 цієї статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна вказаного позову складає 155 324, 00 грн., апеляційну скаргу суд розглядає без повідомлення учасників справи. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини. Позивач ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.09.1970 р. та свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_4 від 21.05.1951 р. (а. с. 9), а тому відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, яка наступила внаслідок наступних встановлених по справі обставин. 07.02.2018 р., приблизно о 18.00 год., в темний час доби, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Лівобережної (Кірова) у бік вул. Радгоспної у м. Краматорськ Донецької області, у районі магазину, розташованому по вул. Лівобережній (Кірова) № 210, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , 1945 року народження, який в цей час перетинав проїжджу частину справа наліво відносно руху зазначеного автомобіля. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у Краматорський міській лікарні, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 , видане Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а. с. 8). Як встановлено під час досудового розслідування та зазначено у постанові про закриття кримінального провадження від 17.08.2018 р., в діях водія ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходились у причинному зв`язку з настанням дорожньо - транспортної події, не вбачається, проте встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON», власником якого є відповідач ОСОБА_6 , який за наведених вище обставин несе цивільно-правову відповідальність перед позивачем за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Досудовим розслідуванням не встановлено та відповідачами не надано доказів, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок непереборної сили або його неправомірних дій. На момент дорожньо - транспортної події цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована страховиком Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», правонаступником якого є відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» згідно полісу № АК/7278536 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а с. 43). Відповідно полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, встановлена 200 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що позивач зверталась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, надала документи на підтвердження витрат на похованні та на встановлення надгробного пам`ятника, у зв`язку із чим, ТДВ «Глобус» їй було виплачене страхове відшкодування в розмірі 44 676 грн. моральної шкоди та 13770 грн., що не оспорюється представником відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» та підтверджується довідкою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус». (а. с. 12). Доньки померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали заяви від 28.11.2018 р., в яких просили по 1/3 моральної шкоди, що їм належать, перерахувати на користь їх матері ОСОБА_1 , що є позивачем по справі. (а .с. 73-74) Таким чином, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 155 324 грн. заявлена в межах страхового відшкодування відповідно до полісу (200000 - 44676=155324). Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди солідарно з відповідача ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні, що на момент дорожньо - транспортної події Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», правонаступником якого є відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», була страховиком, а відповідач ОСОБА_2 - страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7278536. На підставі пунктів 9.1 і 9.2 статті 9 Закону № 1961-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000 грн. на одного потерпілого. Таким чином, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», уклавши з ОСОБА_2 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. На підставі полісу № АК/7278536 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. (а. с. 43) укладеного між ОСОБА_9 та ТОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» цивільна відповідальність за забезпеченим транспортним засобом автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON», державний номер НОМЕР_1 перед третіми особами застрахована. Ліміт відповідальності згідно Полісу за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих становить 200 000 грн. Законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закон України № 1961-15 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з ст. 6 Закону № 1961-15 страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно з статтею 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Пунктом 9.4 статті 9 Закону встановлено, що страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. За змістом статті 22.1. Закону № 1961-15 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з статтею 23.1. цього Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Відповідно до статті 27 Закону № 1961-15 страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з положеннями п.27.3 статті 27 Закону, Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. З відповіді ТОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту ЦВ -ЦВ-7711 в розмірі 44 676, 00 грн. моральної шкоди та 13 770 грн. Загальна вартість відшкодування складає 58 446, грн.00 коп. (а.с.12). Оскільки ліміт відповідальності, встановлений Полісом за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих становить 200 000 грн., а відповідачем виплачено 44 676, 00 грн., вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 155 324 грн. є такою, що заявлена в межах страхового відшкодування відповідно до полісу. У відповідності до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Частиною третьою ст. 1193 ЦК України передбачено, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання. Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. У відповідності з вимогами ч.1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. Згідно вимог п. 27.2 - 27.4 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування: - шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку; - моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами; - витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Пунктом 27.5 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, вказала, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 155 324 грн. є такою, що заявлена в межах суми ліміту страхового відшкодування, встановленого Полісом, а володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що саме відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» повинен сплатити різницю суми, яка не перевищує ліміт, встановлений страховим Полісом в розмірі 155 324 грн. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Отже, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення моральної шкоди в розмірі 155 324 грн. з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група». З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати відповідача, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції не підлягають компенсації. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.