Постанова Волинський апеляційний суд № 161/12749/20

Справа № 161/12749/20 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/237/21 Категорія: 53 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Карпук А. К., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова Група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова Група» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська Страхова Група» (далі ПрАТ «СК «Українська Страхова Група») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 04 жовтня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої відповідач ОСОБА_1 , керуючи належним їй транспортним засобом марки «Мерседес» С200, д.н.з. НОМЕР_1 , заподіяла шкоди іншому транспортному засобу марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 . Позивач зазначав, що пошкоджений автомобіль був застрахований ним, як страховиком, на підставі договору добровільного страхування, і за цим договором він виплатив потерпілій особі 14 046 грн 35 коп. страхового відшкодування. Вказував, що на момент ДТП цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»), яка сплатила на його користь страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту у розмірі 6 932 грн 62 коп, залишок становить 7 113 грн 73 коп. Вважає, що цей залишок страхового відшкодування повинен бути відшкодований безпосередньо винуватцем ДТП, тобто відповідачем ОСОБА_1 . Ураховуючи наведене, позивач ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» просив суд стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 7 113 грн 73 коп. недоплаченого страхового відшкодування та понесені по справі судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2020 року у задоволенні позову ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ПрАТ «СК «Українська Страхова Група», покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 12 лютого 2021 року - дата складення повного судового рішення. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належним відповідачем за позовом про відшкодування матеріальної шкоди в межах страхового ліміту є саме ПрАТ «СК «ПЗУ», а не відповідач ОСОБА_1 , яка у встановленому порядку застрахувала свою відповідальність з лімітом відшкодування за завдану майнову шкоду у 100 000 грн, а тому вважав, що передбачені законом підстави для стягнення з неї на користь позивача залишку невиплаченого страховиком відповідача страхового відшкодування у розмірі 7 113 грн 73 коп. відсутні. Такий висновок суду є правильний. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 04 жовтня 2017 року о 12 год. 45 хв. в м. Луцьку по вул. Задворецькій, 1А, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz» С200, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, виїжджаючи зі сторони місця парковки, не переконалася, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернулася за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушила вимоги пункту 10.9. Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказані обставини встановлені постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 161/15480/17, якою відповідача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.15). Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність потерпілої сторони станом на день ДТП, була застрахована на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0301-00103/00019 у ПрАТ «СК «Українська Страхова Група». Страхова сума за даним договором становила 156 400 грн (а.с.23). Відповідно до виконаного на замовлення позивача звіту із визначення матеріального збитку завданого транспортному засобу марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , позивач ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» добровільно виплатив потерпілій особі ТзОВ «Віта Авто» страхове відшкодування у розмірі 14 046 грн 35 коп. (а.с.24). Крім того, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Мерседес» С200, д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ» відповідно до полісу від 19 серпня 2017 року № АМ/1747141, з лімітом відповідальності 100 000 (а.с. 55). ПрАТ «СК «ПЗУ» відшкодувало позивачу ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» страхове відшкодування у розмірі 6 932 грн 62 коп. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» свої вимоги обґрунтовував тим, що залишок страхового відшкодування у розмірі 7 113 грн 73 коп., що є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, повинен бути відшкодований безпосередньо винуватцем ДТП, тобто відповідачем ОСОБА_1 . У постанові від 04 липня 2018 року (пункти 68-74) у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, зазначивши, що ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 вказаного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. В матеріалах справи наявний розрахунок суми страхового відшкодування ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» з якого вбачається, що розмір матеріального збитку внаслідок ДТП визначений позивачем в розмірі 14 046 грн 35 коп. з врахування зносу деталей, що замінюються та як наслідок в такому ж розмірі і визначена сума страхового відшкодування (а.с.23). Отже, у ПрАТ «СК «ПЗУ» не було підстав для компенсації страхового відшкодування ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» у меншому розмірі. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази розрахунку розміру страхового відшкодування на підставі якого страхова компанія винуватця ДТП ОСОБА_1 ПрАТ «СК «ПЗУ» компенсувала страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивачу в розмірі 6 932 грн 62 коп. З урахуванням того, що ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» виплатило страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля (ТОВ «Віта-Авто»), виходячи з розміру вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в сумі 14 046 грн 35 коп. в межах страхового ліміту, а тому підстави для стягнення з винної особи ОСОБА_1 на користь позивача різниці між розміром страхового відшкодування виплаченого позивачем потерпілому та страховим відшкодуванням компенсованим позивачу ПрАТ «СК «ПЗУ» (страховик винуватця ДТП) відсутні. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ПрАТ «СК «Українська Страхова Група». Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позову ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Альфа-Банк» про те, що ухвалене судом рішення є незаконним і підлягає скасуванню через те, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що залишок недоплаченого страхового має відшкодовуватися безпосередньо винуватцем ДТП, тобто відповідачем ОСОБА_1 , є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції та правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Отже, наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм матеріального права, не спростовують правильних висновків суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не впливають на законність оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова Група» залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: