Постанова 4803 № 201/2356/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5733/20 Справа № 201/2356/19 Суддя у 1-й інстанції - ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2020 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И Л А: 26 лютого 2019 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просило, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача у відшкодування шкоди в порядку регресу, суму в розмірі 177239 грн. 71 коп. та судові витрати (а.с.3-5). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено (а.с.75-76). Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ СК Українська страхова група подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.86-88). Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2018р. між ПрАТ «СК «Українська страхова група» і ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-0402-18-00003, на підставі якого страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити на умовах договору страхову виплату. Предметом договору є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечить чинному законодавству, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем «Suzuki Vitara S», державний номер НОМЕР_1 , номер кузова, шасі НОМЕР_2 , а також відшкодування страхувальником шкоди, завданої майну третіх осіб застрахованим транспортним засобом (а.с.7-12). Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018р. встановлено, що 25.06.2018р. о 10 год. 35хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Тоуоtа», державний номер НОМЕР_3 , рухалась по вул. Січеславська Набережна, 12 у м. Дніпро, де не вибравши безпечну швидкість руху, не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем «Suzuki», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка зупинилась попереду в попутному напрямку (а.с.6). Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2018р., яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, отже ці обставини не підлягають доказуванню в силу вимог ч. 5 ст. 82 ЦПК України (а.с.6). 25.06.2018 ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.14). 27.06.2018 за результатами огляду ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» були визначені пошкодження, завдані автомобілю (а.с.15). 13.08.2018 Позивачем складений страховий акт № ССКА-5020, в якому зазначено розмір страхового відшкодування в сумі 277239 грн. 71 коп. та порядок виплати страхового відшкодування, а саме: першу частину платежу в розмірі 12398грн. 44коп. зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового відшкодування; другу частину страхового відшкодування в розмірі 264841грн.27коп. перерахувати одержувачу ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро» (а.с.18). Платіжним дорученням № 16799 від 14.08.2018 ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» фактично перерахувала ТОВ «Автотрейдінг Дніпро» грошові кошти в розмірі 264841грн. 27коп. (а.с.20). Як зазначає позивач в позовній заяві, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - відповідачки застрахована в ПрАТ «СК «Уніка» і ця страхова компанія 23.08.2018р. сплатила позивачу 100000 грн. в рахунок відшкодування шкоди. Разом з тим, після отримання 03.10.2019 відзиву відповідача (а.с.56), який фактично не визнав сплату ПрАТ «СК «Уніка» суми страхового відшкодування в розмірі 100000грн. (у відзиві зазначено, що сума повинна відшкодовуватися страховою компанією, у зв`язку з чим представник відповідачки просив замінити неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного ПрАТ «СК «Уніка»), позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ПрАТ «СК «Уніка» позивачу в рахунок страхового відшкодування коштів в розмірі 100000грн. Так само, позивачем не надана згода на заміну неналежного відповідача належним, незважаючи на те, що розгляд такого питання судом позивачу було запропоновано листом від 19.11.2019, який отримано 23.12.2019 (а.с. 58, 59) у зв`язку з чим, на підставі ст. 51 ЦПК України суд був позбавлений можливості самостійно замінити сторону відповідача. Як вбачається з наданих позивачем доказів, розмір страхового відшкодування згідно страхового акту від 13.08.2018 становить 277239 грн. 71коп., з яких ТОВ Автотрейдінг-Дніпро» сплачено лише 264841грн.27коп. (а.с.20), а 12398грн. 44 коп. зараховані в рахунок несплати частини страхового платежу (а.с.18). Враховуючи положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, мав право вимоги лише у межах фактичних витрат, тобто в розмірі 264841грн. 27 коп. Таким чином, позивач мав право звернутися до суду з вимогою щодо стягнення з відповідачки лише 264841грн. 27коп., фактично сплачених ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро», а не нарахованої суми страхового відшкодування в розмірі 277239 грн. 71коп. Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачки 177239грн. 71коп. (277239грн. 71коп. (сума страхового відшкодування) 100000грн. (непідтверджена доказами сума страхової виплати ПрАТ «СК «Уніка», яку не визнала відповідачка)), без урахування того, що кошти в розмірі 12398грн. 44коп. не зараховані в рахунок страхового відшкодування у зв`язку з несплатою частини страхового платежу (а.с.18 п. 15 страхового акту), а отже не можуть бути стягнуті з відповідачки, оскільки позивач фактично ці витрати не поніс. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем ані під час подачі позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України), ані після отримання відзиву на позов не надано належних та допустимих доказів виплати ПрАТ «СК «Уніка» суми страхового відшкодування в розмірі 100000 грн. (з урахуванням того, що відповідачка заперечувала проти проведення такої виплати), а також враховуючи с, що ума розрахованого страхового відшкодування не співпадає із фактично виплаченою сумою (заявлена сума відшкодування 277239грн. 71коп., а фактично виплачена 264841грн. 27коп.) і позивачем без належних доказів фактично виконаних ремонтних робіт сплачена сума ПДВ в розмірі 46206грн. 62грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду. Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно із ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто право вимоги до особи, винної в заподіянні шкоди страхувальнику, переходить до страховика в межах фактичних витрат. (Постанова Верховного Суду від 21 серпня 2019 року № 61-19113св18). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальних збитків, завданих власнику пошкодженого автомобіля Сузукі, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з визначенням вартості відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу, з огляду на те, що обов`язковим для вимоги страховика до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати, є визначення фактичного розміру шкоди, а страхова виплата за договором майнового страхування не може перевищувати розміру реальних збитків. Доводи позивача про те, що у виниклих між сторонами правовідносинах позивач не повинен надавати докази проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля Сузукі, реєстраційний номер НОМЕР_4 , оскільки виплата має проводитися в межах різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, не заслуговують на увагу. Страхова виплата за договором майнового страхування не може перевищувати розміру реальних збитків, тобто особа, відповідальна за завдані збитки, не повинна відшкодовувати страховій компанії виплачену застрахованій особі суму страхового відшкодування, без підтвердження реальних збитків, завданих власнику пошкодженого автомобіля, з визначенням вартості його відновлювального ремонту. Суд першої інстанції вірно зазначив, а апелянт не спростував, що доказів фактичного здійснення ремонту автомобіля (акту прийому-передачі виконаних робіт, тощо) суду не надано і сума, яка визначена в рахунку-фактурі від 02.07.2018р., в повному обсязі не була перерахована позивачем на рахунок ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро», що підтверджується платіжним дорученням від 14.08.2018р., а тому відсутні підстави вважати, що здійснення ремонту автомобіля фактично відбулося. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 29 липня 2020 року. Судді: