Постанова 4855 № 320/5967/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5967/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кушнова А.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Хмарській К.І. за участю: позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Золотухіної Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій та рішень, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі по тексту - відповідач, НП України) в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2020 б/н): - визнати протиправним і скасувати наказ НП України від 19.06.2020 №643 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції; - поновити з 20.06.2020 підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки НП, у разі відсутності такої посади на момент поновлення на роботі призначити на іншу рівнозначну посаду в апараті центрального органу управління поліції відповідно до пункту 2 частини першої, частин другої, дев`ятої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію»; - стягнути з НП України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.06.2020 по день поновлення (призначення) на роботі включно; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в спеціальному званні, в якому він знаходився на день звільнення, та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу за один місяць; - визнати протиправним і скасувати наказ НП України від 19.06.2020 №643 о/с «По особовому складу» в частині встановлення стажу роботи в поліції та зобов`язати НП України перерахувати стаж служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 із зарахуванням періоду навчання з 25.09.1997 по 29.06.1999, станом на 19.06.2020 тривалістю 21 рік 10 місяців 7 днів, з унесенням відповідних змін до наказу НП України від 03.12.2015 №239 о/с, усіх облікових документів, пов`язаних з перерахунком стажу та особової справи; - стягнути з НП України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції у межах суми стягнення за один рік у розмірі 11 172,00 грн.; - допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті за один місяць; - стягнути з НП України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за незаконне звільнення на підставі протиправного наказу Національної поліції у розмірі 37320,89 грн.; - визнати протиправною бездіяльність НП України у період з 19.06.2020 по 03.07.2020 включно щодо затримки з вини НП повного розрахунку при звільненні підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції, відповідно до наказу Національної поліції України від 19.06.2020 №643 о/с «По особовому складу»; - стягнути з НП України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у період з 19.06.2020 по 03.07.2020 включно щодо повного розрахунку при звільненні у розмірі 11561,46 грн.; - на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язати НП України подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року значений позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 19.06.2020 №643 о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки з 19.06.2020 зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України з 20.06.2020. Стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20.06.2020 по 05.04.2021 у розмірі 221 284,50 грн., з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України з 20.06.2020. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 23 654,55 грн., з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , починаючи з 30.06.1999 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України, а з 07.11.2015 по 19.06.2020 проходив службу в Національній поліції України. Як встановлено з послужного списку ОСОБА_1 (особистий номер НОМЕР_1 ), починаючи з 10.06.2019 року, останній обіймав посаду заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки в Національній поліції України. Пунктом 1 наказу НП України від 12.03.2020 №202 «Про внесення змін до наказу Національної поліції України від 06 листопада 2015 року №1 (зі змінами) відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про Національну поліцію», та з метою запровадження нових форм, методів оперативно-службової діяльності поліції, удосконалення аналізу стану оперативної обстановки, виявлення ризиків і попередження кримінальних правопорушень, унесено до структури апарату Національної поліції, затвердженої наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №1 (зі змінами), такі зміни: 1) Пункт 31 викласти в наступній редакції: «

31. Управління оперативної підтримки (у складі патрульної поліції)»; 2) Доповнити новим пунктом 33 такого змісту: «

33. Департамент захисту інтересів суспільства і держави (у складі кримінальної поліції)» (том 1, а.с.118). У подальшому, наказом НП України від 17.04.2020 року №301 ДСК «Про затвердження Переліку змін у шатах Національної поліції» затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції. З переліку змін у штатах НП вбачається, що Департамент оперативної підтримки, який перебуває в структурі Патрульної поліції, реорганізується та скорочуються всі 96 посад. При цьому створюється у Патрульній поліції - Управління оперативної підтримки - 18 посад; у Кримінальній поліції - Департамент захисту інтересів суспільства і держави - 88 посад. Всього в апараті уведено 107 посад, скорочено - 97 (том 1, а.с.233- 239). 21.04.2020 року ОСОБА_1 оголошено попередження про наступне вивільнення, про ознайомлення з яким останній власноручно поставив підпис та дату (том 1, а.с.119). Відповідно до витягу з наказу НП України від 19.06.2020 року №643 о/с «По особовому складу» підполковника поліції ОСОБА_1 (0034667), заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки звільнено з 19 червня 2020 року зі служби в поліції за пунктом 4 (через скорочення штатів або проведення організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби поліції складає: 20 років 11 місяців 19 днів. Підставою для звільнення зазначено - наказ НП України від 17.04.2020 року №301 ДСК «Про затвердження Переліку змін у шатах Національної поліції» та попередження про наступне вивільнення підполковника поліції ОСОБА_1 від 21.04.2020 (том 2, а.с.163). 23.06.2020 року ОСОБА_1 отримав в Департаментів кадрового забезпечення НП України трудову книжку серії НОМЕР_2 , довідку для постановки на військовий облік, витяг з наказу Національної поліції від 19.06.2020 №643 о/с та обхідний листок, що підтверджується відповідною розпискою (том 1, а.с.164). Згідно з наявних у матеріалах справи роздруківок скріншотів SMS-повідомлень ОСОБА_1 щодо надходження сум на картковий рахунок, з позивачем на підставі вказаного наказу від 19.06.2020 №643 о/с був здійснений остаточний розрахунок при звільненні 03.07.2020 (том 1, а.с.157-163). Вважаючи протиправним оскаржувані дії та рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при звільненні позивача допустив порушення обов`язкових процедур, які передують звільненню поліцейського зі служби у зв`язку із скороченням штатів. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку спірним правовідносинам і переглядає судове рішення в частині задоволених позовних вимог, які оскаржує НП України, оскільки позивачем апеляційна скарга не подавалася. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII з відповідними змінами, чинними на час спірних правовідносин (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. За приписами частини першої статті 58 Закону №580-VIII призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII). Статтею 60 Закону №580-VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 62 Закону №580-VIII поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства. Згідно з абзацом 4 пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації. Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації регулює стаття 68 Закону №580-VIII. Положеннями частин 1-3 статті 68 Закону №580-VIII передбачено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Тобто, у випадку скорочення посад, внаслідок здійснення реорганізації на підставі відповідного наказу, поліцейський повинен бути персонально письмово попереджений про його можливе наступне звільнення за два місяці до такого звільнення. Водночас він може бути призначений за його згодою на іншу посаду і лише у випадку не призначення на іншу посаду поліцейський, посада якого скорочена, після закінчення двомісячного строку з дня відповідного попередження, підлягає звільненню зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Оскільки статтею 68 Закону №580-VIII врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, однак в Законі відсутні спеціальні положення, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, тому в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення КЗпП України. Наведені норми спеціального закону доповнюються положеннями законодавства про працю, яке регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності. Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.10.2019 у справі №814/887/17. Так, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Таким чином, попередження про можливе звільнення має бути оголошене одночасно із запропонуванням відповідних вакантних посад, оскільки лише у такий спосіб можливо забезпечити право особи щодо вільного вибору посади, прийняття рішення про подальше проходження служби в органах Національної поліції та дотримання встановленого статтею 68 Закону №580-VIII строку попередження. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься у постанові від 31.01.2019 у справі №820/4077/17, в разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що до структури апарату НП, наказом НП України від 12.03.2020 №202 «Про внесення змін до наказу Національної поліції України від 06 листопада 2015 року №1 (зі змінами) відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про Національну поліцію», внесені зміни, якими передбачено створення Департаменту захисту інтересів суспільства і держави (у складі Кримінальної поліції) та Управління оперативної підтримки (у складі Патрульної поліції) замість Департаменту оперативної підтримки. У подальшому, наказом НП України від 17.04.2020 №301 ДСК «Про затвердження Переліку змін у шатах Національної поліції» Департамент оперативної підтримки реорганізовано та скорочено всі 96 посад в такому підрозділі, у тому числі і посаду заступника начальника 1-го відділу 3-го управління, яку обіймав позивач. Разом з тим, створено Департамент захисту інтересів суспільства і держави (88 посад) та Управління оперативної підтримки (18 посад). Всього в апараті уведено 107 посад, скорочено -

97. Відповідно до листа Департаменту кадрового забезпечення від 05.11.2020 №6797/12/1/2/03-2020 за рахунок штатної чисельності Департаменту оперативної підтримки утворено два структурні підрозділи (том 2, а.с.2-3). Тобто, відбулося перетворення одного підрозділу на два інших, згідно з наказом НП України від 12.03.2020 №202, при чому зі збільшенням штатної чисельності на 10 одиниць. Разом з тим, на виконання пункту 2 частини першої статті 65 та частини другої статті 68 Закону №580-VIII, відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків позивача, йому не могла бути запропонована робота в НП України за умови дійсного скорочення штату. 21.04.2020 року ОСОБА_1 оголошено попередження про наступне вивільнення, про ознайомлення з яким останній власноручно поставив підпис та дату. 21.05.2020, тобто через один місяць після попередження про можливе вивільнення, позивача ознайомлено з переліком вакантних посад по підрозділах апарату центрального органу управління НП України, станом 01.05.2020 (293 посади). Доказів відмови позивача від запропонованих посад та від бажання працювати в поліції до матеріалів справи відповідачем не надано, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в порушення вимог статі 68, пункту 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, НП України фактично звільнено ОСОБА_1 раніше, ніж передбачено нормами чинного законодавства, а саме: до спливу двох місяців після попередження про звільнення, оскільки попередження про наступне вивільнення було оголошено позивачу 21.04.2020 року, а звільнено позивача зі служби в поліції 19.06.2020 року. Викладене свідчить про те, що відповідач при звільненні позивача допустив порушення обов`язкових процедур, які передують звільненню поліцейського зі служби у зв`язку із скороченням штатів. Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції пояснення представника відповідача, надані останнім під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що звільнення позивача відбулося 19.06.2020 року, тобто раніше ніж після спливу двох місяців після попередження про звільнення, через те, що 19.06.2020 року було останнім робочім днем перед 21.06.2020 року. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що НП України не була позбавлена можливості реалізувати своє право щодо звільнення позивача після спливу двох місяців після попередження про звільнення, з урахуванням робочих днів, які припадають на дату, яка настає після двохмісячного строку після попередження позивача. Таким чином, оскаржуваний наказ НП України від 19.06.2020 № 643 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки, з 19.06.2020 зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої його було звільнено, або, у разі відсутності такої посади на момент поновлення на роботі, на рівнозначній посаді в НП України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №580-VIII, не врегульовано процедуру поновлення на посаді поліцейського в разі його незаконного звільнення. Отже, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача та уникнення декларативності судового рішення, суд застосовує до спірних правовідносин окремі положення КЗпП України. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Таким чином, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Вищенаведене відповідає сталій практиці Верховного Суду. Зокрема правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18 (провадження №11-217заі18), постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 27.06.2019 у справі №826/5732/16, від 26.07.2019 у справі №826/8797/15, від 09.10.2019 у справі №П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі №821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі №816/584/17, від 15.04.2020 у справі №826/5596/17, від 19.05.2020 у справі №9901/226/19. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач підлягає поновленню на службі в поліції на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки НП України. Щодо дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. В абзаці 3 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України» від 06.03.2008 №2 роз`яснено, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посади позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Відповідно до абзацу десятого підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді. Так, згідно з наказом НП України від 19.06.2020 №643 о/с «По особовому складу», який визнаний судом протиправним та скасований, ОСОБА_1 , з 19 червня 2020 року, звільнено зі служби в поліції. У свою чергу, некоректність визначення відповідачем в наказі дати звільнення «з 19 червня 2020 року», з урахуванням приписів частини третьої статті 77 Закону № 580-VІІІ про те, що день звільнення вважається останнім днем служби, оскільки в даному випадку використання прийменника «з» може створювати неоднозначне сприйняття дати звільнення особи. Приймаючи до уваги, що день звільнення вважається останнім днем служби, суд вважає, що днем звільнення позивача є 19 червня 2020 року. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді з дня, наступного за днем звільнення позивача зі служби в поліції, тобто з 20.06.2020 року. Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, ч.2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Як вказано у частинах першій та другій статті 94 Закону №580-VІІІ, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260). Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі, у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Пунктом 9 Розділу І Порядку №260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100). Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу II Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Абзацом 3 пункту 2 розділу II Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Пунктом 8 розділу IV Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 25.11.2020 у справі №160/2867/19, що Порядком №100 врегульовані загальні засади алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2, 8), тоді як Порядком №260 встановлено особливості обчислення грошового забезпечення для поліцейських. Тобто суди повинні застосовувати відповідні алгоритми, передбачені Порядком №100, залежно від кожного окремого випадку з обов`язковим урахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення поліцейським, визначеного Порядком №260. Таким чином, з урахуванням вказаних норм Порядку №260 та Порядку №100, висновків Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з НП України на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення, з 20.06.2020 по 05.04.2021 року, підлягають задоволенню у сумі 221 284,50 грн. з відрахуванням обов`язкових податків і зборів. Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 23654,55 грн. (763,05 грн. х 31) підлягає негайному виконанню. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національної поліції України - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 13.07.2021 року