Постанова 4855 № 640/12393/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12393/19 Суддя першої інстанції: Васильченко І.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Степанюка А.Г. та Чаку Є.В., при секретарі - Кузик О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И Л А : У липні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 03.05.2019 року № 859 в частині направлення для проходження стажування до Головного управління Національної поліції в Луганській та Донецькій областях поліцейського відділення № 1 взвода № 2 роти конвойної служби, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо проведення стажування ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.06.2019 р. № 1152 в частині включення ОСОБА_1 до поліцейських, які підлягають притягненню до дисциплінарної відповідальності та звільненню зі служби; - визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) дисциплінарної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо порушення службової дисципліни позивачем; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.06.2019 р. № 271 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського відділення № 1 взвода № 2 роти конвойної служби за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну Поліцію»; - поновити на службі на посаді поліцейського відділення № 1 взвода № 2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 з 14.06.2019 року; - стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14.06.2019 р. до дня поновлення на роботі. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 08 вересня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 32895, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого, позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її безпідставною, наголошує, що позивачем було написано рапорт на ім`я керівництва та повідомлено про причини неможливості виконання наказу, крім того,сам наказ про направлення на стажування є незаконним, адже позивач не належить до категорії осіб, які, в силу приписів Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2015 року № 1625 направляються на стажування. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що призначення стажування можливе виключно щодо трьох категорій співробітників поліції, а саме: працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі; працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України; інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду, втім, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач зарахований до кадрового резерву для просування по службі, вперше призначений на посади керівного складу Національної поліції України чи призначений на нову посаду, таким чином, підстави для призначення стажування позивача відсутні, що свідчить про протиправність наказу від 03.05.2019 року № 859 в частині направлення ОСОБА_1 для проходження стажування до ГУ НП в Луганській та Донецькій областях, невиконання якого стало підставою для прийняття наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, у зв`язку з чим відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 року по справі №826/4093/16 ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції на посаді поліцейського роти ДПС ГУ НП в Київській області. 03.01.2017 року ГУ НП в Київській області видано наказ № 4о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 поновлено на посаді поліцейського взводу № 5 роти забезпечення безпеки дорожнього руху ГУ НП в Київській області. Листом Національної поліції України від 26.01.2018 року № 1053/01/12-2918 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України», зокрема, запропоновано: - організувати проходження стажування, тривалістю не менше трьох місяців, працівникам поліції, на посадах в органах та підрозділах головних управлінь Національної поліції в Донецькій та Луганській областях (для міжрегіональних територіальних органів - на відповідних посадах у підрозділах цих органів в Донецькій та Луганській областях), відповідних до тих, які вони обіймають за основним місцем служби, згідно з вимогами Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом МВС від 24 грудня 2015 року №1625; - при направленні для проходження стажування, у першу чергу звернути увагу на наступні категорії осіб: поліцейських, які проходили службу в поліції та були звільнені зі служби в поліції за різними підставами, а в подальшому поновлені в судовому порядку чи прийняті на службу до поліції в установленому законом порядку; поліцейських, з числа колишніх працівників міліції та військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Управління державної охорони, Цивільної оборони України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту або інших працівників правоохоронних органів, які мали спеціальні звання, класні чини та які службу в поліції не проходили, та були прийняті на службу до поліції в установленому законом порядку; поліцейських, які були відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції або набули статусу відряджених до таких органів із залишенням на службі в поліції, не проходили атестування та в подальшому направлені для подальшого проходження служби в органах та підрозділах Національної поліції України. 03.05.2019 року ГУ НП в Київській області видано наказ № 859 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області», згідно якого направлено на стажування, на відповідні посади, у період із 07 травня по 04 серпня 2019 року (терміном 90 діб) за індивідуальним планом особовий склад ГУ НП в Київській області, зокрема позивача до ГУ НП в Луганській області. Наказом ГУ НП в Київській області від 10.05.2019 р. № 916 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за інформацією, викладеною у рапорті підполковника поліції Живчика О.В. щодо ймовірних порушень службової дисципліни окремих працівників. У висновку службового розслідування за інформацією, викладеною у рапорті начальника УКЗ ГУ НП в Київській області підполковника поліції Живчика О.В. , зокрема, встановлено: відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування вважати такими, що знайшли своє підтвердження; за порушення службової дисципліни, яке виявилось у порушенні вимог статті 3, пункту 1 статті 8, підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 18, статей 19 та 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2, 4 пункту 3 статті 1, пункту 1 статті 5 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, що виразилися у невиконанні наказу ГУ НП в Київській області від 03.05.2019 р. № 859 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області», у частині нездійсненні виїзду на стажування до Донецької та Луганської областей без поважних причин, поліцейського відділення №1 взводу №2 роти конвойної служби ГУ ПН в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції Згідно наказу ГУ НП в Київській області від 07.06.2019 р. № 1152 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» за порушення службової дисципліни, яке виявилось у порушенні вимог статті 3, пункту 1 статті 8, підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 18, статей 19 та 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2, 4 пункту 3 статті 1, пункту 1 статті 5 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, що виразилась у не виконанні наказу ГУ НП в Київській області від 03.05.2019 р. № 859 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області», у частині нездійсненні виїзду на стажування до Донецької та Луганської областей без поважних причин, поліцейського відділення взводу №2 роти конвойної служби ГУ ПН в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції. Наказом ГУ НП в Київській області від 14.06.2019 р. № 271о/с «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського відділення № 1 взвода № 2 роти конвойної служби за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну Поліцію». Не погоджуючись із діями відповідача та винесеним наказом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні відносини регулюються Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 р. №230 (далі - Інструкція №230) тощо. Згідно з частиною першою ст.3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.. 1 та 5 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до пункт 1.1 Розділу ІІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов`язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку. Пунктом 2.2 Розділу ІІІ вищевказаного Наказу передбачено, що професійний обов`язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки. Відповідно до п. 3.2 - 3.3 Розділу ІІІ, службова діяльність працівника органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до такого морального принципу як лояльність, що передбачає вірність державі, повагу і коректне ставлення до державних та громадських інститутів, державних службовців. Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання справа честі і обов`язку кожного працівника органів внутрішніх справ. Пунктом 4.1 Розділу ІІІ встановлено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов`язання, а саме: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності, виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи. Згідно ч. 3 пункту 7.8 працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім`я і честь, дискредитує органи внутрішніх справ. У разі вчинення протиправних діянь згідно з ч.1 ст.19 Закону №580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Згідно із частиною 2 ст. 19 вищевказаного Закону, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з п. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію» від 23.12.2015 року №901-VII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ. Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту (стаття 2 Дисциплінарного статуту). Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Порядок накладення дисциплінарного стягнення передбачений ст.14 Дисциплінарного статуту, яка визначає, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для проведення службового розслідування відносно позивача, стало порушення останнім службової дисципліни, що виявилось у невиконанні наказу від 03.05.2019 року № 859 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» в частині нездійснення виїзду на стажування до Донецької та Луганської областей без поважних причин. Вказаний наказ прийнято відповідно до вимог розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 24 грудня 2015 року №1625 та листа Національної поліції України від 26 січня 2018 року №1053/01/12-2918 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України», з метою закріплення та вдосконалення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих у результаті первинної підготовки. З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України (далі - поліція), що проходять службу (працюють) на посадах, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів, фахівців та робітничих кадрів (далі - працівники поліції) визначає Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 24 грудня 2015 року №1625 (далі- Положення). Розділом ІІІ Положення визначено види післядипломної освіти: спеціалізація - складова спеціальності, що передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки працівників поліції; перепідготовка - професійне навчання, спрямоване на оволодіння працівниками поліції іншою професією; підвищення кваліфікації - підвищення рівня готовності працівника поліції до виконання її професійних завдань та обов`язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов`язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань; стажування - набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань. Пунктом 1 розділу ІХ Положення передбачено, що стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих у результаті теоретичної підготовки. У відповідності до пункту 2 розділу ІХ Положення стажування проходять: працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі; працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України; інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду. Згідно пункту 10 розділу ІХ Положення особи, які проходять стажування, зобов`язані: своєчасно прибути до місця стажування; сумлінно та у відповідні строки виконувати зазначені в плані заходи; брати участь у нарадах, які проводяться за місцем стажування; вести облік проведеної роботи в щоденнику згідно з планом стажування; після закінчення строку стажування підготувати звіт та подати його на затвердження керівникові, на якого покладено організацію стажування. З аналізу наведених правих норм вбачається, що призначення стажування можливе виключно щодо трьох категорій співробітників поліції, а саме: працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі; працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України; інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду. При цьому, Положення чи будь-які інші нормативно-правові акти не містять посилань на можливість проведення стажування щодо інших категорій поліцейських. У свою чергу, можливість призначення стажування щодо зазначених трьох категорій, передбачає певні зміни у становищі поліцейського, які сталися, або мають статися відносно його посади, що, в свою чергу, передбачає його зацікавленість у такому стажуванні. Як вірно наголошено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач зарахований до кадрового резерву для просування по службі, вперше призначений на посади керівного складу Національної поліції України чи призначений на нову посаду. Не надано таких доказів й до апеляційної скарги. Таким чином, підстави для призначення стажування позивача були відсутні. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на нездійснення позивачем виїзду на стажування до Донецької та Луганської областей без поважних причин, оскільки матеріали справи підтверджують, що 03.05.2019 року позивачем було подано рапорт на підтвердження поважності причин щодо неможливості здійснення виїзду на стажування та відповідні докази на підтвердження таких обставин, а саме ОСОБА_1 у рапорті зазначив, що не може здійснити виїзд на стажування, оскільки перебуває на обстеженні з дитиною у лікарні «Охматдит», якій встановлено діагноз «жовчокам`янна хвороба» та додано до рапорту консультативний висновок спеціаліста № 214 від 01.03.2019 року, виданий консультативно-діагностичною поліклінікою «Охматдит». З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необхідності визнання протиправним та скасування наказу від 03.05.2019 р. № 859 в частині направлення для проходження стажування до ГУ НП в Луганській та Донецькій областях ОСОБА_1 . Згідно частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. Частиною четвертою статті 5 Дисциплінарного статуту зокрема передбачено, що у разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику. Враховуючи протиправність наказу від 03.05.2019 року № 859 в частині направлення позивача для проходження стажування до ГУ НП в Луганській та Донецькій областях, невиконання якого стало підставою для прийняття наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. В матеріалах справи відсутні, належні та допустимі докази врахування вищезазначених критеріїв при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення, неможливості застосування інших заходів дисциплінарного впливу та необхідності застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, який є крайнім видом дисциплінарного стягнення. Не надано таких доказів та належного обґрунтування й до апеляційної скраги. Аналогічна позиція щодо обґрунтування виду дисциплінарного покарання викладена також у постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року (справа №21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа №21-2103а15), та крім того зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним наказу Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу № 271 о/с від 14.06.2019 року в частині звільнення позивача з займаної посади, поновлення ОСОБА_3 на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок). Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13. Судом встановлено, що позивача звільнено 14.06.2019 року (останній робочий день), відповідно сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за квітень, травень 2019 року. Відповідно до довідки про доходи від 22.07.2019 п. № 472, виданої ГУ НП в Київській області, заробітна плата ОСОБА_1 за квітень 2019 року складає 9 001,30 грн., за травень 2019 року складає 8 916,15 грн., що у сумі становить 17 917,45 грн. Згідно додатку до листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік» кількість робочих днів у квітні 2019 року становить 21 днів, у травні 2019 року - 21 робочий день. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 426,60 грн. (17 917,45 грн. (середня заробітна плата за останні два місяці роботи, згідно наданої довідки) / 42 (кількість робочих днів). Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 14 червня 2019 року по 29 травня 2020 року. На підставі листів Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» встановлено, що кількість робочих днів за період з 14 червня 2019 року по 29 травня 2020 року становить 240 днів, а саме: червень 2019 року - 9 робочих днів, липень 2019 року - 23 робочих дні, серпень 2019 року - 21 робочий день, вересень 2019 року - 21 робочий день, жовтень 2019 року - 22 робочих дні, листопад 2019 року - 21 робочий день, грудень 2019 року - 21 робочий день, січень 2020 року - 21 робочих днів, лютий 2020 року - 20 робочих днів, березень - 21 робочий день, квітень- 21 робочий день, травень -19 робочих днів. З огляду на зазначене, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 14 червня 2019 року по 29 травня 2020 року становить 102 384,00 грн. (240 днів х 426,60 грн. (середньоденна заробітна плата). Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2020 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: А.Г.Степанюк Є.В.Чаку Повний текст виготовлено 06 жовтня 2020 року.