Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3526/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3526/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 03.08.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ №220 від 26.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» Головного управління Національної поліції в Київській області, в частині звільнення зі служби в поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП Київської області, майора поліції ОСОБА_1 . Позов обґрунтовано тим, що позивача не було повідомлено про проведення щодо нього службового розслідування, підставою якого стала доповідна записка начальника УКЗ ГУНП в Київській області полковника поліції Андреєва К.В . Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано, зазначено, що Головне управління НП в Київській області діяло в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, а тому підстави для скасування оскаржуваного наказу та задоволення позовних вимог відсутні. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Апелянт вказує, що він не має ніякого відношення до категорії осіб, підлягаючих стажуванню, а притягнення до дисциплінарної відповідальності і подальше звільнення у зв`язку з невиконання такого рішення є протиправним. Наголошує, що звільнення позивача проведено всупереч нормам Дисциплінарного статут Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, оскільки позивача позбавили права на своєчасну подачу пояснень, документів, матеріалів, що стосуються обставин проведення службового розслідування. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з листопада 1996 по квітень 2020 майор поліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України в Київській області (а.с.26-27). Згідно доповідної записки УКЗ ГУНП в Київській області полковника поліції Андреєва К.В. направлений на стажування до ГУНП у Київській області майор поліції ОСОБА_1 не вибув до місця проходження стажування (а.с.65-66). Наказом №306 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом невиконання вимог наказу ГУНП в Київській області №162 від 28.01.2020 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» окремими працівниками поліції (а.с.67-68). В межах проведення службового розслідування позивачем були надані пояснення, в яких він пояснив, що він є опікуном та здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка являється інвалідом 1-ї групи та надав копію довідки №682 від 02.08.2019 виданою Міською радою м. Переяслав-Хмельницький та виписку із амбулаторного хворого КНП «Переслав-Хмельницького центру первинної медико-санітарної допомоги» (а.с.72). У висновку службового розслідування за фактом невиконання вимог наказу ГУНП в Київській області від 28.01.2020 №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» окремими працівниками Головного управління від 17.03.2020 зокрема встановлено: відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування вважати такими, що знайшли своє підтвердження; за порушення службової дисципліни, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 3 статті 1 та частини 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, що виразилися у невиконанні наказу ГУНП в Київській області від 28.01.2020 №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» та невжитті заходів щодо усунення вказаного порушення службової дисципліни, зокрема, інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП Київської області, майора поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції (а.с.75-82). Наказом ГУ НП в Київській області №220 від 26.03.2020 звільнено зі служби в поліції, зокрема, інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП Київської області, майора поліції ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", частини 3 статті 1 та частини 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, що виразилися у невиконанні наказу ГУНП в Київській області від 28.01.2020 №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» та невжитті заходів щодо усунення вказаного порушення службової дисципліни (а.с.3). Не погоджуючись із винесеним наказом, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, про що винесений оскаржений наказ №220 від 26.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ (далі також - Закон №580-VІІІ). Відповідно до статті першої Закону №580-VІІІ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. За приписами частини 1 статті 18 Закону №580-VІІІ поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Статтею 19 Закону №580-VІІІ встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до частин 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Згідно із п.2 Розділу 2 Наказу МВС України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893), яким затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; - повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; - надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»; - ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; - недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; - недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; - втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; - розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом; - порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів; - перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку. Пунктом 3 Розділу 2 Порядку №893 встановлюється, що службове розслідування не призначається в разі надходження до органу (підрозділу, закладу, установи) поліції чи закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. У цьому разі рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів. Частинами 1 та 2 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Частиною 3 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3)сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. У відповідності до п. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у ст. 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Перелічені у ст.13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини. Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами. Разом з тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. При цьому, п.6 та 10 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає дві самостійні підстави для звільнення зі служби в поліцію: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Як вбачається з матеріалів справи, наказом №162 від 28.01.2020 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» виданим ГУ НП в Київській області направлено на стажування в Луганську область, зокрема, інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП Київської області, майора поліції ОСОБА_1 . Разом із тим, в матеріалах справи та матеріалах дисциплінарного провадження відсутні докази звернення позивача до керівництва ГУНП в Київській області щодо протиправності наказу №162 від 28.01.2020, письмового інформування старшого прямого начальника з даного питання або оскарження в судовому порядку наведеного наказу. Таким чином, станом на 31.01.2020 та на день розгляду справи наказ ГУНП в Київській області №162 від 28.01.2020 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» був чинним та підлягав виконанню. Висновком службового розслідування встановлено, що 31.01.2020 позивач без поважних причин не прибув до ГУНП та не вибув до місця проходження стажування до ГУНП в Луганській області. Причини такого неприбуття працівником поліції ОСОБА_1 станом на 10.03.2020 ГУНП в Київській області не повідомлено. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту). Отже, з метою усунення перешкод виконанню наказів поліцейський зобов`язаний невідкладно повідомити безпосереднього керівника про неможливість виконання ним відповідного наказу. Натомість про причини не виконання наказу №162 від 28.01.2020 позивачем повідомлено керівництво ГУНП безпосередньо під час проведення службового розслідування, пояснення позивача щодо неможливості виконання вищевказаного наказу після його винесення в матеріалах справи відсутні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було порушено службову дисципліну, а саме: не виконано вимоги наказу №162 від 28.01.2020 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» без поважних причин та не повідомлено, у передбачений законодавством порядком, причини його не виконання. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Згідно з частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Частинами 1 та 2 статті 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Частиною 5 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Вказуючи на протиправність наказу №220 від 26.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», позивач стверджує, що ГУНП його не було повідомлено про проведення службового розслідування щодо нього, вважає, що він був позбавлений права надати відповідні пояснення та докази на підтвердження правомірності вчинення ним відповідних дій, в межах даного розслідування. Разом із тим, такі твердження позивача є необґрунтованими, оскільки матеріалами службового розслідування підтверджується надання позивачем пояснень та відповідних доказів в межах такого розслідування, а отже останній був обізнаним про призначення службового розслідування. З наказом №220 від 26.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» виданим Головним управлінням Національної поліції в Київській області позивач був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на спірному наказі. Колегія суддів наголошує, що за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомлення про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу, однак зазначених дій позивачем вчинено не було. Доводи апелянта зводяться до відсутності підстав для направлення позивача на стажування в Луганську область, однак сам наказ №162 від 28.01.2020 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» виданий ГУ НП в Київській області не оскаржується. При цьому, обставини щодо правомірності чи протиправності такого направлення можуть бути дослідженні лише при перевірці правомірності винесення даного наказу в частині, що стосується позивача. Таким чином, наказ №162 від 28.01.2020 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» не був в установленому порядку скасований чи змінений, а тому позивач відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону №580-VІІІ зобов`язаний бу його виконати. При цьому, позивач працюючи в правоохоронних органах понад 24 роки мав бути обізнаний про наслідки невиконання наказу. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем в повній мірі дотримано порядок та процедуру накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби у зв`язку з реалізацією такого стягнення, вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена в ході службового розслідування, тому враховуючи наведене правове регулювання та встановлені обставини наказ №220 від 26.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» прийнятий у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом, є правомірним та не підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 ішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 23.11.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна