Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/5354/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/5354/20 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицький О.І. суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року по справі № 400/5354/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просив: - визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у відмові в призначенні та виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти пенсій станом на день її призначення.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 пенсій станом на день її призначення.. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на отримання грошової допомоги відповідно до п-7 Прикінцевих положень Закону № 1058, оскільки має необхідний страховий стаж та пенсію не отримувала. Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачу призначалася та вплачувалася пенсія відповідно до Закону № 1788, тому підстави для виплати грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 відсутні. Позивач надала відповідь на відзив, просила задовольнити позовні вимоги, оскільки після обчислення розміру пенсії за вислугу років відмовилася від її призначення та отримання. Виписка по картковому рахунку за 2014 рік свідчить, що пенсія позивачу не виплачувалася. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме не досконало проаналізовано доводи сторін, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує, що судом першої інстанції не враховано, що апелянт повідомляв спеціаліста по призначенню пенсії про відмову від призначення пенсії за вислугу років. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 02.04.2014 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення». Протоколом 1563 від 03.05.2014 року ОСОБА_1 призначено пенсії з 02.04.2014 року. З 14.04.2014 року на підставі наданої позивачем виписки з трудової книжки і довідки Міської лікарні № 1 відповідно до ст. 7 Закону № 1788 (згідно з якою пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію), пенсія за вислугу років перестала виплачуватись позивачу у зв`язку з її працевлаштуванням з 15.04.2014 до Міської лікарні № 1. 29.05.2020 позивач звернулася із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Розпорядженням від 29.05.2020 року позивача переведено на пенсію за віком. 09.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зі зверненням, в якому просила виплатити разову грошову допомогу у розмірі 10 пенсій відповідно до п. 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058. Листом від 19.07.2020 року відповідач відмовив у призначенні і виплаті разової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до п. 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, оскільки позивач раніше вже отримувала пенсію. Відмова у виплаті грошової допомоги стала підставою звернення позивачем із позовом до суду. Висновок суду першої інстанції. Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 02.04.2014 року призначалася пенсія за вислугу років, яку вона отримувала з 02.04.2014 року по 14.04.2014 року, тому підстави для нарахування вказаної допомоги відсутні, адже нормою 71 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV передбачено одну з умов виплати допомоги неотримання будь-якої пенсії. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію. Такі правові висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 27.11.2018 у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17), від 11.07.2019 у справі №350/294/16-а та від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16). Доводи апеляційної скарги Щодо посилань ОСОБА_1 про неотримання пенсії у 2014 році спростовується наданою відповідачем до відзиву Довідкою відділу методології та звітності з виплати пенсій управління з питань виплати пенсії ГУ ПФУ в Миколаївській області, яка свідчить, що позивачу з 02.04.2014 року по 14.04.2014 року виплачено пенсію у сумі 415,26 грн. Надана ж апелянтом до позову виписка з рахунку, відкритого у АТ КБ Приватбанк, жодним чином не підтверджує неотримання пенсії у 2014 році, оскільки пенсія могла нараховуватися і виплачуватися на інший рахунок, відкритий в будь-якій банківській установі. При цьому, судова колегія критично ставиться до доводів апелянта, що в квітні 2014 року позивачка вирішила не отримувати пенсію за вислугу років про що повідомила спеціаліста по призначенню пенсії та надала копію трудової книжки відповідачу. Дійсно, як вбачається з матеріалів справи,з 14.04.2014 року на підставі наданої позивачем виписки з трудової книжки і довідки Міської лікарні № 1 відповідно до ст. 7 Закону № 1788 (згідно з якою пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію), пенсія за вислугу років перестала виплачуватись позивачці у зв`язку з її працевлаштуванням з 15.04.2014 року до Міської лікарні №

1. Разом з тим, відсутні будь-які належні та допустимі докази, що позивачка відмовилась від призначеної їй пенсії за її попереднім волевиявленням. Так, ОСОБА_3 заявавід 02.04.2014 року про призначення пенсії не була відкликана, рішення про призначення такої пенсії не оскаржено та не скасовано, а отже у органу пенсійного фонду були відсутні підстави для його невиконання та останній діяв в межах своїх повноважень та компетенції, та не мав права не виплачувати позивачці пенсію за період з 02.04.2014 року по 14.04.2014 року, що, фактично, і позбавило позивачку права на отримання разової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до п. 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058. Такими чином, встановивши, що до призначення пенсії за віком позивач отримувала пенсію за вислугу років, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані обставини позбавляють її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV. Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325КАС України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.