Постанова 4854 № 400/2502/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2021 р.м. ОдесаСправа № 400/2502/20 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв 18 січня 2021 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Міністерству освіти і науки України, а саме: визнання протиправними дій щодо розгляду звернення позивача до Президента України від 07 травня 2020 року; зобов`язання Міністерства освіти і науки України повернути до Президента України звернення позивача від 07 травня 2020 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як Міністерство освіти і науки України у межах спірних правовідносин прийняло рішення про припинення розгляду звернень апелянта. При цьому, апелянт вважає, що він направив своє звернення Президенту України, а як наслідок саме він мав здійснювати його розгляд. В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин ним не порушено вимог законодавства при розгляді звернення позивача. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 07 травня 2020 року позивач звернувся до Президента України із зверненням в якому просив забезпечити його право на отримання дубліката диплома про закінчення у 1981 році педагогічного інституту (а. с. 11). Проте, 14 травня 2020 року Офісом Президента України скеровано вищезазначене звернення до Міністерства освіти і науки України на розгляд в частині питань, що належать до його компетенції (а. с. 41). При цьому, 25 травня 2020 року Міністерством освіти і науки України надано позивачу відповідь по суті його звернення від 07 травня 2020 року. В свою чергу, позивач не погоджуючись із змістом отриманої відповіді та тим, що його звернення розглянуто Міністерством освіти і науки України, а не Президентом України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Згідно ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян», заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Згідно ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян», забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Згідно ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону. Згідно ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про звернення громадян», рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивачем оскаржено дії Міністерства освіти і науки України щодо здійснення розгляду його звернення про забезпечити права позивача на отримання дубліката диплома про закінчення у 1981 році педагогічного інституту. В даному випадку, апелянт вважає, що Міністерство освіти і науки України у межах спірних правовідносин прийняло рішення про припинення розгляду звернень апелянта з відповідного питання, а як наслідок воно не мало право розглядати його звернення від 07 травня 2020 року. При цьому, апелянт вважає, що він направив своє звернення Президенту України, а як наслідок саме Президент України мав здійснювати його розгляд. В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, із зібраних матеріалів у справі вбачається, листом Міністерства освіти і науки України № 1711-9517 від 30 жовтня 2019 року повідомлено позивача, що його звернення щодо видачі дубліката диплому про вищу освіту не будуть розглядатись на підставі рішення про припинення розгляду таких звернень. Між тим, позивачем 07 травня 2020 року направлено Президенту України звернення з проханням забезпечити право позивача на отримання дубліката диплома про закінчення у 1981 році педагогічного інституту, або іншого документу, який підтверджуватиме факт закінчення ним у 1981 році педагогічного інституту. Проте, як зазначено вище, від Президента України вказане звернення від 07 травня 2020 року переслано за належністю до Міністерства освіти і науки України, а як наслідок останнім надана на нього відповідь по суті звернення. Між тим, колегія суддів зазначає, що вищевказаними положеннями ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що у випадках коли питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до їх повноважень, таке звернення пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі. В свою чергу, колегія суддів вважає, що у випадку пересилання суб`єктом владних повноважень звернення фізичної особи до іншого суб`єкта владних повноважень, останній не має права повертати отримане звернення, так як такі дії створять між суб`єктами владних повноважень спір про обов`язок розгляду відповідного звернення, що є неприпустимим. Тому, за наслідком отримання відповідного звернення суб`єктом владних повноважень від іншого суб`єкта владних повноважень, він має здійснити розгляд такого звернення та надати на нього відповідну відповідь. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Міністерство освіти і науки України після отримання від Президента України звернення позивача від 07 травня 2020 року не мало права повертати таке звернення назад для його розгляду Президентом України. При цьому, колегія суддів зазначає, що встановлений статтею 8 ЗУ «Про звернення громадян» механізм припинення розгляду повторних звернення з одного і того ж питання, яке вирішено по суті, спрямований саме на захист суб`єктів владних повноважень від обов`язку надавати відповіді на звернення, що вже розглянуті. Тому, відступлення від раніше прийнятого рішення про припинення розгляду відповідного звернення, я як наслідок надання відповіді по суті питань, порушених в отриманому зверненні, на переконання колегії суддів, не може вважатися порушенням права суб`єкта подання такого звернення, тобто позивача. З іншого боку, колегія суддів погоджується з позивачем, що подане ним звернення до Президента України містило вимоги до останнього, так як з аналізу тексту зазначеного звернення позивача вбачається, що ним викладено відкриту незгоду з наданими раніше відповідями Міністерства освіти і науки України з відповідного питання, а тому він просить захистити його порушені права вже Президента України. Проте, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин позивачем не оскаржуються дії Президента України щодо передачі звернення позивача до Міністерство освіти і науки України, а як наслідок колегія суддів не може надавати правову оцінку таким діям (враховуючи також інстанційну юрисдикцію розгляду відповідних спорів). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин Міністерством освіти і науки України не порушено прав позивача фактом надання йому відповіді на його звернення від 07 травня 2020 року, що переслано на розгляд Міністерству освіти і науки України від Президента України. При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.